Завдяки добрій торгівлі вчора Шень Чжия здобула деяку популярність. Сьогодні, як тільки вона приколила візок на своє місце, покупці вже почали приходити до неї ще перед тим, коли вона встановила свій прилавк.
- Пані, чи достатньо м'яса на сьогодні? Можете приготувати ще? що відвідувач не купив тушене м'ясо вчора і сьогодні прийшов раніше, щоб встигнути.
Шан Чжиї усміхнулася і сказала:
— На сьогодні у нас достатньо. Вчора я купила більше десяти фунтів м'яса і приготувала велику каструлю. Я хочу попросити вас, шановні покупці, подбати про наш бізнес. Якщо ми не зможемо розпродати все м'ясо і щось залишиться, ми самі не можемо з'їсти всю за ніч. Можливо, нам доведеться роздати залишки тушеного м'яса жебракам.
ви жартуєте. Як такий делікатес може не розпродатися? — Покарали голови і чекали, поки Шень Чжиї відкриє крамницю.
Шен Чжиї вже ставила прилавок вчора, тому сьогодні у неї вийшло набагато швидше.
Побачивши, що Шень Чжія і Сяо Шітоу важко справляються з деякими великими предметами, покупці охоче підбігли їм на допомогу. За допомогою міцніших покупців прилавок було встановлено в найкоротші терміни.
— Сьогодні у нас є декілька нових тушових страв. Гості можуть спробувати і вирішити, чи сподобається їм що-небудь з новинок, — сказала Шен Чжиї, ставлячи їжу на прилавк.
— Звичайно, я спробую., — з цікавістю відповів покупець. — Овочі дійсно можна гасити?
Покупець приніс свою власну посуд, можливо, він живе десь поблизу.
— Давайте візьмемо потроху кожну з цих нових страв.
Майже кожен покупець, приходячи до крамниці Шен Чжі за їжею вперше купував невеличкі речі. Коли вони спробували все, то вибирали саме те, що їм найбільше було до смаку.
Вона вправно нарізала тушне м'ясо, обсмажила його, змішувала з соусом і подала покупцеві.
- Дякуємо за вашу підтримку. З вас сімдесят вень.
Відвідувач розплатився, забрав миски і тарілки з тушою овочами та м'ясом і повернувся, щоб йти додому.
Провівши покупця, Шень Чжиї здалека побачила тетку Ліні, яка вчора поставила намет біля неї. Вона тягнула до неї свою візок.
— Сяо Шитоу, подбай за прилавком. Я піду і допоможу тёте Линь, сказала Шен Чжиї, відходячи від прилавка. Тітка Лінь вже допомагала їй вчора, так що сьогодні її черга простягнути руку допомоги. Найліпший спосіб відновити стосунки — це спілкування з іншими.
— А Шень, ти сьогодні прийшла так рано. - Привітала її тітка Лінь.
— Я сьогодні рано прокинулася, — З усмішкою відповіла Шен Чжиї.
Коли Шен Чжиї, допомагаючи тітці встановлювати її прилавок, повернулася до свого прилавка і випадково зустріла покупця, який прийшов купити їжі.
Прийшов час сніданку, і все більше покупців підходило за їжею. Більшість з них були знайомі Шені Чжиї ще зі вчора, іноді потрапляли і нові особи, але всі вони були знайомими, друзями та родичами вчорашньих покупців, яких вони привели, щоб спробувати смачну їжу.
Ті, хто приходив до кіоску Шен Чжиї за їжею знали, що вона робить і не торопили її. Вони свідомо вибудовувалися в чергу і базікали один з одним.
Шен Чжиї вправно нарізала тушне м'ясо, змішувала соус і розклала його по тарілках, а Сіо Шітоу допомагав збирати гроші. Хлопчик був дуже хороший в арифметиці, і Шень Чжі була впевнена у його здатності правильно дати здачу.
Більшість відвідувачів сьогодні були сусідами, які забирали з собою їжу. Лише кілька людей працювали на роботу і харчувалися біля прилавка.
Шен Чжиї змогла зробити перерву, провівши цю хвилю відвідувачів. Сяо Шитоу приніс їй води. Шен Чжий видихає її і нарешті відчула полегшення.
Залишилося трохи тушеного м'яса, напевно, менше цзіня. Всі тушкові овочі були розріджені. По-перше, вони були дешеві, тому їх могли дозволити люди будь-якого соціального шару. По-друге, вони були новинкою, а людям завжди було цікаво все, чого вони раніше не пробували. Каші в котлі більше не залишилося.
Коли Шен Чжия дивилась на мідні монети в кошику, вона відчула полегшення у своєму серці.
Сяо Шитоу згорів на лавці, вишукаючи виснажених. Хоча він просто збирав гроші, це було досить виснажливо. Він мусив постійно тягтися за гроші і тримати кошик. Підрахування грошей також було важкою розумовою роботою. Крім того, маленький хлопчик мав лише сім чи вісім років. Тож він не мав стільки енергії, скільки в дорослому віці.
Шан Чжі з любов'ю доторкнулася до голови Сяо Шитоу і вирішила приготувати щось смачненьке для нього в якості нагороди за його роботу.
— Учинки А Шень йдуть все краще і більше, — Тітка Лінь подивилася на неї з легкою заздрістю і знову зітхнув.
Шан Чжиї не вважала це чимось серйозним. Більшу частину своїх скромних грошей, які вона заробляла щодня, доводилося витрачати на їжу. Хоча заощадити багато їй не вдавалося, але цих грошей було недостатньо, щоб відкрити магазин.
- Хіба справи у тітки Ліні не йдуть теж краще і краще? — З усмішкою відповіла Шен Чжиї. Її лавка була маленькою, і вона в основному продавала тушену їжу, тому каси на продаж вона варила не так вже й багато. До того ж, каша була не дуже ситою, тому покупці, які снідали в її лавці, часто йшли до тітки Лінь, щоб купити парові шпильки як гарніра.
Тетя Лінь трохи злякалася, почувши це.
- Чому їжа у твоїй крамниці така смачна? Це завдяки А Шені?
— Може, гостям просто сподобалось і їжа прийшла їм на смак? — Шен Чжі не хотіла більше нічого говорити, але він не відповідав грубо і недбало відповіла.
Як тільки тітка Лінь сказала це, вона зрозуміла, що сказала неповноцінну. Шен Чжия зустрічалася з нею лише двічі, і їй було недоречно ставити таке запитання. Почувши відповідь Шен Чжиї, тітка Лінь опустила очі і сказала:
- Ось так і повинно бути.
У цей момент до них підійшли двоє покупців у державній формі. Один з них, високий і худий, запитав Шень Чжі:
- Пані, у вас є що-небудь поїсти?
Шан Чжиї усміхнулася і сказала:
- Залишилося ще трохи тушеного м'яса, менше цзіня. Скільки ви хочете, сер?
- Все одно, покваптеся, ми поспішаємо в ямінь, - Знову зажадав високого констебль.
Шан Чжия не розсердилась і з усмішкою запитала:
- Чи є у цих двох чиновників якісь приправи, які вони не хочуть їсти? Чи вам цибулю, імбир, часник, кориандр та соус чистили додавати до м’яса?
Високий, худий чоловік збирався відповісти, коли його товариш, який був нижче ростом і товстішим, смикнув його за рукав і прошепотів:
— Сьогодні вже пізно, так що забудь про часник. Він занадто сильно пахне. Якщо Се Лінь дізнається, що ми снідаємо під час чергування, то нас можуть порекомендувати.
Високий худий чоловік здригнувся, почувши слова: « Се Линь », і сказав своєму партнеру:
- Дякувати Богу, ти мені пригадав! - Потім він сказав Шен Чжиї: Не додавайте часник і використовуйте менше інших приправ.
— Добре, будь ласка, почекайте небагато, — Шен Чжия відповіла і взялася за роботу.
Вона щойно почула два слова: « Се Лінь», і це нагадало їй про той день, коли вона зустріла пана Сі, як її пограбували під час покупки одягу. Хоча він виглядав холодно, але був доброю людиною.
— Ось, пане, всього сорок веней. — Шен Чжиї простягла високому і худому констеблю пакет з тушевим м'ясом та посміхнулася назвала ціну.
Високий і худий чоловік швидко перерахував гроші, поклав їх на прилавок, потім потягнув за собою свого низького й товстого супутника та побіг до ямену.
Провівши двох гостей, Шень Чжиї розродила всю їжу на день. Тому вона зібралася і пішла додому зі своєю візкою.