Ззовні Врат Моосливого Дощу запанувала трунна тиша — десятки тисяч людей загинули, боячись навіть зітхати. Мощами технічної техніки були такі жахливі, що навіть старші чоловіки Альянса шести Королівств спостерігали за Великим дерев’яним палацом і перебували в глибокому захопленні. Вони не були впевнені, що змогли б витримати такий удар в лоб.
— Це зовсім не та техніка, якою юнець може керувати в Царстві презденних Небесних. Якщо я не помиляюся, ці дев'ять божественних драконів - втілення природної сили самихрат Моросливого Дощу, а зовсім не атака І Юню! — Один з старших у залі палацу.
Його слова відгукнулися на інших. Якщо Юнь зміг використати силу небес і землі, заховану у Ворота Моросючого Дощу, то така нищівна сила стала зрозумілою. Але як йому це вдалося? Врата — це артефакт Божественного Монарха! Навіть якщо ви бачите, що потоки енергії в них сховані, це було неймовірно важко і не кажучи вже про те, щоб їх відвести. Як Юнь міг мати лише таку форму культивації славетних небес?
Багато украдкою поглянули на Деву Ніншуан. Усі помітили, що погляд цієї холодної і прекрасної жінки з І Юною втратив спокій. Ніхто не розумів краще, як саме юнак використовував навколишнє середовище для атаки на двох учнів Секти Сіані. І Юнь явно розглянув прихований глибоко під землею Масив Дев'яти Драконячих духовних Вен. Те, що молодший зміг зробити подібне, межувало з чудом. Вона відчувала, що все менше розуміє І Юню, і це було перше подібне відчуття по відношенню до представника молодого покоління за все її довге життя.
— Якщо це була енергія самих Вортів, то цим двом із Секти Сіаньюй просто пощастило вижити, — сказав один зі старійшин, дивлячись на несуттєву пару: товстого і худого учнів.
— Вони вижили лише тому, що головний удар прийшов мимо. Їх просто зачепило хвостами драконів, — пояснив старійшина Ші, який сидів у кутку залу. Хоча Юнь і спровокував викиди природних сил, він не міг повністю контролювати напрям атаки. Дев'ять божественних драконів кинулися вгору, в небо, і більшість енергії була даремно витрачена. І все ж одного торкання примарними хвостами вистачило, щоб завдати хлопцям важких ран.
— Добре, що обійшлося без смертей. Якби вони загинули... Секта Сіан’юй, мабуть, залишила би це просто так. Його все ще турбувало реакція цієї прихованої великої секти, адже на її фоні Клан Ло виглядав не досить впевнено.
Старший Ши вже збирався щось додати, але раптом його віко б'ється. Він побачив, як І Юнь підійшов до товсту і з силою наступив йому на груди. Роздався глухий звук удару, і Юнь вклав в цей жест багато енергії Юань. Товстяк і без того був важко поранений, і хоча його тіло було міцним, ребра не витримали: вони зламалися, впиваючись обломками у внутрішні органи. Із уст юнака побігли криваві пузи.
- Де ліки, які ви зірвали? — Він запитав Юнь, придаючи противника до землі.
Обличчя товстака перекосилося від болю і люті. Він був виходцем з Секти Сіаньюй і завжди вважав практики Альянса Шесті Королівств лише сільськими вишкірками. Він і в страшному сні не міг уявити, що його зіб'є один з таких "деревонок".
— Ты... Ти хоч знаєш, хто я? Я з Секти Сіаньюй! Мощь, стоїть за моєю спиною, поза твоєю уяви! Моли про милість зараз, поки не пізно. Якщо ти ще раз мене чіпаєш, тобі не бачити спокою навіть у могилі! — Прохрипел він, скрипячи зубами. Він відчував себе принцем крові, якого вибиває грубий селянин, і гнів переповнив його.
— Молити о пощади? — И Юнь посміхнувся. - Ти досі смієш мені погрожувати? Мабуть, ти зовсім не розумієш ситуації.
І Юнь направив енергію Юань в ногу і знову надаив. Роздався виразний кришталик кісток. Земля під спиною товста, і він буквально вмивався у землю. Його грудна клітка була роздроблена, все навколо потемніло кров'ю.
Навіть високопоставлені майстри несподівано здригнулися, спостерігаючи за сценою з Великого дерев’яного палацу. Секти Сеніей не справили жодного враження на І Юна, цей хлопець виявився справді суворим і рішучим. Насправді І Юнь від самого початку здогадувався, що ці два особи мають важке походження. Він не чув про Секте Сіан’ю, але розумів, що вона вища за Клану Ло. Але йому не потрібно було наживати ворогів серед сили, яка часто перевищувала його власні. У свій час, будучи в Області Огнених Хмарів, він так само без вагань побив Жан Юя з Клана Рань.
І Юнь без найменшого докорів сумління зірвав просторове кільце з пальця товстака, а потім зробив те ж саме з худим. З його різанини вилетів меч волі і миттєво знищив духовні мітки, залишені власниками на кільцях. Тепер його божественне почуття безперешкодно проникло всередину. Для будь - якого воїна обшук його кільцевого кільця був ганебним завданням, адже там могли зберігатися таємні технології, рідкісні сувої або особисті скарби для збереження життя в крайній ситуації. Але через важкі рани хлопця були безсилі що-небудь зробити. Вони просто дивилися, як Юнь накопичується в їх речах і у безсилій злобі мріяти розірвати його на шматки.
Незабаром Юнь дістав шестилепетний цвіт Семі Сердіц, який забрав худорлявого хлопця. Оглянувшись, він вибрав місце, де концентрація енергії Юань була вище і просто закопав квітка назад у землю. Глядачі зовні Ворота втратили дар мови. І Юню не потрібен був цей шестилепестковий цвіт Семі Сердець, він відібрав його тільки для того, щоб демонструвати.
- І Юнь, я тебе запам'ятав! — Він проричав товстувато - шерстяний, наче хотів виспепіти на місці.
І Юнь нахмурився, і в його душі на мить мігнуло намір убити. Він знав, що вбий їх зараз, Секта Сіаньюй прийде за ним, але якщо залишити їх живими, товстяк, повернувшись, все одно використовує свій вплив, щоб знищити його. У нас майже не було різниці. Поки І Юнь думав, зовні Ворота Моросячого Дощу вдарив променя божественного світла. Це сяйво окутало обох поранених хлопців і миттєво пережило їх за межі випробування. Втрушилась Дева Ніншуан. Після побоїв, нанесених І Юнем, вони все одно не змогли б вийти самостійно.
З глухим стуком два учні Секти Сіаньюй впали на землю в саду Цінзінцуї під поглядами багатотисячної юрби. У цей момент обидва готові були провалитися крізь землю від сорому. Помсти! Вони зобов'язані помститися! Товстяк буквально випав у себе від приниження - ніколи ще в житті він так не програвав.
Через жалюгідний стан учнів великої секти правитель царства Тяньюї відчув розчарування. Врешті-решт, все відбувалося на його території і він не міг просто кинути їх вмирати. Він все ще сподівався налагодити стосунки з Сектою Сіаньюю, а не воювати з нею. Тому негайно наказав своїм запрошеним старійшинам зайнятися лікуванням поранених. Під час цього правління правитель обережно дивився на реакцію Діви Ніншуан. Він не був упевнений, які зараз відносини між Шия-цзюнем і Сектой Сіань. Сподівались, що навіть коли вони сварилися, то не мали відвертої ворожості.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv