У епіцентрі цієї запеклої битви достатньо було лише хвилинного дотику хвилі енергії Юань, щоб тіло практикувалося розлетітися в пил.
— Ці старі кістки вже ні на що не придатні, так дозвольте мені хоча б провести вас до Божественного Дерева, — проговорила стара Інь.
— Бабушка... — Прошепотіла Цзин Юэша.
— Молода пані, не потрібно зайвих слів. Для мене найбільша удача - знову побачити на власні очі головний стовбур Божого дерева.
Старуха Інь подивилася на височенного перед деревом, і в її погляді читалося безмежне благоговіння. Вона проковтнула ще одну пігулку, з силою вперлася палицею у землю і розвернулась захисний бар'єр із енергії Юань. Вітер може розрізати сталь, і його наткнулися на бар’єр.
- Це і моє бажання теж. Идёмте.
Цезін Юеша подивилася в спину старій Інь, злегка прикусила губу і повернулася до Й - Юна: — Ходімо!
Під захистом бар'єри старі Інь вони крок за кроком просувалися вперед. Шквальний вітер був наповнений несамовитою енергією, яка з таким остервенінням билася про бар'єр, що І Юн і Цін Юеша чули звук, схожий на шипіння розгарженої лави. Енергетичний щит швидко вистояв під цією натискою, але відстань між ними, стовбуром дерева і бронзовим гігантом постійно скорочувалась.
І Юнь підняв голову, дивлячись на бронзового велетня, і відчув невимовний шок. Тіло гіганта було неймовірно величезним, а ланцюги на землі не поступалися гірським хребтом. Ці ланцюжки з’єднали кореневу систему Божественного Дерева з його основним стовбуром, і в них була прихована жахлива сила, яка утримує полоненого.
« Невже ця стара колись посадила це божественне дерево саме для того, щоб запечатати цього бронзового велетня?» — подумав Юнь.
Один погляд на цю істоту був достатньо, щоб відчути власну безсилість, і все ж вона залишалася в кайданах тут протягом мільярдів років завдяки волі тієї жінки.
Гуркотій битву не смолкав — бій бронзового велетня з Божественними Монархами та його порахунками продовжувався із неослабною силою. З наближенням І Юня та його супутників до мети, пориви вітру перетворилися на жахливий шторм. Захисний бар'єр видав натужний тріск, який готовий ось-ось лопнути.
У цей момент стара Інь видала приглушений стогін.
— Бабушка! — вскрикнула Цзин Юэша.
— Я в порядку, - стара махала рукою, але на її блідому, висушеному часом обличчя проникнув неприродний рум'ян.
Роздався глухий удар - її палиця знову важко опустився на землю, і бар'єр, який ледь не розсипався у пил, миттєво зміцнивсь і став щільним. І Юнь кинув погляд на Цзин Юшу. Дівчина стояла з почервонілими очима; вона, як і він, здогадалася про те, що відбувається. Старуха Інь почала спалювати есенцію крові. Її життєвий термін і так наближався до кінця, і тепер вона віддавала останні крихти свого існування.
Старуха продовжувала йти, хоча з кутків її рота на землю повільно стікала кров. Її зір затуманився, і обриси бронзового гіганта разом з Божественним Деревом почали розпливатися.
— Попереду ствол! — Вызовил И Юнь.
Тепер вони були дуже близько бронзового велетня. Шкіра тварини, тверда як залізо і відливна бронзою, була викопана таємничими та глибокими візерунками, в яких спалахували загадкові руни. Кожна з цих рун несла в собі сили, яка може розчавити світ.
« Що це за раса?» — промайнуло в голові І Юню. Лише один такий гігант міг би стерти з лиця землі цілий Великий світ. Звідки він взявся і чому був заточений тут?
Перед очима І Юня знову спалахнула сцена битви Господаря Дворца меча Чистого Ян з подібним істотам. Можливо, у ті давні часи воїни вели війну саме з такими жахливими створіннями.
« І Юнь!» — почувся у свідомості хлопця голос Шюй-цзюн.
Будучи високо в небі, Шій-цзюнь стежив за переміщенням учнів. Відчувши, що той дістався до Божественного Дерева, він сказав: « Я та інші притиснемо вам сил, щоб прорватися крізь нього. Цей шанс не можна пропустити, будь готовий!"
Шия-цзюнь подивився на трьох інших божественних Монархів: - Ми повинні утримати цього монстра. Дійте!
Чотири божественних Монарха з чотирьох сторін одночасно завдали сильних ударів. Небеса змінили колір, простір навколо почали ксуватися цілими пластами, і здавалося, що самі Врата Тридцяті трех Нібес ось-ось рунуть.
Зіткнувшись з такою атакою, бронзовий гігант засяяв кривавим світлом і видав протяжну рев. Руни на його тілі спалахнули сліпучим сяйвам, і ця сила вилилася в родоводу Ісуса й з’явилася ще більш страхітливою силою руйнування.
— Молода пані! Старуха допоможе вам в останній раз!
У цю мить аура старохи Інь різко зросла. Чорна тінь окутала Цін Юшу та І Юню, і в наступний момент хлопець відчув, як його з силою підкинуло і перевернуло вперед. Оглянувшись, він побачив захисний бар’єр навколо старих Інь у пастці тріщин під дією відголосів битви. Вона сама здула лютим вихром, і раптово зникла у штормі. У енергетичній зірці І Юню її згорблена фігура в цьому хаосі виглядала як крихітний, сухий лист, підхоплений ураганом ...
Побачивши це, Юнь спокійно зітхнув і відчув дивний смуток. Вони з Цзин Юшою приземлилися в сотнях чожанів від попереднього місця.
— Бабушка! — Цзин Юеша вискочила на ноги, помагаючись кинутися назад.
- Старша Інь все ще жива, але... Вона дуже важко поранена. Нам потрібно йти! — І Юнь міцно схопив дівчину за зап'ястя. Її шкіра була прохолодною і ніжною, як шовк, але зараз у нього не було часу звертати на це увагу.
Місце, де вони перебували, відділило від бронзового велетня лише крихітну відстань. Помітивши, що до них наближається ще одна хвиля руйнівної енергії, Юнь полоснув поглядом простору. Утримуючи Цін Юшу однією рукою, він змусив всихнути світло меча у своєму міжбровечку. Він знову звільнив запечатану Ці меча, яку подарував Шіцзюнем.
Світло меча зіткнулося з хвилями, і спалахнув вибух. Але навіть Шій-цзюнь не був гладким бронзовим гігантом, тож чи міг Юн вивільнити лише малу толіку енергії меча, витримати цей відголоск? Не чекаючи на результат, він потягнув Цзин Юшу за собою і на межі швидкості кинувся бігти.
Після того як Юнь зрозумів за спиною ще одну загрозу, він різко змінив напрямок і знову витягнув меч. Обидві порції запечатаної Ці меча були витрачені. У цю ж мить він разом з Цзин Юшою опинився прямо перед божественним Деревом.
Колосальне дерево стояло непохитно, наче втілення найдавнішої серед шторму. Його масивна кора була вкрита шаром глибокої зелені. Визирнувши вгору, можна було побачити велетенський стовбур, що впирався у небо і підтримував цей величезний світ. Серед густих листків виднілися дахи стародавніх будівель. На них висіли мідні дзвіночки, які колись були артефактами, але їхня духовність за довгі епохи остаточно згасла. Мабуть, вони не знервували вже мільйони років.
Цзин Юша заворожена дивилася на Божествене Дерево. На її обличчі все ще блищать сліди сліз. Після слів І Юня вона розуміла, що навіть якщо старенька Інь вижила, її життєвий світильник майже згас.
— Божествные Дрёво... Тут колись була справжня оселя Секти Божественного Дерева, - Цзин Юеша опустилася на коліна біля підніжжя стовбуру. Її довге волосся розсипалися по землі, долоні були звернені до неба, а лоб притиснуті до ґрунту. — Учениця Цін Юеша прибула, щоб знайти таємне місце Секти Божествного Дерева.
Сльози капали на землю. Поступово від тіла дівчини почала походити аура, і між нею та деревом виникла невидима зв’язок. Чувся ледь виловлений шелест. І Юнь помітив, що біля основи стовбура в одному із заглибинок з'явився прохід, з якого потягнуло легким вітерцем. Раніше вони не помічали цього отвору, але здавалось, що його просто не існувало.
- Це воно... Про таємне місце, описане в стародавніх сувоях... — Прошепотіла Цзин Юеша тремтячим голосом.
Багато людей жили на кону і мали останню надію. Зараз вирішувалася доля всього їх походу.
— Входимо! — І Юнь підхопив дівчину, і вони миттєво зникли в проході.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv