Перед тим, як увійти до кімнати боса, Кан О мав дещо зробити.
"Статистика."(надалі - Стати)
Щоб перемогти боса, потрібно було підготуватися.
[Основні характеристики]
Фізична: 31 (+20)
Психічна: 31 (+20)
Магічна: 32 (+20)
Чуття: 31 (+20)
Залишкові очки характеристик: 42]
Хоча всі його основні характеристики зросли на 20 після зміни класу на Демонічного Мечника, він ще не розподілив жодного з надлишкових очок.
Досі Кан О думав, як найкраще їх розподілити.
Але після перемоги над Карашем і крадіжки одного очка магії він зрозумів, що саме потрібно зробити.
"Усе в Чуття."
Кан О вклав усі свої залишені очки характеристик у Чуття.
Чуття не тільки збільшувало силу та ефект навичок, але й їхню ймовірність активації.
Воно також зменшувало кількість необхідної МП, а також час відновлення навичок.
Насамперед, воно прискорювало зростання майстерності навичок, що було набагато складніше, ніж підвищення рівня.
Кан О планував відтепер вкладати все в Чуття.
Завдяки цьому ймовірність активації Удару Темряви зросте, що ще більше збільшить його інші характеристики.
Іншими словами, він ухвалив неймовірно жадібне рішення: він хотів і майстерність навичок, і характеристики.
"Я розподілив усі очки характеристик, тож ходімо валити боса."
Кан О пройшов через вхід.
Кімната боса Королеви Павуків, Аліші, виглядала так, ніби з фільму жахів.
Скрізь була павутина, а також висушені шкаралупи монстрів. Вид тремтячих яйцевих мішків змусив би кого завгодно розвернутися й утекти.
А в центрі кімнати було величезне гніздо з білої павутини.
На тому гнізді лежала Королева Павуків, Аліші, а поблизу неї охороняли четверо іменованих Земних Тіньових Павуків.
"Отже, це Аліші."
Кан О оглянув Аліші.
Він оцінив її рівень приблизно в 30.
Зовнішньо вона була схожа на інших іменованих Земних Тіньових Павуків.
Однак вона була приблизно вдвічі більшою за розміром, а її смуги були помаранчевими й нагадували примарне обличчя.
Кан О був упевнений, що Аліші мала якусь особливу навичку.
"З урахуванням її особливої здібності, буде важко перемогти її самотужки."
Поєднання його Гіперінтуїції, прихованого класу та Демонічного меча SS-рангу дійсно робило його надпотужним.
Однак смерть мала набагато суворіше покарання для власника Демонічного меча Убіст, ніж для звичайного гравця.
Якщо він помре, то або втратить Демонічний меч, або стане монстром під владою меча на 24 години.
У такому разі йому потрібна була страховка перед боєм із невідомим босом.
Іншими словами...!
"Мені потрібна допомога."
Першим, про кого він подумав, був Буркан. Якщо той прийде, то незалежно від того, які трюки мала Аліші в рукаві, він уб'є її одним ударом.
"Якщо стикаєшся з гобліном, немає сенсу приходити з мечем-вбивцею драконів. У такому разі..."
Кан О посміхнувся. Йому спав на думку хтось більш підходящий.
***
Кан О повернувся до підземної арени Холізея.
"О, молодший брате," — привітався Буркан.
Битву проти сотні тут більше не можна було пройти.
Тому поширювалися чутки, що хтось її подолав.
"Брате, як справи?"
Оскільки він хотів дещо від Буркана, то посміхнувся професійно.
"Ну, Демонічний меч тепер пішов, тож так, справи добре."
Буркан говорив так, ніби з його грудей зняли величезний тягар.
"Чому Демонічний меч взагалі залишили тут?" — раптом зацікавився Кан О.
"Майстер Валан нав'язав його мені. Він залишив мені й адамантієвий самоцвіт."
Історія життя мечника Валана, яку він побачив після завершення Випробування Демонічного Меча!
Той самий мечник був майстром Буркана.
"Коли він від'їжджав, майстер Валан сказав мені передати Демонічний меч гідній людині. Простіше кажучи, я просто підрядник."
Саме через це почалася неможлива "Битва проти сотні".
"І адамантієвий самоцвіт теж?"
"Майстер Валан і його знайшов. Він сказав мені охороняти його, щоб строга людина не змогла його забрати, чи щось таке."
Буркан посміхнувся й продовжив: "Тому я відправив тебе шукати шахтаря. Бо якщо ти знайдеш, то я буду вільний."
"Угх. Для цього й був той рекомендаційний лист?"
"Ага. Тож поспіши знайти Бовера, щоб ти міг його забрати."
Причина, через яку непереможний гладіатор Буркан застряг у підземній арені, полягала в Демонічному мечі та адамантієвому самоцвіті.
"То де зараз цей Валан?" — запитав Кан О.
- Він не пошкодує про це, чи не так?
"Не знаю. Давно його не бачив, тож він може бути живим чи ні. Ні, мабуть, не мертвий. Він той, хто може навіть уникнути смерті. А що? Хочеш його знайти?"
"Ні, дякую," — заявив Кан О.
"До речі, де Даріон?"
Вся причина повернення полягала в Даріоні.
"Даріоне!" — гукнув Буркан, і Даріон прибіг з іншого боку проходу.
Це був перший раз, коли він побачив його обличчя, але той виглядав як "молодий принц": і привабливий, і зі світлою шкірою. Як Даріон із усіх людей може так виглядати!? Це повна фігня.
"Ти!"
Побачивши Кан О, його вираз обличчя став лютим.
"О, привіт, як справи? З очима все гаразд?" - Кан О підняв руку й повівся дружньо.
"Брудний, ганебний виродку!" — вигукнув Даріон, киплячи від гніву.
"Обережно, Даріоне. Він не тільки пройшов Битву проти сотні, але й є власником Демонічного меча та моїм молодшим братом."
Як і очікувалося, ієрархія гладіаторів нагадувала військову.
У військових термінах Кан О був сином чи онуком генерала.
Він не мав жодного звання, але за ним стояв хтось високопосадовий!
"Як ви можете підтримувати такого, як він..."
"Даріоне," — важко сказав той, і Даріон відразу затулив рота.
Хоча його очі ніби передавали невдоволення.
"Брате, чи можу я позичити Даріона на деякий час?"
"Навіщо?"
Він не міг сказати: Що значить навіщо? Я хочу використовувати його як раба.
"Коли я востаннє бився з ним, то виявив, що в нього є деякі ментальні слабкості. Я хочу виправити ті слабкості," — сказав Кан О.
"Гаразд!" — Буркан легко погодився.
"Майстре!" — Даріон тривожно покликав майстра зі сльозами на очах.
Буркан стиснув губи в лінію. Це був сильний знак, що Буркан більше не слухатиме Даріона.
"Ходімо, Даріоне!"
Даріону не залишилося нічого, окрім як піти за Кан О, ніби корову тягнули на бійню.
Вийшовши з Холізея, Кан О повів Даріона до відлюдного провулка.
"Якого ти рівня?" — запитав Кан О.
"36..."
Оціночний рівень Буркана був вищим за 400. Рівень Даріона був значно нижчим за майстра; можливо, через те, що він був останнім учнем Буркана.
"Гей, з ким ти, по-твоєму, розмовляєш?"
- Я молодший брат Буркана!
"...сер."
"У тебе досі образа через те, що я кинув трохи землі. Це справді моя вина?"
- Ви, хлопці, ще більші боягузи. Зрештою, мені довелося битися проти сотні з вас.
"Ти забруднив священний гладіаторський поєдинок."
"Знову?"
"...сер."
"Священний? Не мороч мені голову. Наприкінці все вирішує, хто перемагає."
"Мене вчили, що перемога — не все для гладіатора... сер."
"Але брат Буркан — непереможний гладіатор. Той, хто завжди перемагає."
Хоча вони не вбивали один одного, у гладіаторських поєдинках не було нічиїх.
Саме тому громадяни Алтейну так божеволіли від них.
"Він особливий... сер."
"Я не впевнений у тому, але впевнений у тому, що ти надто м'який."
Даріон точно був надто м'яким. Зрештою, він досі казав, що гладіаторські поєдинки священні чи щось таке.
"У справжніх боях немає правил чи боягузтва," — сказав Кан О.
"Я не можу це прийняти... сер."
"Тоді як щодо раунду? Якщо я виграю, ти мій раб на тиждень."
"А якщо я виграю?"
"Ти будеш старшим братом."
"Згоден. На 100%."
[Даріон запросив дуель. Чи приймаєте ви?]
Дуель між 15-м і 36-м рівнями. Кан О точно був у невигідному становищі.
Однак Кан О був на 100% упевнений у своїй перемозі.
Бо це проти Даріона.
Вираз обличчя Кан О був розслабленим.
"Приймаю."
Щойно він вимовив ці слова, Даріон відразу вдарив.
Це була несподівана атака.
Однак Кан О анітрохи не здивувався й розслаблено сказав: "Я молодший брат Буркана. Ти знаєш, що станеться, якщо ти мене пораниш, правда?"
Даріон на мить завмер.
Кан О скористався цією можливістю. Його Демонічний меч розсік груди Даріона.
Даріон похитнувся.
Після поранення Даріон захитався, і Кан О вдарив його навичкою Розтин.
Звісно, Гіперінтуїція виявила слабке місце, і він влучив туди.
На нещастя Даріона, Розтин Кан О супроводжувався Ударом Темряви.
Зуби чорного звіра вдарили Даріона.
Критичний удар! Розтин! Удар Темряви!
"Угх."
Привабливе обличчя Даріона скривилося.
Після того Кан О безперервно цілив у рану, залишену Розтином, не даючи Даріону шансу контратакувати.
[Здоров'я Даріона нижче 10%. Містер Кан О виграв дуель.]
Як і очікувалося, дуель закінчилася односторонньою перемогою Кан О.
"Даріон є Даріоном. Надто м'який. З чого ти зроблений, з тофу?"
"Яке боягузтво!" — вигукнув Даріон.
"Замовкни. Ти мій раб на тиждень. Почесний гладіатор на кшталт тебе не порушив би свого слова, чи не так?"
"..."
"Що, не подобається, коли тебе називають рабом? Тоді я називатиму тебе найманцем."
І так Кан О придбав найманця.
Щоденна плата Даріона була 3 срібняки! Його називали найманцем, але це не відрізнялося від контракту пан-раб.
***
Кажуть, куй залізо, поки гаряче.
Щойно він уклав контракт найманця з Даріоном, вони вирушили до Колонії Тіньових Павуків.
І попрямували прямо до входу в приховане підземелля.
Земний Тіньовий Павук, що ховав вхід до прихованого підземелля, навіть закускою для них не був.
"Ходімо."
Щойно вони увійшли, Земні Тіньові Пауки почали безстрашно атакувати.
Свіш, свіш.
Кілька помахів мечем вистачило.
Кан О та Даріон незабаром були біля входу до кімнати боса.
Кяка!
Двоє Земних Тіньових Павуків охороняли кімнату боса, атакуючи отруйною рідиною та павутиною.
Вони були якраз підходящою закускою перед основною стравою: босом.
Тепер настав час основної страви дня!
Час повалити Королеву Павуків, Аліші.
"Огидно."
Побачивши Королеву Павуків, Даріон насупив брови.
Аліші мала чотири ока, але її очі були помітно більшими за очі інших павуків, що робило її особливо огидною.
"Чотири іменованих монстри охороняють боса. Вони використовують отруту, павутину, можуть кликати союзників тощо. Кожен із них має особливу навичку. Я не знаю, яка особлива навичка в боса, але роби все можливе."
Даріон був вищим рівнем за боса. Про нього не треба було турбуватися.
"Зрозумів."
"Я пішов."
Щойно Кан О ступив уперед, іменовані монстри завищали й кинулися до нього.
Однак Аліші не поворухнулася ані на дюйм.
Кан О, який убив незліченну кількість босів у Warlord, точно зрозумів, що відбувається.
"Це бос-спостерігач."
Боси бували різними.
Боси передньої лінії, боси магії задньої лінії, боси-командири, були такі, як Аліші, що лише спостерігали, тощо...
Такі боси сподівалися, що їхні підлеглі самі розправляться з вторженцями! А якщо ті підлеглі падуть, вони скажуть: "От дурні. Я зроблю це сам!" — і тоді втрутяться.
"Набагато легше, ніж очікував. З іншого боку..."
Хоча це було приховане підземелля, воно все одно було низькорівневим.
Іменовані монстри незабаром замахнулися передніми лапами. Кан О та Даріон взяли по двоє іменованих монстрів на кожного.
Кунг, кунг! Бібібі!
Двоє іменованих монстрів підняли й кинули шматок землі в Кан О, а інший видав крик, схожий на цвіркуна, щоб покликати союзників.
Твіт!
Тві-тві!
Тим часом Даріон зіткнувся з двома іменованими монстрами, що випльовували отруйну рідину та павутину відповідно.
Як і очікувалося, іменовані монстри не були суперниками ні для Кан О, ні для Даріона.
Особливо не були суперниками для Кан О через його переважну силу атаки.
Його Розтин, посилений Ударом Темряви, миттєво вбив Земного Тіньового Павука, що намагався покликати союзників.
Але в той момент...
Величезні очі Аліші засяяли червоним, як сигнальне світло.
Кан О не пропустив цю зміну.
"Це..."
У Warlord був бос на ім'я Гектос. У короні, яку він носив, було шість самоцвітів.
Кожного разу, коли вбивали одного з середніх босів, ці самоцвіти починали сяяти. Це було ніби зворотний відлік.
І незабаром Кан О був убитий Гектосом.
Він помирав, безпорадний проти шести навичок Гектоса, що повторювалися.
Тому Кан О відразу розпізнав, що означає сяйво її очей.
"Вона такого ж типу, як Гектос."
Зрештою, це означало, що після завершення з іменованими монстрами вони зіткнуться з посиленою Аліші.
Як той раз, коли він помер від шести навичок Гектоса.
Незважаючи на це, Кан О не намагався її розбудити й не зупиняв Даріона від убивства решти іменованих монстрів.
Щойно Даріон убив павука, що випльовував отруту, друге око Аліші засяяло зеленим.
"Точно."
Кожного разу, коли вмирав іменований монстр, Аліші ставала сильнішою.
"Гаразд".
Кан О посміхнувся й бився з іменованими монстрами ще завзятіше.
Незабаром павук, що кидав землею, зустрів свій кінець.
[Ви перемогли Земного Тіньового Павука, Баша.]
Третє око Аліші засяяло жовтим.
"Останній!"
Даріон і Кан О разом повалили останнього павука, що випльовував павутину.
Одночасно останнє око Аліші засяяло білим.
Кяаа!
Аліші заревла, кожне її око сяяло різним кольором.
[Королева Павуків, Аліші, прокинулася. Аліші розлючена через смерть своїх підлеглих.]
Аліші випльовувала отруйну рідину з рота, павутину з тіла й кликала своїх дітей.
Кожного разу, коли вона ступала вперед, земля ніби кричала, і гострі уламки відламувалися й розліталися осколками.
Нарешті.
Поява найсильнішого павука, Аліші!