Кан О підійшов до тіла жінки.
Вона постаріла шляхетно, і на її обличчі застигла добра, лагідна посмішка.
- Це...
На столі виблискував гребінь у формі півмісяця завдовжки з передпліччя людини.
Кан О підняв його.
"Оцінка".
[Гребінь (пам'ятна річ)]
[Гребінь, яким маг Берсі Північний Вітер розчісувала хутро Барамута. ]
[У предметі живуть спогади. Бажаєте побачити ці спогади?]
"Так"
Кан О переглянув спогади Берсі та Барамута.
Маг вітру Берсі все життя вивчала магію, мандруючи землями, наче вітер, за що і отримала своє прізвисько.
Вона зустріла багато людей, пережила безліч пригод.
Минав час, і врешті-решт вона постаріла.
Можливо, через те, що вся її молодість минула в роз'їздах, тепер вона прагнула спокою. Так вона прийшла до Тихих джунглів Лаверо.
Джунглі були надзвичайно тихими та відрізаними від зовнішнього світу, що робило їх гарним місцем для мирного відпочинку. Берсі збудувала собі хатину і жила в ній.
Одного разу вона знайшла тигреня, яке втратило матір, і вирішила забрати його до себе.
"Хмм. Я маю дати тобі ім'я... Точно! Давай будеш Барамутом" - сказала Берсі.
Стародавньою мовою Ба означало північ, Ра — вітер, а Мут — дитина. Отже, ім'я Барамут означало, що він дитина її, Північного Вітру.
Так почалася їхня історія.
Берсі та Барамут ставилися один до одного як мати та син, створюючи незліченні спогади.
Під любов'ю та захистом Берсі Барамут швидко ріс. Живучи поруч із магом вітру, він навчився керувати стихією і став унікальною істотою, що значно перевершувала звичайних тигрів. Він виріс утричі більшим за середнього хижака, тому вони більше не могли жити в хатині.
Берсі та Барамут облаштували собі новий дім у найбільшій печері джунглів.
На той час Барамут уже став господарем цих місць. Саме тоді Тихі джунглі Лаверо стали Мисливськими угіддями Барамута.
Минуло кілька років...
Ніхто не міг уникнути смерті. Вона прийшла і за Берсі.
"Дякую за все, Барамуте" - сказала Берсі, востаннє видихнувши.
Убитий горем, Барамут ревів три дні і три ночі. Навіть після її смерті він продовжував захищати її, щоб ніхто не міг потривожити її спокій...
Побачивши спогади, Кан О тепер все розумів. Причину, чому Барамут так люто нападав, чому бився до кінця замість того, щоб утекти, і його останній жест.
Усе це було заради Берсі.
- Як для тигра, ти цілком непоганий - подумав Кан О і почухав щоку.
Це була зворушлива історія, але для нього це було просто історією.
Попри це, він відчував, що було б неправильно просто піти геть. Тому Кан О вирішив віддати шану їм обом.
- Я дозволю вам бути разом - подумав він, поклав гребінь і вийшов із житла Берсі.
"Пане Кан О!" - крикнув Едер, заходячи до печери.
"Вчасно" - сказав Кан О. Йому якраз потрібен був робітник.
"Ви здолали Барамута самотужки?" - запитав Едер у подиві, побачивши труп.
"Ти точно не допомагав, тож так" - сказав Кан О.
"Як я і думав, ви справді дивовижний!" - сказав Едер і підняв великий палець угору.
"Добре. Просто починай копати" - сказав Кан О.
"Копати? Навіщо?" - запитав Едер.
"Я хочу їх поховати"
"Барамута?"
"Так" - сказав Кан О.
Едер просто втупився в нього, ніби запитуючи, чому той раптом робить щось невластиве собі.
"Берсі теж" - додав Кан О.
"Берсі?" - запитав Едер і схилив голову. Він вперше чув це ім'я.
"Просто замовкни і копай" - насупився Кан О.
"Я зрозумів" - швидко відповів Едер.
"Нам треба поховати Барамута, тому копай достатньо широко і глибоко. Я чекатиму зовні"
"Добре" - сказав Едер.
Кан О залишив Едера самого і вийшов на вулицю.
Едер за допомогою магії створив дві гігантські кістяні руки.
Хоча кістяні руки були великими і сильними, вони були занадто повільними для використання в реальному бою. Натомість вони виявилися надзвичайно корисними в подібних заходах.
Він зробив вигляд, що розрівнює землю руками, і гігантські кістяні руки наслідували його приклад.
Пак! Пак! Паак! Пак!
Земля всередині печери була м'якою, тому він швидко просувався вперед.
Кан О повернувся, поки Едер був ще занурений у розкопки. Він приніс велику колоду на плечі та білу квітку в зубах.
"Хух, почнемо?"
Він скинув колоду, відклав квіти і підняв меч.
Він розрубав колоду і почав витесувати поглиблення, достатньо велике, щоб вмістити Барамута.
"Цього має вистачити" - плеснув у долоні і кивнув головою Кан О.
Він спорудив труну.
Вона, досить велика, щоб вмістити навіть гігантського Барамута. Звичайно, вона була зроблена неякісно, а скоріше досить просто і грубо. Але навіть незважаючи на те, що він не був майстерним теслею, це була цілком підходяща труна.
"Я закінчив. Яма достатньо велика?" - запитав Едер.
Могила була досить широкою і глибокою, щоб вмістити труну Барамута.
"Так. Опускай труну"
Кістяні руки обережно підняли труну і опустили її в могилу.
"Тепер поклади Барамута всередину"
Кістяні руки з легкістю підняли Барамута і поклали його в труну.
Вона ідеально підійшла Барамуту, тож, на щастя, йому не довелося переробляти труну через те, що вона виявилася замалою.
Кан О увійшов до житла Берсі, взяв гребінь і наблизився до жінки.
"Прошу вибачення"
Кан О і обережно виніс тіло Берсі.
Він побоювався, що вона може розчинитися в частинках світла, подібно до трупів чудовиськ, тому діяв обережно.
"Ця стара і є Берсі?" - запитав Едер коли Кан О наблизився до могили.
Кан О не вважав за потрібне відповідати йому; замість цього він дбайливо поклав Берсі в труну Барамута.
Тіло Барамута було укладено у формі півмісяця, тому він помістив її всередину вигину, немов вони обіймалися.
Нарешті, він дістав пам'ятний гребінь і поклав його на груди Берсі.
"Хух"
Кан О полегшено зітхнув, бо коли ніс тіло, дуже боявся пошкодити його.
"Ммм. То ця старенька жінка — Берсі, так?" - запитав Едер знову.
Кан О вже одного разу проігнорував його, але Едер не здався і запитав знову.
Його питання також було спрямовано на пошук відповіді на питання: "Хто ж така Берсі насправді?".
"Вона була магом вітру. Вона виростила Барамута. Можна сказати... вона була його матір'ю" - коротко пояснив Кан О.
"Зрозуміло"
"Давай вшануємо їхню пам'ять і закінчимо"
"Добре"
Кан О обережно поклав білі квіти на Берсі і шанобливо схилив голову.
Навіть Едер, чий череп не міг добре згинатися, вклонився з усіх сил.
Він також спробував опустити очі, точніше, світіння в очницях, наскільки це було можливо. Це було все, що він міг зробити заради двох загиблих.
Вони помовчали трохи.
Кан О і Едер підняли голови одночасно.
"Мені закрити кришку?" - запитав Едер через мить.
Тепер залишалося тільки закрити кришку і засипати могилу.
Кан О кивнув головою.
Кістяні руки повільно просунулися вперед і схопили кришку труни.
"Ах, зачекайте хвилинку".
Кан О зупинив його, немов раптово щось згадавши, і підійшов до кришки труни.
Свист. Свист.
Вістрям свого меча Кан О вигравірував написи на кришці труни.
"З мене досить. Закривай кришку", — сказав Кан О.
Кістяні руки повільно опустили кришку на труну.
На щастя, кришка підійшла ідеально.
Тепер зроблені ним написи були добре видні. На кришці тепер було написано:
⟪Навіки мати і син: Берсі та Барамут. Спочивайте з миром⟫.
"Дуже гарно" - сказав Едер прочитавши напис.
"Засипай"
"Добре"
Кістяні руки зрушили купи землі неподалік і миттєво засипали могилу.
Едер керував кістяними руками за допомогою тонких жестів і використовував землю, що залишилася, для створення кургану.
"Мені зробити ще надгробок?" - запитав Едер.
"Не треба. Цього достатньо"
Незручність, яку він відчував, дізнавшись історію Берсі та Барамута, тепер зникла.
Кан О більше не хотів турбуватися про Берсі та Барамута.
Натомість його увага вже переключилася на щось інше.
"А тепер, чи не зачистити нам підземелля!?" - вигукнув Кан О.
Тихі джунглі Лаверо.
Хоча через свою природу джунглів це місце не скидалося на підземелля, воно, без сумніву, було частиною прихованого данжу.
До того ж ця печера була домівкою боса прихованого підземелля — Барамута. Іншими словами, кімнатою боса.
Також вона була оселею мага, відомої як Північний Вітер. Тут мало бути набагато більше речей, які він міг би здобути.
"Хе-хе" - Кан О не міг стримати сміху.
Проте! Раптом перед ним з'явилися душі Берсі та Барамута і вклонилися. Потім вони розвіялися світловими порошинками. Водночас з'явилося повідомлення.
[Душа Берсі вдячна вам.]
[Успадкувавши мудрість мага, відомої як Північний Вітер, ви вивчили пасивну навичку «Мудрість Північного Вітру».]
[Магія +60]
[Інтелект +40]
- Мудрість Північного Вітру? До того ж мої показники Магії та Інтелекту зросли загалом на 100 очок!
Попри те, що це було надзвичайно захопливе сповіщення, Кан О почувався спантеличеним. Здавалося, ніби Санта-Клаус прийшов із подарунками, хоча зараз було не Різдво. Щобільше, це був не кінець.
[Душа Барамута вдячна вам.]
[Успадкувавши спорядження Барамута, ви вивчили активну навичку «Тигр Буревію».]
[Фізична сила +60]
[Сприйняття +40]
[Спорядження, що залишив Барамут, стало ще міцнішим.]
[Спорядження, що залишив Барамут, було покращено до рангу S.]
- Мої показники Фізичної сили та Сприйняття теж зросли загалом на 100!
Він роззявив рота від подиву.
За кожен рівень гравець отримував 3 очки характеристик. Якби він хотів отримати 200 очок лише через підвищення рівня, йому б довелося піднятися на 67 рівнів.
Іншими словами, ці нагороди були рівнозначні миттєвому здобуттю 67 рівнів. Він не міг повірити в те, що щойно сталося!
- Подумати тільки, я зірвав такий величезний куш!
Ба більше!
Кан О тремтячими руками відкрив свій інвентар і оглянув спорядження, яке залишив Барамут.
[Сповнене Гідності Серце Барамута]
[Частина набору Барамута, залишена Королем Тихих джунглів Лаверо, Барамутом. Виготовлене з тигрячого хутра, а також невстановленого сплаву. Воно водночас легке і міцне — скарб серед скарбів. Воно містить силу вітру і дарує власнику ауру гідності.]
[Ефект набору (2 предмети): Коли ви атакуєте ворога, до ваших атак додається шкода вітром.]
[Ефект набору (3 предмети): Ви можете використовувати «Рев Барамута» один раз на день. ]
[Ефект набору (4 предмети): Після отримання смертельного удару з'являється вітряний щит, який анулює атаку. Перезарядка: 1 година.]
[Ранг: S ]
[Характеристики:
Захист +300
Фізична сила +50
Інтелект +30
Гідність +30 ]
[Будь-яка шкода від магії або навичок, пов'язаних із вітром: +5% ]
[Мінімальні вимоги:
Рівень 120
Фізична сила 500
Опір вітру 30%. ]
[Мінімальні вимоги можна ігнорувати, якщо гравець володіє титулом «Король джунглів Лаверо».]
Кан О важко сглотнув.
Це були обладунки з чудовим дизайном, створені шляхом поєднання сріблястого металу та тигрячого хутра.
До того ж це були обладунки S-рангу, ще й частина набору.
Кан О заціпенів від захвату.
Тільки одне слово знову і знову прокручувалося в його голові.
- Джекпот!
Залишалося ще три предмети спорядження.