Вони добре виспалися, а після пробудження поїли і попили, потім вирушили в зворотню дорогу. Якби Афаса йшов сам, він міг би повернутися в прайд за півніделями, але оскільки вони подорожували групою, то їм потрібно було б не менше тижня або й більше.
Під час подорожі Асафа, здавалося б, занурився у роздуми і це не залишилося непоміченим ні Налою, ні Аяною.
Вони розуміли, що це великий момент у житті Асафа.
Він повернеться в рідний будинок, зустрінеться з дядьком за пост короля.
Але вони не знали, що Асаф думає про те, як він розкриє той факт, ніби Шрам убив свого брата.
Асафа й досі уникали говорити Нале та Аяни, що Шрам вбив Муфасу. Він розповів їм тільки про те, як вони втекли з Сімбою і помилково вважали себе винними в смерті батька, але він ніколи не говорив їм, ніби Шром безпосередньо убив Муфуса.
Через тиждень вони нарешті добралися до прайдлендів, і на горизонті з’явилася скеля прайду.
- Так це і є твій будинок, місце, де ти король? — запитав Тімон, озираючись по сторонах. Все навколо здавалося таким... Мертвим і сірим.
- Моє королівство краще! - Сказав Хаму.
- Це місце здається таким голубим! - Сказав Пумба.
- Пумба, вода голуба, але не це місце. У кращому випадку вона сіра! - Поправив Тімон.
- Але я мав на увазі... - Пумба намагався пояснити, але його перервали.
- Жодних окурків! У вас і так їх достатньо!
– А... Зрозуміло. - Сказав Пумба.
- В який бік нам іти? - Імані запитала, озираючись на бік.
Усі повернулися до Асафа, але він дивився на все по - іншому.
- Туди! - Сказав Асафа, дивлячись на великий розлом де загинув його батько.
- Це довгий шлях, краще піти направо. - Нала.
- Неважливо, я хочу дещо там побачити. - Він сказав, нічого не пояснюючи.
Всі кивнули і пішли за ним.
Незабаром вони дійшли до розлому, і Асаф сповільнився й почав йти важкими кроками.
Тільки коли вони досягли третього шляху в розломі, то зупинилися біля великого каменя, який лежав посеред їхньої дороги.
Асаф підійшов до нього і просто втупився на нього, пригадуючи той день.
- Асафа... Ти в порядку? – запитала Аяна.
- Що сталося, малюк? - запитав Тімон, побачивши його похмурий настрій.
- Був сонячний день, коли мій дядько Шрам привів нас з Сімбою сюди. - Казав Асафа.
Усі оживилися, особливо Нала та Аяна, оскільки вони не знали цієї історії.
- Він сказав нам чекати тут, бо наш батько приготував для нас великий сюрприз, за який можна померти. - Казав Асафа.
Команда слухала, очікуючи продовження історії, але Нала вловила у його словах якийсь натяк і нахмурилась, передбачаючи неприємне.
- Ми з братом ревнували в реверансі, поки чекали батька ось тут. - Сказав Асафа, посміхаючись пригадуваннях про брата, і підійшов до великого каменю.
- Тоді земля затремтіла, і розлом почав заповнюватися дикими звірами, які втекли, рятуючи своє життя, здавалося, що їх мільйон.
Асаф почав іти в напрямку, куди тікали він і його брат.
Його команда пішла за ним, а Нала та Аяна в шоці дивилися один на одного. Шрам розповідав подібну історію, але ніколи не казав їм, що саме він привів сюди Сімбу і Асафа.
Вони зрозуміли, що щось не так.
Коли вони продовжували спускатися, Пумба запитав: « І що ж сталося? » - Не розуміючи, що історія Асафа, це смерть Муфаси.
- Ми втекли, рятуючи своє життя, але наші маленькі ніжки могли пронести нас тільки так далеко, поки дикі звірі не наздогнали нас. - Він вказав на іншу скелю, біля якої лежало зламане мертве дерево.
- Ми дісталися цього місця і піднялися наверх. - Казав Асафа.
Невдовзі вони дісталися напівзруйнованого мертвого дерева.
- Наш батько кинувся вниз, в орду диких змій, щоб врятувати нас, він підняв Симбу, а я пішов йому на спину. - Асаф сказав це з гіркою посмішкою.
Вони продовжували йти, але й Нала та Аяна в цей момент виглядали кровожерливими: вони зрозуміли, що Шрам збрехав і що нещасний випадок стався з його вини.
Але вони ще не знали, що це був не нещасний випадок.
Незабаром вони зупинились, і Асаф подивився на скелю.
- Бачите ці сліди? Мій батько забрався туди і залишив нас на тій скелі! - Сказав він, вказуючи на конкретну скелю.
Всі подивилися на сліди від кігтів Муфаси та скелі, де були скинені Сімба і Асафа. Здавалося, що вони побачили ці сцени в уяві.
- Батько продовжував дертися вгору, бо не міг вміститися на скелі. Сімба теж намагався піднятися, але я залишився, бо мої очі не могли відірватися від батька. - Каже Асафа.
У цей момент команда зрозуміла, що ця історія - історія дня, коли помер батько Асафи. Усі уважно слухали.
- Коли він дістався вершини, пара кігтів схопила його за пазурі, тримаючи міцно, я б дізнався ці кігтики в будь-який день і всюди. - Казав Асафа.
- Шрам! — Ясно сказала Нала, і Асаф кинув на підтвердження.
- Але якщо там був Шрам, як же помер Муфаса? - Аяна запитала, що зараз цікавило всіх. Вони ніколи б не здогадалися, що Шрам вб'є свого брата.
- Справді, мій дядько був там і тримав в руках мого батька.... Але він також був тим, хто відштовхнув мого батька, аж до орди диких тварин- . Асаф кинув на них бомбу. Очі у всіх розширилися від жаху перед тим, що вони щойно почули.
Нала та Аяна були вражені більше, ніж будь - хто інший. Шрам побачив, що Асафа і Симба знову зганьблюють, біжать до орди диких звірів та потрапляють у біду. Тому він поспішив покликати короля, щоб той їх врятував. Тоді вони випадково вбили Муфасу, а потім і самі загинули в цій орді.
Тепер стало зрозуміло, як Сімба і Асаф пережили той день.
Коли вони втрачали самовладання, то зрозуміли, що Асаф пішов далі.
Вони поспішили до нього, все ще приголомшені почутим.
- І ось тут я знайшов його, що лежить... Без дихання. - Сказав Асафа, стоячи на місці загибелі свого батька. Так, відвідування цього місця було метою для нього - пояснити, що сталося того дня.
Аяна та Нала підійшли до нього і потерлися про його голову на знак співчуття. Екіпаж також підійшов до нього і виявив турботу.
- Асафа, Шрам - узурпатор, корумпований король і зрадник... Ти повинен покарати його. - Аяна сказала наостанок з небезпечним вогником в очах.