Шен Чжиї прибрала кошик з мідними монетами і встала, побачивши Се Ліня, одягненого у місячне вбрання, що стоїть перед прилавком.
Його волосся було зметене під нефритовий ґуань1, а на талії висіла нефрітова підвіска із різьбленим орнаментом сосни і кипаріса, придаючи йому вигляду безсмертного. У голову Шен Чжиї прийшли чотири слова: яскрава місяць і відсвіжний бриз.
- Пане Се Линь, добрий ранок. — сказала Шен Чжии.
Їй найбільше подобався такий образ. В минулому житті всі її улюблені актори теж були такими. На жаль, їх можна було побачити лише по телевізору і в кіно. Тепер перед нею стояв той, чия зовнішність ідеально відповідала її естетиці. Звичайно, вона була в захопленні і відреагувала на це навіть більше, ніж інші.
— Здрастуйте, пані Шень. — кивнув Се Линь.
Хоча Се Лінь був байдужим, Шен Чжия не заперечувала. Для такого красеня, як він, з його холодним характером було природно триматися відсторонено і стримано, тому вона не відчула себе зайвою і з радістю поцікавилася метою його візиту.
- Ви снідали, пане Се?
Се Линь злегка похитав головою, відповівши:
— Нет.
Почувши це, очі Шен Чжиї загорілися. Ще не поснідавший красень, вона наполегливо рекомендувала свої солоні рисові цзунці.
— Сьогодні свято драконячих човнів, і я їх приготувала. Хочете спробувати, пане Се?
Сольонні рисові цунцзи? Се Линь ніколи не пробував їх. Він ніколи не любив цзунцзи. Він завжди їв їх під час свята драконячих човнів, але з’їв лише кілька шматочків — формальність.
Але, звичайно ж, рисові цзунці, приготовані цією дівчиною, повинні відрізнятися на смак від інших. З огляду на це, Се Лінь кинув.
— Да.
Почувши ствердну відповідь вродливого чоловіка, Шень Чжиї розплилася усміхку. Тоді вона запитала:
— Солонні рисові цзунці бувають з начинкою яєчного жовтка, свинячої грудинки та в’яленого м'яса. Яку начинку ви хочете, сер?
— За однією штукою кожного виду, — відповів Се Линь.
Всі начинки були новими, і оскільки він був голодний, а обідати ще рано, з'їсти ще пари важко.
Шень Чжиї відкрила пароварку і дістала три рисові цзунці з різними позначками. Вона поклала їх на просту порцелянову тарілку, запилену квітами і птахами, і подала до маленького столика, де сидів Се Лін.
Щоб зберегти природний аромат рисових цунцзи, їх обв’язали дрібнолистками. Хоча це була звичайна трава, цзунцзи були міцно перев’язані, тому вона також приготувала маленькі ножиці для того, щоб Се Лінь міг розрізати туго зав’язувані стебла дрібнолистика.
— Приємного апетиту, пане Се.
Шень Чжиї заварила Се Ліню ще одну чашку холодного квіткового чаю і повернулася до свого маленького магазину. Здавалося, вона поринула у свої думки, але насправді кохала трапезу красеня.
Се Лінь повільно і методично зрізав дрібнолептечник. Його ніжні, білі, наче нефрит, руки з паркими суглобами розмістили смарагдно-зелені листя, обнаживши загорнуті в них кутові цзунці.
Циц-циц, вид поважного юнака з аристократної сім'ї!
Шен Чжія пригадала людей високого класу, яких зустрічала в попередньому житті; у деяких був хороший характер, але ніхто не міг зрівнятися з Се Ліннем навіть на десяту частку.
Він з'їв один цзунцзи, але на смак він здався йому вишуканим делікатесом.
Се Лінь маленької ложкою взяв трохи начинки цзунцзи. Вона мала унікальну липку текстуру клейкого рису, відтінена тонким ароматом листя в які були загорнені цзунцзи, з легкою горчинкою. Придивившись, він помітив просту солому. Солодкий аромат м’яса разом зі солодкістю клейкого рису створював не просто незвичайний, а неймовірно чудовий смак. Це змусило Сем Ліна по-новому поглянути на цзунцзи.
Він і не підозрював, що цзунцзи можуть бути такими смачними.
Після кількох укусів з-під світло-коричневого клейкого рису показався золотисто-червоний жовток, блискучий і соковитий, що приховувався серед тавричного рису. Колір був вражаючий. Оскільки жовток був малим, Се Лінь вичерпнув його повністю маленькою ложкою. Відкусивши шматочок, він був вражений тим, про що ніколи раніше не замислювався.
Сольонний жовток у роті був ніжним і м'яким. Він замислився, як його посолили. Він був м’яким, але хрустким і не сухим. Все було в самий раз, на смак нагадуючи крабову ікру.
Ще два пікантні цзунцзи, один з груднинкою, а інший — в’яленне м’ясо, мали неповторний смак. Спробувавши всі три, Се Лінь все ж віддав перевагу цзунцзи з яєчним жовтком. Незвичайна текстура змусила його захотіти добавки.
— Твої домашні цунцзи з ятичним желтком дуже смачні, — Захвалив Се Линь.
Шен Чжій теж любила цунцзи з ятичним жовтком, і, почувши слова Се Ліня, вона раптом відчула дивне, ледь уловлене відчуття: смак красеня був таким же, як в неї!
- Якщо вони вам подобаються, сер, можете купити їх додому.
- У мене ще є справи в місті. Я повернуся пізніше.
Хоча було свято драконячих човнів, Се Лінь не сидів склавши руки. У таких святах дуже багато дрібних злодіїв. Оскільки префектура Цинґжео переповнена, вони звертаються за допомогою до храму Делі. Як молодший суддя храму Далі, Се Линь безсумнівно був там.
Шен Чжии поняла. Такий високопоставлений урядовець, як Се Лінь, має багато офіційних справ у місячному одязі. Вона зрозуміла, кивнула і сказала:
— Тоді я залишу вам рисові цзунці з жовтком. Заберете їх, коли звільниться.
пані Шень.
Се Линь заплатив за їжу, які щойно з'їв, і залишив застав за ті цзунцізи, що Шен Чжі залишить йому після відходу.
Шень Чжия погладила підборіддя, дивлячись після віддаляючого Се Ліню, і мимовільно зітхнув ще раз:
"Красавіц є красунею, навіть ззаду він такий же прекрасний як і спереду."
Шен Чжий, молодший суддя Се, знову знайшов вільний час. Вона глянула на небо. Час поволі наближався до полудня, але перед обідом ще було далеко. Тому вона перемістила свій маленький прилавк до підніжжя дерева, притулилася до стовбура, зробила ковток холодного чаю і продовжувала насолоджуватися неквапливим пів дня.
За цей час кілька покупців підійшли за обіднім столом — усі вони з самого ранку дивилися перегони на драконячих човнах. Всі купили льодяний желе і трав'янистий чай. Здавалося, рисовим цунцзи і тушкованої їжі доведеться почекати до обіду, щоб залучити покупців.
Сонце поступово викаталося в зеніті, стаючи все ясніше і яскравіше, заставляючи людей, і без того одягнених по-вісному та літньому, щедро пітніти. Багато людей, прогулюючись вулицею і насолоджуючись пейзажем, почали шукати тінь на відпочинок.
Сяо Шитоу повернувся з річки, де дивився перегони драконів човнів. Хлопчик теж не переносив жару, і навіть в капелюсі його обличчя розмальовувалося від спеки.
Шен Чжий налила йому чашку гарячого трав’яного чаю, щоб пом'якшити горло, втамувати спрагу і охолонути. Діти мають ніжні шлунок і погано переносять спеку. Холодні напої можуть викликати роздратування, а у важких випадках — біль в животі. Тому Шень Чжі не дозволила маленькому хлопчику пити холодно.
Під кінець полудня з берега річки пролунав радісний вигук. Шень Чжия здогадалася, що гонка на драконячих човнах щойно закінчилась.
Шен Чжиї спостерігала за тим, що відбувається. Хтось зітхав, хтось радів, а двоє стояли, опустивши голови, понуривши плечі. Це нагадало Шен Чжиї про змагання в її попередньому житті: коли команда, яку вона підтримувала, вигравала, а уболільники раділи так само.
Перегони на човнах-драконах закінчилися, якраз до обіду. Більшість глядачів, які купували напої у прилавок Шен Чжії, тепер приходили групами, щоб купити в неї їжу на обід.
- Дівчина, що у вас є поїсти?
— Панове, у нас є тушковане м'ясо, цзунцзи і крижане желе, яке ви купували вранці, — представила Шен Чжиї свою їжу.
— Принесіть нам тарілку тушеного м’яса та тарілки цзунцзи, а також кілька великих місок крижаної желі.
- Ви хочете солодкі цунцзи чи солоні? — запитала Шен Чжиї.
— Цзунцзи бувають солоні? Їх можна їсти? — Він вигукнув: « Я не знаю, що таке соляний цзунцзи.
Через занадто гучний голос цього гостя зібрався багато цікавих позіхань, всім було цікаво дізнатися, які на смак солоні цзунцзи.
Шен Чжий, побачивши цю ситуацію, відчула безпорадність і подумала:
"Оп'ять почалося!"
Нотатка
1. Гуань (кит.: he; pinyin: aguen) — головний убір (велика квадратна шапка або заколка складної форми, яка одягається на пучок волосся), що міститься в традиційному китайському чоловічому костюмі.