~~~ Від перекладача: Сестер Чже У звуть Мін А і Ю Ра, але для нас це не дуже звично, тому я буду писати їхні імена разом, але з великої літери, тобто МінА і ЮРа. ~~~
______
Раптом повз промчала вантажівка.
Кванг!
Тіло Чже У підлетіло в повітря.
Запаморочення, схоже на падіння з неба без парашута, охопило його. Все тіло кричало від болю, наче воно розлетілося на шматки. Обличчя членів родини ставали дедалі віддаленішими...
- Ах... чорт.
Чже У знепритомнів.
***
Прокинувшись, перше, що він побачив, були його молодші сестри.
"Старший брате!"
Їхні обличчя були в сльозах.
"Еух."
Він хотів запитати їх, чому вони плачуть, але не міг як слід відкрити рота.
"Ти впізнаєш мене?" — запитала Ю Ра.
"Хуох."
- Звичайно, впізнаю. Ти моя молодша сестра.
"Старший брате! Старший брате!" — тривожно кликала МінА.
"МінА."
Коли вони почули, як він вимовив МінА, то дуже зраділи і обійняли його.
"Ти нарешті прокинувся, старший брате."
"Яке полегшення. Справді, яке величезне полегшення."
Він чудом повернувся до життя.
***
Минув тиждень з моменту пробудження Чже У.
Він усе ще був прикутий до ліжка, але вже не мав проблем зі спілкуванням.
До цього самого моменту.
"Що ви сказали?" — запитав Чже У.
"Ви перебували в комі останні два роки," — сказав лікар.
"Перепрошую?"
Чже У не міг у це повірити.
"Це неправда... так?" — запитав Чже У, дивлячись на своїх сестер.
Будь ласка, скажіть мені, що це неправда! — здавалося, кричали його очі.
Сестри схопили його за руки.
"Старший брате..."
"Все добре. Тобі вдалося прокинутися."
Вони говорили це, міцно стискаючи його руки.
Однак їхня розрада зовсім не діяла на нього.
- Два роки?
Це не два дні, не два тижні і навіть не два місяці. Цілих два роки!
Чже У просто втупився в стелю. Він ніяк не міг цього прийняти.
- ...
Але завдяки тому, що сестри були поруч і тримали його за руки, Чже У зміг ледь стримати шок.
"Що зі мною сталося?" — запитав він, бажаючи з'ясувати, чому він так довго був у комі.
"Тебе збила вантажівка," — сказала ЮРа.
- Вантажівка?
Щойно вона згадала вантажівку, Чже У пригадав образ.
Біла вантажівка, що виїхала на тротуар, світло фар, від якого паморочилося в голові, і його тіло, що заціпеніло від паніки!
І звук удару!
"Угх!" — Чже У здригнувся, і його знудило.
"Старший брате!"
"Ти в порядку?"
Сестри кинулися до нього, але він підняв руку, показуючи, що все гаразд.
"А що з водієм?" — запитав Чже У з блідим обличчям.
"Сказали, що він загинув. Прямо на місці", — відповіла ЮРа.
"Кажуть, він заснув за кермом", — додала МінА.
"А як щодо компенсації?"
Чже У цікавило питання компенсації. Компенсації за його два роки в комі.
"..."
ЮРа та МінА мовчали.
"Ви мене не чули? — запитав Чже У.
"..."
Дівчата не могли легко відповісти. Якщо вони дадуть неправильну відповідь, Чже У може знову впасти в стан шоку.
Але за їхньою реакцією Чже У зрозумів, що сталося.
"Ми не отримали належної компенсації за аварію! Тоді мій лікарняний рахунок..."
"Наскільки ми в боргах?" — запитав Чже У.
- Оскільки вони не отримали компенсації, їм, мабуть, довелося взяти кредит, щоб оплатити його медичні витрати.
"Ми розповімо тобі наступного разу... Тобі все ще потрібно відпочивати", — сказала ЮРа.
Вона звучала дуже стурбовано.
"Все добре, просто скажи мені", — сказав Чже У так лагідно, як тільки міг.
Це був знак, що означав: я в нормі, тому просто скажи.
"Я не впевнена точно, але ми продали будинок", — сказала МінА замість ЮРи.
"Ви продали будинок!?" — обличчя Чже У миттєво спотворилося. - "Ви ж знаєте, наскільки цінний цей будинок!"
У третьому класі середньої школи Чже У втратив батька внаслідок нещасного випадку. Вони втратили годувальника, тому справи ставали дедалі важчими.
Тому Чже У покинув школу і вирішив стати професійним гравцем, щоб заробляти гроші.
І все йшло добре.
Він був найкращим серед найкращих у Warlord, топовій грі у віртуальній реальності протягом останніх п'яти років.
У грі його називали Людським Драконом. Тобто він був настільки сильний, що люди порівнювали його майстерність з драконячою.
Завдяки цьому він заробив купу грошей, продаючи дорогі предмети та ігрову валюту.
Він брав багато кредитів, але йому вдалося купити двоповерховий будинок.
Він хотів, щоб вони жили в безпеці в тому будинку!
Але через цей безглуздий випадок будинок зник, як дим.
"Хаа", — Чже У глибоко зітхнув від розчарування.
Потім він побачив, що сестри дивляться на нього.
"ЮРа, ти ж зараз у випускному класі, так?" — Чже У змусив себе посміхнутися і змінив тему.
Якщо він продовжуватиме згадувати про будинок, настрій зіпсується.
"Так". — ЮРа зрозуміла, що він робить, і кивнула головою.
"Мабуть, було важко встигати за навчанням і водночас доглядати за мною. Мені дуже шкода за це", — сказав Чже У.
"Тобі не потрібно вибачатися!"
Від його вибачень у неї на очах виступили сльози, через що у нього також перехопило подих.
"Мені шкода і перед тобою, МінА". — Його голос здригнувся.
"Все гаразд, головне, що ти в порядку". — Очі МінА теж почервоніли.
"Не плач, дурненька", — сказав Чже У МінА.
"Пфе. У тебе теж очі червоні, старший брате", — сказала МінА, вказуючи на його очі.
"Я просто втомився", — збрехав Чже У, щоб не виглядати слабким перед ними.
"Так, так. Звичайно", — МінА перебільшено закивала головою.
"Я серйозно!" — наполягав Чже У.
"Звісно, звісно!"
Очевидно, йому не вдалося їх переконати.
"Чоловікові дозволено плакати лише тричі. Коли він народжується, коли помирають батьки і..." — Перш ніж він встиг закінчити, МінА втрутилася.
"І зараз". — МінА посміхнулася, хоча її очі були повні сліз.
"Так, і зараз". — Чже Упідхопив її настрій і посміхнувся.
"Кажуть, не можна плакати, а потім одразу починати посміхатися..."
ЮРа витерла сльози і теж посміхнулася.
"Та яка різниця!"
Чже У подумав, що йому справді пощастило бути зі своїми молодшими сестрами ось так.
***
Він провів два роки в ліжку.
Його тіло, очевидно, не рухалося так, як раніше, тому йому потрібно було пройти курс фізіотерапії.
Фізіотерапія була важкою і просувалася повільно. І біль постійно супроводжував його.
"Ще один раз!" — сказав фізіотерапевт.
Чже У вхопився за поручні і зробив крок.
"Угх!"
Його обличчя спотворилося. Кожного разу, коли він рухався, тіло кричало.
Незважаючи на це, Чже У мовчки продовжував терапію.
День за днем.
- Якщо мені вдасться піти сьогодні, то завтра я зможу бігати!
Чже У зціпив зуби і зосередився на вправах. Завдяки цьому його виписали раніше, ніж планувалося.
***
"Тепер ви можете покинути лікарню."
"Дуже дякую."
Чже У з сестрами поїхали на таксі до свого нового місця проживання.
Він вийшов з таксі, підтримуваний сестрами з обох боків. Потім вони повели його до нового будинку.
"Ось він". — ЮРа вказала на сходи, що вели в підвал.
Неприємний запах вдарив йому в ніс.
"Ммм".
Він десь так і очікував, але це дуже відрізнялося від двоповерхового будинку, в якому вони жили раніше.
По-перше, це був підвал!
Порівняно з їхнім попереднім будинком, де було багато сонячного світла, їхнє нинішнє житло було переважно під землею. Мало того, вони майже не бачили сонця через крихітні вікна.
Тут було вогко і темно.
Скрізь було павутиння, і було очевидно, що місце кишить тарганами.
Там було лише дві кімнати, але якщо ляжуть троє чи четверо людей, їм буде тісно. Шпалери були зношені та жовті.
Ванна кімната була такою ж маленькою і пахла вологою. Пральна машина займала принаймні половину приміщення, не кажучи вже про ванну.
Одним словом: це було жахливо.
"Ви платите щомісяця?"
"Так."
- Як можна брати за це орендну плату!? Їм навіть доводилося платити за оренду щомісяця.
- Прокляття! — мимоволі вилаявся Чже У. Але оскільки сестри були з ним, він утримався від того, щоб сказати це вголос.
"Як ви поділили кімнати?"
"МінА і мама живуть в одній кімнаті, а у мене своя. Тож ти можеш оселитися зі мною", — сказала ЮРа.
"Все гаразд. Я буду спати у вітальні".
ЮРа була випускницею. Їй потрібна була окрема кімната.
Він хлопець; він міг просто спати у вітальні, підстеливши ковдру.
Так було навіть краще для нього; він міг шукати інформацію, оскільки комп'ютер стояв у вітальні.
"Але..."
"Все добре, ми хоч і рідні, але нам обом буде незручно. Ну, от і все. Де мої окуляри?"
"Ось". — МінА принесла його окуляри для віртуальної реальності.
"Я скажу вам, якщо мені щось знадобиться, так що йдіть займайтеся своїми справами."
"Добре."
Коли сестри пішли до своїх кімнат, Чже У ліг у вітальні і одягнув окуляри.
А потім він натиснув вмикач.
На щастя, окуляри працювали справно.
"Доступ до віртуального світу!"
Перед ним з'явився білий коридор.
Всередині була одна єдина кімната. Це були двері, що вели у світ Warlord.
Однак двері були забиті дошками, і до них був прикріплений аркуш паперу.
⟪⟨Дуже дякуємо вам за те, що насолоджувалися Warlord.
Оскільки середня кількість гравців становить менше 100, ми вирішили припинити надання послуг.⟩⟫
[Dreamgate, команда Warlord]
"Що це за маячня!?"
Минуло лише два роки, а гра у віртуальній реальності, яка очолювала чарти популярності п'ять років поспіль, закрилася!?
"А що з моїм персонажем!? Що з моїми речами!? Моїми грошима!?"
Від персонажа Чже У, який вважався найсильнішим у Warlord, нічого не залишилося.
"Прокляття, я втратив таке величезне джерело доходу!"
Чи не так почуваєшся, коли твої акції більше нічого не варті?
"Угх."
Чже У вхопився за потилицю і знепритомнів.
***
"Чому!?"
Прокинувшись, він знову оцінив свою ситуацію.
Як Warlord міг збанкрутувати!? Він не міг у це повірити.
Тож він зайшов в інтернет за відповідями і невдовзі з'ясував, чому саме гра провалилася.
АРТ...
Warlord більше не був найпопулярнішою грою. Він провалився.
Але замість нього компанія Dreamgate — творці Warlord — випустила нову гру, Арт, яка стала хітом.
"Мабуть, сам Бог створив цю гру."
Саме це сказав Вілсон Джейкоб, ігровий рецензент, відомий тим, що рідко хвалить ігри.
Арт!
Ось наскільки дивовижною була ця гра.
Навіть порівняно з іншими іграми віртуальної реальності, вона була винятково добре розроблена і вважалася неймовірно веселою.
Шедевр!
Безсмертний твір!
Гра віртуальної реальності, гідна всіх цих титулів.
Минуло більше року з моменту її виходу, але люди в усьому світі божеволіли від неї.
Ті, хто посідав перші місця в рейтингу Арт, були знаменитостями, і вони могли встановлювати ціну на хороші предмети.
І це ще не все!
Були навіть працівники, які кидали заяви про звільнення в обличчя своїм босам! Навчання почалося, але класи були порожні! Діти симулювали хворобу, щоб не йти до школи!
Усе для того, щоб вони могли грати в Арт.
Це була справжня епоха Арт.
"Подумати тільки, що така дивовижна гра з'явилася, поки мене не було." — Чже У відчув себе золотошукачем, який натрапив на золоту жилу.
"Арт - це джерело грошей!"
Це принесе набагато більше, ніж Warlord. А що, якщо він досягне успіху?
"Наш борг або будинок не будуть проблемою. Наше життя зміниться."
Він відчув, як його кров професійного гравця починає закипати.
Однак Чже У не став негайно встановлювати Арт. Для цього було ще занадто рано.
Принаймні на даний момент...
***
Годинник показував 12:00.
Його мати повернулася з опущеними плечима і важкою ходою.
"З поверненням". — Чже У чекав на матір.
"Чже У!"
Щойно вона побачила його, з її очей хлинули сльози.
"Мамо."
У Чже У перехопило подих, коли він побачив, як сильно постаріла його мати за два роки.
Вони якийсь час обіймалися і врешті-решт пішли до вітальні.
"Мамо, як справи у родини?"
"Дозволь мені самій про це хвилюватися. Ти спершу подбай про себе."
"Я нарешті повернувся, тому не бери все на себе." - Чже У взяв матір за руку.
Рука матері була грубою, настільки, що її було не впізнати. Він відчував, через що їй довелося пройти за ці два роки.
"Але тобі все одно потрібно спершу подбати про себе..."
"Будь ласка."
"Хуу, добре. Я все тобі розповім."
Вона почала розповідати йому про те, що сталося до цього часу, і якою була їхня ситуація.
Мати почула від лікаря, що пацієнти можуть вийти з коми, якщо пройдуть лікування в медичній капсулі.
Однак це було дороге лікування, один сеанс якого коштував мільйони вон.
Незважаючи на це, мати важко працювала, щоб її син міг отримувати це лікування протягом двох років.
Зрештою, вони були змушені продати будинок і накопичили понад 50 мільйонів вон боргу. На щастя, вони заборгували банку, а не приватному кредитору.
"Лікування в медичній капсулі... Ось чому моя фізіотерапія просувалася так швидко."
Медична капсула підтримувала його м'язи та органи, не даючи їм перейти в критичний стан. Завдяки цьому фізіотерапія не зайняла багато часу.
Чже У ще раз відчув вдячність до своєї матері, адже вона зробила все, щоб він отримував лікування в капсулі.
"Повір мені. Відтепер я зароблю багато грошей". — Він палко подивився на матір і впевнено сказав.
Коли він по-справжньому почне грати в Арт, він зможе зібрати купу грошей.
Зрештою, Чже У був упевнений, що він кращий за будь-кого в іграх віртуальної реальності.
"Про гроші подумаєш пізніше. Тобі потрібно спершу подбати про своє здоров'я."
Звичайно, матір більше хвилювало його здоров'я, ніж гроші.
"Добре."
"Ось і добре".
Мати пішла до своєї кімнати, а Чже У ліг у вітальні і почав думати.
Відтоді як він втратив батька в третьому класі середньої школи, Чже У був годувальником.
Тому це був його обов'язок — забезпечувати сім'ю.
"Чи не так, тату?"
Якби він міг, він би забезпечив їх негайно.
Але...
"З таким тілом... я нічого не можу вдіяти, будь то відповідальність чи заробляння грошей."
М'язи? Ха, на даний момент він був лише шкірою та кістками!
Це був яскравий доказ того, що він не здоровий.
"Спершу я маю привести себе в порядок."
У всьому має бути певний порядок!
Якщо він хоче знову стати професійним гравцем, то спочатку йому доведеться зосередитися на своєму здоров'ї.
Звичайно, головною метою Чже У був Арт! Нажити статки за допомогою Арт і змінити своє життя.
Але зараз він мусив подбати про себе.
Йому потрібно було зміцніти своє тіло та самооцінку!