- Де вони? - Сімба, йдучи за братом скептично запитав.
- Спокійно, брате. Скоро зустрінешся з ними. - Сказав Асафа, роздратований нетерпінням Симби. Він вів його за скелю гордості, щоб познайомити з командою, - вони знайшли собі там гарне місце.
- Мене завжди це дратувало: ти називаєш мене то братом, то брате, чому не можеш просто сказати Сімба? - Сімба з угодом сказав.
Асаф рідко вживав його ім’я і завжди звертався до нього як брат.
- Це називається - говорити офіційно. Хіба ти не слухав, чого нас навчав Зазу в дитинстві? Може, я навчу тебе основам розмовної мови?
- Казав Асафа. Коли Сімби не було, він сумував за ним. А коли Сімба був тут, він його дратував. Це братерська любов.
- Якщо я коли-небудь змовлю, як ти, просто кинь мене в вулкан. - Прошепотів Сімба про себе.
– Ты... Як я можу так сумувати за тобою, але коли я тебе зустрічаю, не проходить і двох годин, як ти мене дратуєш? - З гнівом сказав Асафа.
- Це тому, що у тебе палка застрягла там, де її не повинно бути. - Сімба відповів безсердечно: його брат завжди був хорошим і правильним.
Асаф зупинився... А Сімба просто пройшов повз нього.
- Принаймні, я можу використати свою палицю. - Нарешті сказав Асафа.
Цього разу Сімба застиг на місці, а Асафа минув і далі йти.
- Давай, ми вже майже прийшли. - Асафу було наказано поквапитися.
Коли вони підійшли до красивого маленького озера за скелю гордості, довкола нього було багато зеленінь.
Незабаром вони підійшли до озера, і хоча Сімба йшов впевнено, він ішов так, ніби його душу вирвали з тіла... Його зачепило зауваження про палицю.
Асаф побачив, в якому стані перебуває його брат. Нічого не поробиш, Сімба був незайманим і по праву...
- Не приймайте це близько до серця, брате, якщо ти будеш продовжувати робити те, що робиш ще кілька років, можливо, у тебе з'являться суперсили? - Сказав Асафа, намагаючись підбадьорити його.
Зрештою, поки я поруч з тобою ..... Вздох... Жодна жінка не зверне на тебе уваги. - Асаф зрозумів, що йому сумно за брата.
– Ха... Про що ти говориш? - Симба прийшов у себе, почувши слова Асафи, та не зрозумів їх.
- Невермимд, о, ми тут! - Сказав Асафа, оживившись.
- І ось чому ти завжди повинен слухати незнайомців! - Сказав Тімон своїм мудрим тоном, навчаючи малят.
Двоє дітей Асафа сиділи й серйозно слухали.
- Ні, Тімон, я думаю, що це - ніколи не слухай незнайомців? - Пумба говорив з маленького озера, купаючись купанням.
Тімон стояв поряд з озером і навчав малят.
Імані та Хаму також були в озері, насолоджуючись відпочинком.
- Ні, Пумба, ти можеш помилятися, але чому б тобі не поспілкуватися з незнайомцями? Вони можуть розповісти щось хороше! - Хаму сперечався з Пумбою.
- Але, можливо, їм теж є що сказати поганого? - Пумба заперечив.
- А може, їм є що сказати доброго, головне, що ти ніколи не знаєш, поки не поговориш з ними! - Тімон пояснив.
Малята кивали, вбираючи все, що говорив їм мудрий учитель.
- Вчитель, я зрозумів, коли буду зустрічати незнайомців в майбутньому, Я буду слухати і слідувати за ними. - Один з малюків був розумним і швидко собачив.
- Молодець! Молодець, сьогоднішній урок закінчено. Завтра я розповім тобі про те, як уникнути будь-якої відповідальності, яка з'явиться на твоєму шляху! - З ентузіазмом сказав Тімон!
- Хакуна! - Сказав Пумба.
- МАТАТА! - Хам продовжував з іще більшим захопленням.
Імані від хвилювання захропеліла, вона була так збуджена, що давно вже заснула.
- Чого ти вчиш дітей! — Злякавшись, запитав Асафа.
- Ах, Асафа, нарешті у мене є претензії до їжі! Вчорашні жуки були досить сухими! - Пумба протестував, і коли він встав з води, всі бульбашки зупинилися.
- Пумба, ти більше не можеш так розмовляти з Асафом, він тепер король! - Сказав Тімон і повернувся до Асафа.
- Ваша величність, жуки були не просто сухими, вони були недостатньо смачними... Якщо це не буде негайно змінено, я ... Хіба це не Симба? — Тімон був захоплений зненацька, коли помітив лева позаду Асафи.
- Сімба, пфф, Тімон, можливо тобі знадобиться трохи уроків, які ти давав малятам! - Хаму розсміявся...
Пумба теж засміявся, але його сміх перервався, коли він побачив Симбу.
- Здається, він не помер! - Сказав Асафа щасливою посмішкою.
Сімба помахав їм рукою.
- СИМБААA! - Закричали всі троє, напавши на нього з обіймами.
Суматоха розбудила і Імані.
*Яун* - Чому ви, хлопці, шумите так рано в ... Опівдні? - сказала вона, дивлячись на положення сонця.
Потім вона подивилася вниз і побачила, що всі обіймаються з кимось, моторошно схожим на Сімбу.
- О, я ще сплю. - сказала вона, збираючись закрити очі. Але незабаром вони розширилися від подиву, коли вона зрозуміла, що не спить.-
- Симба? - Вона здивовано вигукнула, вистрибуючи з води і кидаючись до нього.
- Хлопці, я так за вами нудьгував. - Сказав Сімба, обіймаючи всіх.
- Як ти живий? - З радістю запитав Пумба.
- І ти збираєшся боротися зі мною за трон? Дозвольте мені зігріти вас, хоча я радий, що ви живі і здорові, я не буду з вами так легко! - Сказав Хаму, з радістю обійнявши Симбу.
Залишок дня вони провели разом Асафа, Симба, Тімон, Пумба, Імані та Хаму в спогадах.
Вони сміялись, плакали, погоджувалися і сперечалися, ніби знову опинилися в Форресті як молоді безжурні хіпі.
- Як же я за цим сумував! - Тімон сказав, що кладеться на гриву Сімби.
- Так, ця королівська змія згодна! - Сказав Хаму, сидячи на вершині Асафа.
- Нарешті ми повернули доброго брата. - Імані сказала з полегшенням: Асафа завжди турбувало, а Симба вважав його кращим.
- Імані... Мені завжди було цікаво, як смакує пантерський суп, але не змушуй мене спробувати його!
- Цок, Асафа, не будь гірким, коли вже сказала правду. - сказав Симба.
— Ах так, Симба, ти вже познайомився зі своїми племінниками і племінницями? – запитав Пумба.
- Плем’янниками і племінницями? - Сімба здивовано підняв голову.
- Ах так, я забув тобі сказати... - Сказав Асафа, зрозумівши.
- Є навіть одне дитинча, ім'я якого так само як і тебе! - Тімон сказав, розслабившись.