« Це дійсно молодий пан Се, це так і є."
— Управитель Ду, мій запрошений гість прибув, — З усмішкою сказала Шен Чжія, вказуючи на Се Ліню.
Ду Хуашань зрозумів її натяк і відповів:
- Сьогодні день відкриття, у заведенні ще багато справ. Не буду заважати господині Шен.
Шен Чжиї обернулася і злегка вклонилася:
— Управитель Ду, ходячи з миром, не буду проводжати.
— Це ж ваше заведення, не варто трудитися, господиня Шень, — З усмішкою відповів Ду Хуайсюань і вийшов з кімнати.
Він цікавився Шенею Чжія, але перш ніж почав співпрацювати з нею, він навів на неї довідки. Йому стало відомо, що нинішній молодший урядовець з храму Делі регулярно відвідує її скромну закуску.
Такий благородний чоловік, як молодий пан Се, навряд чи щодня навідувався б у такий невеличкий заклад лише заради смачної їжі. Це розумів Ду Хуайсюань.
Однак він вважав, що Шень Чжия йому підходить.
Після тієї вечері в палаці принцеси слова молодого пана Се не давали Шені Чжії спокою кілька днів.
Раптом вона згадала той літній бенкет.
На тому прийомі було багато гостей... Роздумуючи про це, Шень Чжиї раптом осеніло: можливо, молодий пан Се був незадоволений саме за велику кількість людей?
Невже він хотів, щоб вона запросила його на окрему вечерю?
При думці про таку можливість Шень Чжія спочатку не повірила собі, але чому це відчула, що вгадала правду.
Після кількох днів роздумів одного вечора, коли Се Линь як зазвичай прийшов до її вступу повечеряти, вона обережно зворушила цю тему.
Шен Чжиї запропонувала: « Коли відкриється ресторан Хоґо, вона особисто запросить його на особливу вечерю ». Се Линь без найменших коливань кивнув у відповідь.
- Про що задумалися? Так глибоко занурилися в думки, - Знайомий прохолодний голос відвів Шень Чжиї від роздумів.
Невідомо коли саме, але фігура з зеленим паперовим парасольком вже сиділа навпроти неї.
Шень Чжиї похитала головою:
- Ні про що особливого.
Хіба могла вона зізнатися, що думала про нього? Звичайно, що ні.
— Ваш ресторан Хого треба сказати, дуже непоганий. — Несподівано похвалив Се Линь.
— Звичайно! Цей ресторан вимагав від мене і управительу Ду багато зусиль, так що якість гарантовано, — З гордістю підхопила Шен Чжиї.
Почувши, як вона з явним схваленням відгукнулася про Ду Хуашана, Се Лінь мимовільно нахмурився. Однак відразу розлабив брови і змінив тему:
- Я зголоднів.
— Хого вже на підході, — Відказала Шен Чжія, трохи здивована: молодий пан Се вперше так відверто зізнався, що хоче їсти.
Як член заможної сім’ї, він зазвичай тримав себе стриманим. Вона ніколи не чула від нього такої відвертої розмови.
Вона подумала: « Сьогодні сталося щось незвичайне? »
Не встигла Шен Чжиї заглибитися в роздуми, як двері відчинилися: увійшли офіціанти з їжею.
Шен Чжиї замовила Хого качку-мандаринку. Вона обожнювала гостре, тоді як смаки Сеня були набагато менш стриманими. Ця страва була ідеальною для спільної вечері.
Їжа була сервована на білосніжних порцелянових тарілках, які розкладалися на триярусній дерев’яних стоянках. Двоє офіціантів внесли її до кімнати.
На верхньому ярусі лежали складники для гарячого котла, на середньому - різноманітні соуси і внизу — палички, ложки та тарілки.
— Приємного апетиту, поважні гості. Якщо знадобиться щось ще, дайте знати. — ввічливо вимовив ведучий офіціант. Він поставив на стіл мідний котел з бульйоном, відступив на три кроки і з усією усмішкою звернувся до Шеня Чжія та Се Ліню.
Шан Чжиї усміхнулася:
- Будьте добрі, принесіть ще пляшку фруктового лікеру.
Офіціант кивнув і разом з колегами вийшов з кімнати.
Шень Чжиї уважно обстежила складники на стоянці.
Овоче було небагато, але вони виглядали свіжими: яскраво зелене листя блищать від крапель води. Гриби були соковитими, ламіттиками баранини — тонкими й ніжними. Усі продукти були ретельно підготовлені, а соуси — в повному асортименті.
« Схоже, Ду Хуайсюань втілив мої рекомендації» — подумала вона.
— Фруктовий лікер, звичайно, смачний, але не варто зловживати, — стримано застеріг Се Линь.
Він знав, що Шень Чжиї навряд чи послухається, але все одно щоразу робив це зауваження.
І справді, Шен Чжиї з усмішкою відповіла:
— Сьогодні я в піднесеному настрої, пара чашок не зашкодить.
Се Ліню зітхнув, але нічого не міг з нею вдіяти.
Вона поводилася дивно: звичайні вина і лікери пила лише кілька ковток, не виявляючи особливого інтересу. Але вона обожнювала фруктовий лікер з добавкою сливи.
Особливо їй подобався той, що подавали в резиденції старшої принцеси. Вона буквально закохалася в нього і щодня випивала кілька чашок.
« Гаразд, — подумав Се Лінь. — Сьогодні я відведу її додому, тому не хвилюйтесь, якщо вона вип'є".
Звук бульйона, що булькає в котлі, відштовхнувся Се Ліня від думок. Шен Чжі, сидячи навпроти, помітила, що бульйон закипів. Вона переклала тарілки зі спини на стіл і почала готувати Хого.
— Молодий пан Се, ви ж зголодніли? Бульйон вже закипів, можна починати готувати, - З легкою подивом у голосі нагадала Шен Чжиї, поглянувши на Се Ліна.
— Ладно. — Так, сказав Се Лінь і також почав готувати Хоґо.
Блюдо виявилося тим самим Хого з качкою-мандарінкою, до якого Се Лін вже звик. Він волів споживати прісну їжу, тоді як Шень Чжиї обожнювала гостре. Хоча смаки цих тварин різнилися, вони добре пасували один до одного.
Сьогодні у шані Чжія червоніє з нефриту, а кольорові сли. На тлі темних локонів вона виглядала особливо яскраво.
Якщо ви подивитесь у вікно, за склом кружляв білий сніг. А якщо перевести погляд назад, то в очі відразу покидалася та нефритова заколка. Ці два зображення чудово гармоніювали між собою, майже так само як червоні та білі інгредієнти в їх хого.
Коли Се Лінь подумав про це, то відразу посміхнувся.
« Як чудово» — сказав він подумки.
У цей момент він прийняв рішення. Коли він знову подивився на Шень Чжі, його погляд став помітнішим.
Шен Чжі помітила, що Се Лінь майже не притрагається до їжі і наче погруз у свої думки. Вона занепокоїлася, чи не було вона смачнішим?
Але сама вона знаходила смак чудовим.
— Молодий пан Се, вам не на смак блюдо? — Не утримуй, запитала вона.
Се Линь з посмішкою похитав головою:
— Смак просто чудовий.
З цими словами він зосередився на їжі, яка більше не була зайвою і не вимовляючи ні слова.
Шен Чжиї деякий час спостерігала за ним і, переконавшись, що він не цибулювіт, заспокоїлася та продовжувала готувати гарячий казан.
Їхній ресторан з Ду Хуайсюанем був заведення середнього і високого класу. Такі люди, як Се Лінь, мали для них велике значення.
Щоб утриматися на плаву в умовах жорсткої конкуренції ресторанного бізнесу міста, потрібно було ретельно вивчати смаки клієнтів і поліпшувати те, що їм не подобалося; вище від інших установ за якістю інгредієнтів, смаком страв та рівнем обслуговування.
Інакше як же новий ресторан, що вже давно зарекомендував себе закладами з постійною клієнтською базою?
Хоча кожен з них був захоплений думками, обід пройшов у приємному оточенні і обидва залишилися задоволені.
— Сьогодні дякую за гостинність. Як буде час, я запрошую вас на обід, - З усмішкою висік Се Лін, проходячи Шень Чжії до її закусочної.
Звичайно, від запрошення такого вишуканого співрозмовника не можна відмовитися.
Шень Чжі, сяючи усміхаючись, кивнула:
— Ладно.