Сімба переконався, що Імані живе перед тим, як подивитися на бій. Він спробував залишитися поруч з нею, щоб захистити її, якщо щось піде не так.
Коли він побачив, що відбувається, то відчув, як закипає його кров. Левієві інстинкти змусили його приєднатися.
Зрештою Асаф перекусив горилу шию і зламав хребет, а потім тримав її аж до смерті.
Сімба з жахом дивився на брата: Асафи мали кров навколо рота і кігтях, а сам виглядав неушкодженим.
Сімба не бачив такої сцени з часу, коли був дитиною і батьки показали йому, як полювати та вбивати. Відтоді як він прибув сюди чотири роки тому, то ніколи не полював на травоїдних людей.
Але кров горили змусила його клітини кричати, закликати до споживання.
А вигляд брата з рідким золотом навколо рота і кігтями змусив його згадати ті почуття, які він відчував, коли був маленьким і хотів вирости, щоб полювати і стати досвідченим левом.
- Ти в порядку? — Поцікавив Асафа, побачивши тушу горили, і побачив брата в зачупінні.
- Так, просто я згадав дещо з нашого дитинства... - Він зізнався.
- Зрозуміло. - Асаф відчув полегшення від того, що його брат не постраждав. І він розумів, що той мав на увазі, оскільки і сам відчував, як споряджають його природні інстинкти після першого полювання на гієн.
- З нею все гаразд? - Засмучений запитав Асафа, дивлячись на Імані.
- Схоже на те. Думаю, вона просто спить. - сказав Сімба, не бачивши явних ран.
Несподівано з кущів вибігли Пумба, Тімон і Хама зі зброєю в руках, готові битися чи померти.
- А? - Пумба зупинився на місці, побачивши сцену.
На вершині Пумби стояв Тімон з гострим віттям, тримаючи її як спис.
Біля Тімона стояв Хам, тримаючись за камені хвостом і готовий кинути їх.
- Ти вже його переміг? - запитав Тімон.
- Може, я випадково вбив його своїм суперзрінням? - запитав Хаму. запитав Хаму.
Але, побачивши Імані в такому становищі, всі поспішили до неї.
Кожен штовхав і показував на неї, намагаючись прокинутись, і, здається, це спрацювало.
- Яаа, аау, як добре було спати, навіщо ви мене розбудили? - сказала Імані, прокинувшись.
- Яка дрімота, ти нас так стривожила! - Він попередив її Тімон.
- Зачекайте...! - Раптом вона встала і судорожно озиралася навколо, згадуючи, що сталося.
- Не хвилюйся, ми про все подбали. - Сказав Асафа, і тільки тоді вона помітила мертву горилу.
- Так, ми точно попіклувалися! - З гордістю сказав Пумба.
- Ну, ми зробили більшість роботи, Асафа трохи допомогла! - Сказав Тімон, підійшовши до великого лева.
Саме в той момент, коли він збирався лагідно погладити його, то помітив кров, яка капала з пащі Асафа. Половина його обличчя була в крові... Погляд Тімона впав вниз і побачив пешки Асафи, повні крові.
Його погляд знову піднявся і побачив обличчя Асафа, тільки тепер він зрозумів, що перед ним хижак у повному складі.
– А-а-сафа... - Він промайнув, перш ніж втратити свідомість.
- Що з ним? – запитав лев у замішанні. запитав лев у замішанні.
Пумба, зрозумівши, що відбувається, пішов за сурикатом.
- Тімон, не хвилюйся, ми приручили Асафу і Симбу, Не переживай! - Сказав Пумба.
Почувши це, Асаф відчув, що його очі б’ються.
- Що нам з цим робити? - Імані, не відриваючи очей від туші і пуська слини з рота.
Раніше її раціон складався лише з м’яса, але тепер він був приведений до жуків і риби.
– Так... Ви, хлопці, йдіть, ми повернемося першими! - Сказав Пумба, помітивши, що всім хижакам здається трохи не по собі. Пумба зрозумів, що вони хочуть їсти.
Після того як Тімон, Хам і Пумба пішли, Асаф підійшов до горили й поліз прямо в кишки.
Сімба та Імані також підійшли до горили, але попалилися, бо вона була здобиччю Асафа.
Серед котячих хижаків існувала сувора ієрархія щодо споживання їжі в групах. Коли леви, коли линули додому, першими з’їли вожак, за ним йшли другі по рангу і найнижчі.
Асафа глянув на тіло, і інстинкти підказали йому, щонайсмачніша частина - це кишечник.
Найбільше енергії та харчування левів було не в м’язах, а органами.
Він почав облизувати те місце, де хотів покопатися. Його язик удосконалив частину шкіри, оскільки леви мають дуже грубий і подібний до наждачний папір мови, що допомагає відривати ніжні частини тіла.
Після кількох облисувань шкіра була розірвана, і з неї вивалився орган. Асаф вибрав того, хто був йому найсмачнішим.
Побачивши, що Асаф почав їсти, Симба взявся за голову і прокусив череп, щоб дістати соковитий мозок.
Імані взяла одну з ніг з безліччю м'язів.
- Ааа, я скучала за смаком крові та крови! - сказала Імані милим голосом, з задоволенням вгризаючись у плоть горили.
Сімба ніколи не пробував чогось подібного з дитинства, тому він навіть не звернув уваги на інших людей і пірнув у мозок.
Їм потрібен був час, щоб з’їсти все тіло, адже горила важила близько 230 кілограмів.
Вони з’їли все це, причому Асаф споживав більше за всіх.
- Аххх, здається мені не доведеться їсти цілий рік! - сказав Сімба, позіхаючи. Після приємної їжі завжди треба подрімати.
- Давайте повернемося і трохи відпочинемо! - сказала Імані.
Кашель*, - може спочатку вмиємося? - Він порадив Асафа, коли побачив, як вони перепарилися в крові. Він не хотів, щоб Тімон знову втратив свідомість.
Усі троє встали і пішли до озера, щоб помитися.
Коли вони йшли пліч-о-пліч, через пузаних животів виглядали як три вагітні кішки.
-~- ~_--
Повідомлення від автора (ригінал):
Отже, я отримав кілька скарг на те, що мій розповідь занадто сильно слідує канонному сюжету... Гаразд, як хочете.
Від самого початку припускається, що це буде фанфік по Королю Леву, який буде слідувати більшій частині історії, на якій ми виросли і яку полюбили, але тепер ви змусили мене діяти.
Я вже давно планувала одну подію, але не була впевнена, чи варто її писати, адже вона може дуже не сподобатися читачам. І тепер вам нікого звинувачувати, крім себе, МВАХА ✔