***
Через кілька місяців яскраве світло прорізало небо над Великим островом.
« Божественний Монарх пішов, — Імператорський предок демонів Тяньюй здалеку дивився на цей зоряний промінь. Навіть на такій відстані він відчув жахливу силу.
Однак, Парящий острів як і раніше залишався закритим для сторонніх. Ще більше року тому Шій-цзюнь подбав про все: його номінальні учні повинні були залишитися в Демонії Тядюй для продовження своїх тренувань.
На самому Паряному острові Чі Чжуйюнь також дивився на зоряний слід, що згасає в небі.
« Ми вже є людьми з зовсім різних культур. Я не знаю, куди ти прямуєш, але бажаю тобі успіху". Він опустив голову і знову зручно перехопив довгий спис, готуючись до чергового удару.
Гуркот!
Перед Чі Чжуйнем з’явилася величезна скеля, вся висічена безліччю глибоких побоїв. Від самої гори залишилось майже половина.
Нехай він і не міг наздогнати І Юню, Чі Чжуйнь все ще продовжував вперто слідувати власним шляхом бойових мистецтв.
Тим часом у безбережних глибинах зоряного неба.
— Шлях до Гуйсуї неблизький. Навіть на швидкості Лодок Падюча Зірки це займе багато часу. Не хочеш зіграти партію в шахи, щоб пришвидшувати розваги? - звернувся Шій-цзюнь до хлопця, який сидів навпроти І Юні.
Юнь, який кілька років не полишав свого дому, виглядає зовсім по - іншому. Але його аура і темперамент зазнали значних змін у порівнянні з тим часом, коли він тільки пішов в загонистя. Одягнений у білосніжну одежу, з просто зібраними в пучок волоссям, він дивився на світ очима, глибокі, як нічне небо, де час від часу спалахували таємничі візерунки законів. Вся його фігура випромінювала таємничість.
— Ваш учень не надто сильний у шахах, тому прошу майстра пощадити мене і дати пару настанов, — з усмішкою відповів І Юнь.
Він простягнув руку і злегка розвів пальці. Навколо його долоні спалахнуло м'яке сяйво, матеріалізувавшись в гладку, схожу на теплий нефрит і кристально чисту шахову фігуру яку він плавно опустив на дошку.
— На дозвіллі тобі варто грати частіше. Шахмати допомагають очистити розум, концентруватися і сприяти постиженню та розвитку Дао - вчив Шій-цзюнь. З цими словами він також зіколов з пустоти шахову фігуру.
Діва Ніншуан трохи усміхнулася краями губ:
— Ви двоє, вчитель і учень, стаєте все більше схожими один на одного.
- І в цьому немає нічого доброго! Якби він був схожий на мене, нажив би собі купу ворогів за межами оселі, - розсміявся Шій-цзюнь.
У нього дійсно було багато ворогів.
Їхня шахова партія тривала три дні. На початку четвертого дня Лодка Падюча Зірки увійшла до межі дивного, незнаного світу.
Зоряне світло тут померк. У пустоті крутилися численні чорні вихори, а навколо дрейфували сірі планети різних розмірів і величезні уламки скель. Більшість цих небесних тіл були повністю мертвими, позбавленими найменших ознак життя.
Однак ці планети мали хвилі різних енергій, більшість з яких вражала інстинктивний страх. Між планетами бушували хаотичні просторово-часові потоки.
Завдяки закону часу і простору, що захищали Лодку Паячої Зірки Шьюї-цзюня, судно безперешкодно йшло крізь цей хаос. І Юнь через ілюмінатори міг спостерігати за викривленням простору та міріадами, що пролітають повз спалахи світла.
Переживши нескінченну низку просторово-часних спотворень, вони нарешті побачили величезну зірку. Вона ширяла посеред космічного простору, залитиго м'яким і заспокійливим свічким. Довкола цієї зірки розходилися прекрасні, сяючі кільця ореола. Слоні за шаром переливалися всіма квітами райдуги, в яких змальовувалася чудова і велична панорама навколосвітнього всесвіту.
« Чудеса зоряного неба в 12 - му домі Небесних імператорів справді викликають захоплення, — захлинув Юнь.
Однак за цією казковою красою хилилася важка, хаотична аура згасання і мертва тиша. І Юнь повернув голову і помітив, що Шій-цзюн мовчазна споглядає цю зірку.
- Що це за місце?
— Це і є Великий Світ Лазурного Леса, — негрубко промовив Шій-цзюнь.
Через стільки часу він нарешті повернувся сюди.
« Величний Лазурний Ліс... і Юнь вдивляється у обриси згаслої планети. Він не відчував на ній жодного прояву життя. Однак у цьому вмираючому світі зародилося нове небесне тіло. Життя і смерть тягнулися рука в руку, а таємниці Всесвіту були для мене справжньою подією.
Великий Світ Лазурного Лісу був коласований. На фоні цього міста, як і в Лодка Падуючої Зірки, з’явилася дрібна пилкова піщинка. Пишні кільця сяяння І Юнь ледве розрізняли розмиті сірі контури планети.
— Ці світлячі кільця - насправді бурхливі потоки часу і простору, — пояснив Шій-цзюнь.
З наближенням корабля і Юнь у повній мірі відчув усю небезпеку. Навіть могутні захисні закони часу і простору на борту Лодоки Падячої Зірки не могли повністю знищити їхню руйнівну силу. Коли корабель заблукав і потрапив у такий вир, як мандрівники були б назавжди ув’язнені в тимчасових коридорах.
Схвоювання І Юнь часто помічало примарні обриси духовних кораблів і силуетів людей. Це були нещасні, колись затягнені в космічні пастки; їхні душі товпилися там до цього дня.
- Зараз бурі навколо Великого Міра Лазурного Леса зменшилися найбільше, але навіть при цьому нам потрібні певні зусилля, щоб пробитися всередину, - сказав Шій-цзюнь і зробив кілька пассів рукою в повітрі.
Гуркот!
За бортом скликала велетенська напівпрозора долоня, яка перевершувала Лодку падаючої зірки у десятки разів. Уся її поверхня була викопана рунами часу і простору. Величезна довжина одного руху розсунула бурхливі потоки, звільняючи дорогу.
Через кілька годин корабель зрештою минув. Під ними розкинувся велетенський темний озеро, оточене напівзруйнованим сірими спорудами. Багато будинків накренилися і були готові рухнути, вершини навколо скель розкололися, а саму землю покривали глибокі тріщини.
На цих безмежних просторах панували лише мовчазні руїни. І Юнь, скільки б не намагався розширити радіус свого сприйняття, не вловив жодного знака життя - тут немає навіть дрібних комах. Цей світ дійсно помер і тепер повільно розпадався на частини.
Ший-цзюнь збирався знайти сліди свого величного попередника, але Юню, який споглядав ці мертві пейзажі, було важко повірити, що колись тут кипило життя. Як тільки вони стояли на порозі цього світу, хлопець відчув відірваність з боку вмираючої планети. Вони видавалися непроханими гостями, які порушили померлого.
- Мета моєї подорожі знаходиться в самому серці Великого Міра Лазурного Лісу. Це колишня божественна Обитель Лазурного лісу, яку колись було створено з Цінму - божество. Я попрямую до Дворец Божественного Дерева, що в самому центрі, пояснив Шій-цзюнь. - Ось він.
І Юнь пильно дивився вдалечінь.
Іскринський Божествий Дерево, закриваючи собою небозвод, піднесено височіє над землею, йдучи своєю кроною глибоко в свинцеві-сірі хмари. Дивовижно, але серед руїн і в’язування цього мертвого світу листя на божественному Дереві залишалися зеленими. Воно завжди виглядало квітучим символом сучасної епохи. Не дивно, що цей світ був названий Великим Лазурним лісом!
« Означає, це і є Божественна Обитель Лазурного лісу...»
Біля підніжжя велетенського стовбура зміїлися величезні корені, подібні до гірських хребтів. На них також виднілися численні споруди.
— Божественна Обитель Лазурного лісу охороняється потужними забороненими печатками, які не під силу нікому нижче рангу Пошанованого. А в палаці Божествного Дерева не зможуть пробитися навіть звичайні Пошкоджені. Проте місцевість Божественної громади також є важливою частиною Великого Лазурного лісу. З твоїм рівнем культивації ти цілком можеш досліджувати ті місця, але будь надзвичайно обережним.
« Великий Світ Лазурного лісу руйнується, поки не зародиться новий світ. Закони тут переплутані, що породжує безліч непередбачених загроз. Давні заборонені печатки, масиви та друку також постраждали через розпад планети: частина з них знищилася, але інші стали небезпечнішими і непередбачуваними. Крім того, тут є й інші шукачі правди. Я вже відчуваю присутність багатьох чужих аур. Звичайно, вони дісталися дуже швидко.
Ледве Ший-цзюнь договорив, як з боку дісталося потужною, величної енергії. Ця аура лише ковзала повз них і відразу безслідно розтанула у просторі.
Шия-цзюнь злегка нахмурився:
- Секти Сіаньюй теж тут. Здається, вони чекають мене.
Ці слова з його губ тільки зіпсувались, як у далекому темному небі вимальовувався величезний череп. Освітлений фіолетовим полум’ям, він повільно плив у їхньому напрямку. Незважаючи на величезну відстань, Юнь відчув, як його власна енергія крові злегка висихнулася, наче цей гігантський череп намагався притягнути її до себе.
"Це..."
І Юнь нагальмував. Цей об’єкт викликав у нього цілющу душу, зловісне дихання, яке здавалося йому незрозумілим знайомим і в той же час дуже неприємним.
— Секта Демонічних Привидів... Це може ускладнити справу. Не думав, що вони також з'являться сюди - сказав Шій-цзюнь, кинувши виразний погляд на І Юня. Він, звичайно ж, мав на увазі небезпеку для свого учня - самого Шіцзю Секта демонів Привидів.
Шия-цзюнь чудово знав, що між І Юном та Сектою демонів Привидаків лежала кривава ворожнеча.
Секта демонічних Примар намагалася поглинути Альянс Шесті Королівств. Кілька років тому, коли І Юнь тільки прибув до Божествного Королівство Тяньюй для участі в відбору учнів Шій-цзюня, він ледве не загинув у результаті їх замаху. Тоді Секта Демонічних Привидів відіслала двох майстрів одного за іншим. За всіма законами логіки і Юнь мав загинути, але він вижив, що викликало в секту велике здивування. Але ще більшим шоком для них стало те, що згодом хлопець став особистим учнем самого Шій-цзюня.
З того часу статус І Юна став дуже делікатним питанням для Секти демонів. З одного боку, вони стали смертельними ворогами. Чим яскравіше майбутнє І Юня, тим більше вони хотіли задушити цей талант у ембріоні і не дали йому зміцнитися. З іншого боку, будучи учнем Шій-цзюня і Юнь перебував під надійним захистом, за будь-яке відкрите покупання на нього секті довелося б заплатити високу ціну.
Однак у хаосі Великого Міра Лазурного лісу всі правила змінилися.
Пилок повільно наближався. І Юнь не міг собі уявити, що зустріне тут представників Секти демонів.
"Світ справді тісний для ворогів!"
— І Юнь, поява секти демонів Привидів ускладнює ситуацію. Мені потрібно відправитися до самого серця Великого Міра Лазурного Лісу. А що сказати про вас? Які ваші плани?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv