"Почнімо шукати приховане підземелля?"
Едер пішов із Хальтом та Ітаром у супроводі, і Кан О почав досліджувати Гори Лакерн сам.
Він несподівано отримав 600 золота, але причина, чому він прийшов до Гор Лакерн, не змінилася: знайти приховане підземелля.
"Кажуть, що Печера, Прихована Вітром, у Горах Лакерн..."
Це те, що він почув від одного з чоловіків середнього віку в Гільдії Авантюристів.
Печера, Прихована Вітром!
Був шанс, що це не приховане підземелля, і також шанс, що він не перший, хто його знайде.
Була певна цінність у пошуку, бо на Артсторі не було детальної інформації про неї.
Якщо він знайде, навіть якщо не перший, то міг написати статтю на Артсторі й заробити грошей.
"Але найкраще, якби це було і прихованим підземеллям, і я першим його знайшов."
Кан О досліджував Гори Лакерн, ніби рибалка, що повернувся з повним уловом риби.
Коли він був приблизно на середині гори, то побачив містечко з землянками в улоговині гори.
Містечко керувалося Жакві.
Жакві був двоногим монстром, подібним до ласки, що тримав гострий серп і володів силою вітру.
"Ласка з силою вітру й печера, прихована вітром, га..."
Кан О не міг це проігнорувати.
Він увійшов у містечко, і Жакві повилазили з підземних хатин.
Три ласки тримали серпи обома руками й задерли голови жорстко, як сурикати!
Кан О розв'язав Демонічний меч на спині, і дві ласки кинулися до нього, замахнувшись серпами.
Він ухилився від атаки й замахнувся мечем горизонтально.
Ласки швидко пригнулися й ухилилися від атаки Кан О.
Остання, що спостерігала за Кан О ззаду, схрестила руки.
Навколо почав дмухати вітер, а також волосся.
Ша!
Ласка зі схрещеними руками замахнулася рукою, випускаючи страшне біле лезо вітру з серпа.
Лезо Вітру!
Кан О недбало підняв меч. Лезо Вітру втягнулося в його меч.
[Убіст поглинув Лезо Вітру. Насичення збільшено на 0.01%.]
Кан О відразу використав Розтин, розсікаючи одну з ласк.
Канг!
Ласка заблокувала атаку, схрестивши серпи. Незважаючи на це, фізичний удар і тиск змусили її похитнутися.
Кан О не втратив цю нагоду.
"Хаахп!"
Кан О замахнувся вниз.
Швидка, але важка атака!
Його Демонічний меч пройшов через середину тіла ласки.
Пеок!
Ласка впала й покотилася по землі. Однак він її не вбив.
Тим часом інші ласки кинулися до нього.
Кан О замахнувся мечем, відбиваючи їхні серпи, і кинувся до ласки, яка лежала на землі.
"Моя нога буде кращою за меч."
Використовуючи інерцію від бігу, Кан О вдарив лежачу ласку в морду.
Пеок!
Ласка полетіла в повітря з "поп", і її тіло стало сірим.
"Одна готова."
Кан О відразу повернув тіло й кинувся на решту ласк.
Сасасасак!
Чути було, як лезо розсікало повітря, але робота леза була делікатною, ніби вишивання в повітрі.
Замість одного потужного удару він обрав швидкі, безперервні удари поспіль!
Дві ласки миттєво стали сірими.
Вони не змогли влаштувати нормальний захист проти однобічного наступу Кан О, але були змітені його лезом.
Кан О зібрав весь непотріб і водночас оглянув містечко й убив монстрів-ласк.
Йому знадобилося лише 10 хвилин, щоб убити п'ятдесят ласк.
Він навіть легко переміг іменованого Жакві з ірокезом на голові.
Біля тіла мертвого іменованого Жакві дропнувся один предмет.
Це була жовта намистина.
[Намистина Ласки]
[Намистина, яку ласки використовують, коли призивають силу вітру. Це також матеріал, що може використовуватися для створення магічних предметів. ]
[Ранг матеріалу: B]
Намистина Ласки була матеріалом. Це був звичайний предмет B-рангу.
Однак він відчув щось від намистини; те саме відчуття, яке відчув, коли знайшов останнє приховане підземелля.
Підозріле відчуття, ніби в ній щось більше!
"Хмм."
Кан О ретельно оглянув жовту намистину.
Окрім жовтого кольору, вона була як будь-яка інша намистина; з нею було б класно грати в кульки.
Але враховуючи, що Гіперінтуїція активувалася, він був впевнений, що в ній щось більше.
"Мушу запитати Едера, коли він повернеться."
Некромант на кшталт Едера повинен знайти секрет, що ховається в намистині.
Кан О обережно сховав жовту намистину в інвентар і продовжив пошук Печери, Прихованої Вітром.
***
Едер повернувся.
"Я повернувся."
Оскільки він був прикріплений до Кан О, то завжди знав, де Кан О.
Тож у нього не було проблем знайти Кан О, навіть якщо той блукав горою.
Звісно, Кан О також міг призвати Едера.
Однак він не знав, коли Едер закінчить завдання, тож Кан О цього не робив.
"Все добре пройшло, так?"
"Так."
"Молодець," — закінчив Кан О й простягнув руку.
І Едер дав йому золотий злиток вартістю 100 золота.
Це була нагорода за Хальта та Ітара.
"Хех." - посміхнувся Кан О.
Золото завжди робило його щасливим.
"Ви знайшли приховане підземелля?" — запитав Едер.
"Ні, але чи можеш подивитися на це?"
Кан О поклав золотий злиток у кишеню й дістав Намистину Ласки з інвентаря.
Едер схопив намистину великим і вказівним пальцями й почав оглядати.
"Бачу, це намистина з магією всередині," — сказав Едер.
Він відчував магію, що випромінювалася з жовтої намистини. І її елементом був вітер.
"Більше нічого не відчуваєш?"
Едер оглянув ретельніше, але нічого незвичайного не було.
"Ні, але чи ховає ця намистина якийсь секрет?" - Едер крутив намистину.
"Звісно ховає," — впевнено сказав Кан О.
"Звідки ви знаєте?" — запитав Едер.
Він отримав цю інформацію від когось?
"Тут щось є. Передчуття!" — відповів Кан О.
- Що значить передчуття? - внутрішньо фиркнув Едер .
Він не знав про Гіперінтуїцію Кан О. Через це не довіряв "передчуттю" Кан О.
Але якщо не хотів, щоб його череп розсікли навпіл, мусив відповідати належно.
"Хмм. Якщо намистину розбити, то сила вітру всередині витече, тож не думаю, що це пов'язано з розбиттям..." — сказав Едер, удаючи, ніби ретельно оглядає Намистину Ласки.
У той момент у голові Кан О ніби лампочка засвітилася. У нього була іскра натхнення, ніби він знав, що "це воно!".
"Це версія Арту зони "Край, Де Зупиняється Лава"".
У Warlord була зона під назвою "Край, Де Зупиняється Лава".
Якщо використовувати вогняну магію чи сувої в тій зоні, то формувалися портали, що вели до іншої зони.
Печера, Прихована Вітром, повинна слідувати тій самій філософії.
Якщо знайти печеру й використати або вітряну магію, або магічний предмет, пов'язаний із вітром, то повинен сформуватися портал до іншої зони.
- Я впевнений.
Dreamgate, розробник як Арту, так і Warlord. Це дві гри з одним творцем. Тож повинні бути схожості між двома іграми.
"Я знаю, як увійти в підземелля..."
Тепер йому потрібно було знайти саму Печеру, Приховану Вітром.
"Ми оглянемо кожну печеру в Горах Лакерн."
***
Кан О й Едер оглянули кожен куточок Гор Лакерн і дослідили всі печери.
Зрештою вони дійшли до печери, зарослої чагарником.
"Це вона."
Навіть без Гіперінтуїції він би знав, що в цій печері щось є.
Поверхня стін була іншою, і на ній був викарбуваний досить великий символ.
Символ складався з п'яти ліній, що йшли прямо, але були круглими на кінцях.
Це був символ, що часто позначав вітер.
Звісно, Гіперінтуїція знову активувалася.
"Тут. Тут!", — ніби казала вона.
"Це Печера, Прихована Вітром?" — запитав Едер.
"Так. Там чітко видно символ вітру."- Кан О вказав на символ.
Едер підійшов до символу й почав оглядати.
"Я не бачу жодних особливих пристроїв."
Якби не символ, то це була б звичайна печера, як будь-яка інша.
А сам символ вітру виглядав так, ніби хтось намалював його жартома; робота була досить халтурною.
"Те, що ти бачиш, — це не все."
Кан О дістав жовту намистину й розбив її об землю.
Ченг!
Розбита намистина випустила всю енергію вітру всередині.
Хуінг!
Вітер почав вирувати навколо намистини.
Вітер пройшов повз Кан О й Едера й пройшов повз кожен сантиметр печери.
Тоді сталося щось надзвичайне.
В одній зоні печери сформувалася діра, і з тієї діри вітер почав втягуватися.
Хуіїк!
Сила, з якою втягувався вітер, ставала сильнішою з кожною секундою. Водночас діра ставала дедалі більшою.
Минув деякий час...
Вітер, що вирував у печері, заспокоївся, ніби нічого не сталося.
Але натомість...!
Перед Кан О й Едером був овальний портал.
Портал постійно колихався, як тихе озеро з кинутого каменя. Ніби казав їм увійти.
[Ви знайшли Мисливські Угіддя Барамута.]
[Ви перший, хто знайшов.]
[Слава зросла.]
[Під час полювання в Мисливських Угіддях Барамута ви отримуєте вдвічі більше досвіду. Шанс дропу предметів також подвоєно.]
"Перший, хто знайшов!" - Обличчя Кан О прояснілося.
Його тіло затремтіло від можливості знову зірвати великий куш.
Він не знав, які Мисливські Угіддя Барамута, але Барамут точно був бос-монстром.
Бо це були "Мисливські Угіддя Барамута"!
Якщо так, то бос мусив накопичити досить багато багатств!
"Все моє!"
Це була нагода розбагатіти. Не було причин вагатися.
"Йдемо!" — крикнув Кан О й пройшов через портал.
Портал колихнувся й проковтнув його.
Ддак, ддак.
Зуби Едера брязнули, і він пішов за Кан О.
Щойно Едер пройшов через портал, портал став меншим і меншим, доки повністю не зник.
У печеру повернулася тиша ніби нічого не сталося.
"Портал зник."
Едер вказав на місце, де був портал.
Як він і сказав, портал справді зник.
"Якщо вб'ємо монстрів тут, то знайдемо сувій вітру. Ми просто використаємо його, щоб вийти, коли закінчимо."
Це було схоже на зону "Край, Де Зупиняється Лава". Ймовірно, тут те ж саме.
Закінчивши говорити, Кан О оглянув околиці.
Вони, які щойно пройшли через портал, знову були в печері.
Однак на стелі були великі кристали, що освітлювали печеру.
І попереду була лише одна дорога.
"Ми не знаємо, що з'явиться, тож будь пильним."
Кан О приготував Демонічний меч і пішов дорогою вперед.
Едер теж приготувався, щоб кастувати магію будь-якої миті.
Кан О й Едер продовжували йти тривожно.
У якийсь момент вони знайшли вихід, звідки виривалося світло.
"Монстрів немає," — сказав Едер.
Як він сказав, тут не було монстрів. Жодних.
"Вони мусять бути зовні печери."
Це точно було підземелля. Не могло бути повністю порожнім.
Кан О й Едер вийшли з печери.
"Це джунглі."
Це були джунглі, густо населені товстими деревами.
Однак...!
Кухооонг!
Гучний рев пролунав несподівано.
[Ви почули Рев Барамута. Рев Барамута вселяє страх у здобич і зменшує їхні здібності.]
[Ви подолали страх завдяки характеристиці Непохитності. Ваші здібності не зменшуються.]
Щойно рев закінчився, з лісу вискочила гігантська тінь.
І вона відразу атакувала Кан О!