Карета досягла підніжжя храмової гори і далі не могла подорожувати. Се Линь і його товариші вийшли з неї та пішли до храму Ціень пішки.
На щастя, гора Лінтен — це невивершений храм Ціена. Сходи з блакитного каменю гладенькі й чисті, очевидно, черниці храму щодня старанно їх чистять.
Се Линь і господа Сі, що стояли по обидва боки, підтримували стареньку господиню се вгору по сходах; а служниці та сторожі йшли слїдом за ними по пятах.
- Бабусю, ти добре себе почуваєш? — Се Линь висловив занепокоєння здоров’ям пані Сі, і зрештою їй було майже шістдесят.
Пані Се схилила голову і з удаваною образами подивилася на Се Ліна.
- Ну, Лінь ер, ти явно мене недооцінюєш.
— Мамо, коли ми повернемося додому, я допоможу тобі дати урок. — Пані Се, з великою радістю виступали проти сина.
Се Линь зрозумів, що бабуся все ще в доброму настрої духу, почувши її сміх і жарти. Голос у неї був сильний і міцний, не властивий жінці її віку.
— Бабусю, я приймаю твої покарання. Бабуся виглядає такою молодою.
Вони втрьох розмовляли і сміялися близько півгодини, перш ніж наткнулися на стародавній величний храм. Над відкритими воротами висіла табличка з великими ієрогліфами: Храм Ціень.
Ієрогліфи — Храм Ціена — були написані особисто Майстром Юньсеєм. Вони були величними і чудовими, з відтінком дзен, який придавав стародавньому храмі таємничість.
Кажуть, що імператор мав намір особисто зробити напис на меморіальній дошці та храмі Ціена. Але майстер Юньша відмовився від цього і не хотів робити сам. Не дивно, чому майстер Юньсюй відмовився, але Його Величність на загальне здивування не розгнівався і навіть погодився.
*
Шан Чжия оглянула гору від підніжжя до вершини. Знаменитий храм Цієнь стояв серед стародавніх дерев, і лише маленьким виднівся купол храму.
— Пані, я поставлю карету там і повернуся через хвилину. Ви підніметеся першою, — Сказав Лі Цянь, ведучи коня під узбіччі.
Подорож від підніжжя гори до вершини була повністю покрита кам’яними ступнями, що перешкоджало проїзд. Деякі торговці з ділової притулки побудували біля підніжжя гори готель, яка в першу чергу служила тимчасовою стоянкою для паломників і продавали там їжу та напої.
Хоча була коротка зупинка, ціна за подорож становила п’ять мідних монет. З огляду на щоденну кількість паломників, доки храм Ціен був популярним, цей бізнес гарантував прибуток.
З огляду на ситуацію, доки живий Майстер Юньсюй, благородна праця у храмі Цієна процвітатиме.
Шен Чжиї дуже захоплювалась підприємцем, який відкрив цю можливість. Якби вона була хоча б наполовину розумніша за нього, то, мабуть, стала би головною бізнес-леді в місті Б'яньцзін.
— Будь осторожен. Тут так багато людей. Ти можеш навернутися на конюхів або слуг якогось високого чиновника. Не ображай їх, — попередила Шен Чжия.
При ногах імператора половина імператорського храму, з таким процвітаючим благоволінням і легендарним монахом, який керує цією справою, є улюбленим місцем для жінок та дочок чиновників. Якщо виникне конфлікт, це буде неприємно.
- Не хвилюйтеся, пані. — Відказав Лі Цянь.
Коли Шен Чжия побачив його осторогу і стриманість, вона нарешті відчула полегшення й повернулася до вершини гори.
Кам’яні сходи входили на схил гори, оточені високими й міцними деревами. Більшість з них можна було обняти лише двома за руки. Ці тіні, наче навіс, захищали від палючого літнього сонця і давали рідкісне відчуття прохолоди.
Синнє небо, яке пробивається крізь щілини між гілками, розтягнулося на гілки, що похитують і оживлюють серед урочистості та спокою.
*
— Принцеса, ми прибули до підніжжя гори Лінфен, — Голос був на вулиці карети.
— Да.
Служниця, яка слідувала за каретою зовні, почувши відповідь, відразу вийшла вперед і підняла фіранку. Кучер вів лавку для ніг і поставив її біля дверей карети.
З карети витягнулася тендітна біла рука і лягла на руку служниці. Під дзвін персня і браслетів, які вдягаються у чудове вбрання, граційно вийшла. Служниця ніжно і вміло поправила її одяг, потім тихо встала поруч з нею, очікуючи вказівок.
— Цинзі, супроводи мене наверх. Решта, будь ласка, почекайте тут.
Це була принцеса Хуаян, рідна сестра сучасного імператора.
— Да, — хором відповіли служниці і гвардійці.
Вона рухалася граціозно, навіть підлога її спідньої сукні не розвіявся. Як і слід було очікувати від виховання в палаці, її етикету та манери були бездоганними.
— Цинзі, ти впізнала? — Хуаян тихо запитала служницю, яка чекала біля неї.
Вона трохи кивнула і тихо відповіла:
— Принцеса, я все ретельно розпитала. Молодий пан Се справді сьогодні тут, щоб заскурувати пахощі в храмі Цієна. Пані Се і стара пані Се теж тут.
Хуаян був осяяний задоволенням.
— Ти завжди виконуєш свою роботу як слід. Коли повернешся додому, йди і отримай свої десять таелів срібла у нагороду.
Цензі була в захваті, але її обличчя залишалося спокійним. Вона опустилася на коліна і злегка вклонилася:
— Дякую вам, принцесо.
Потім принцеса і служниця замовкли й мовчки піднялися на вершину гори.
*
Прибувши до храму Цієна, Се Лінь та інші вирушили прямо в головний зал.
Пані Се і старша пані Сем запали пахощі й молилися, схилившись навколішки на подушках та мовчки молячись. Після безмовних молитов вони тричі поклонилися, прийняли паличку провіщення від монаха, закрили очі і з благоговінням потрясали палички.
Мати і невістка одночасно витрусилися палички зі своїх гадальних трубочок. Піднявши їх і оглянувши, вони виявили, що обидві сприятливі. Вони зраділи, підійшли до найближчого місця для передбачень і передали їх монаху, очікуючи його тлумачення.