***
У початковому просторі панувала тиша, і всі люди були занурені в культивацію. І Юнь проковтнув саріру харчування душі і взявся за медитацію, щоб відновити сили.
Лан Сямо дивилася на І Юню дивним поглядом. Чому він виглядає таким нетерплячим перед обличчям абсолютно пустого, марного каменю? Їй було цього не зрозуміти. Вона бачила, що Юнь перед тим перенапрягся і це здавалося логічним — спроба зрозуміти такий величезний та незрозумілий Камінь Божественного демона неминуче призводило до величезного витрату духовних сил.
Лан Сямо не стала довго роздумувати про це і повернулася до свого двадцяти сьомого каменю. Хоч він і був розміром всього з чашу, постилення його таємниць йшло з величезним трудом. Дівчинка відчувала, що закони всередині занадто глибокі і численні. Вона могла вловити лише малу їх частину. Спочатку вона засмутилася, бо отримала один з найгірших каменів. Але тепер розуміла, що це може бути на краще. Адже такі складні артефакти, як Камінь, Пронизуючий зір чи Друк Трех Богів, можуть тільки такими геніями як Цзяньчжу або Принцес Сюер...
Звичайно, були речі і складніші Печатки трьох Богів — три особливих Кам’яниці Божественного демона. Минуло небагато часу, а Юнь знову занурився в медитацію. Навіть якщо він нічого не міг зрозуміти, швидкість відновлення його духу була просто вражаючою. Коли І Юнь вивчав техніку кроків Близнюків Теней, Принцеса Сюер навіть похвалила його. Навіщо ж людині з таким талантом витрачати час на ці марні шпильки?
***
І Юнь повністю занурився у світ Пурпурного Кристала. Він відчував, ніби перед ним відчинилися двері в абсолютно нову реальність. Той довговолосий чоловік все ще стояв там, тримаючи в руках Колесо життя і смерті Десяти тисяч Демонів, які були зроблені з безлічі фрагментів законів Джерела.
І Юнь і не здогадувався, що в випробаторних землях Клана Ло він наткнеться на Камінь Хаоса, який запечатав ауру Пурпурного Крістала. Почавши свій шлях з маленького світу, з крихітних земель Пустоші Юнь і Юні поступово добрався до Імператорських Небес Ван’яо. І чим далі, тим ясніше він усвідомлював свою мізерність. Для цього безмежного всесвіту всі живі істоти були наче мурашка. Одноденки не знають зміни дня і ночі, цикади не змінюють пори року — що означає життя смертного для космосу? І Юнь не хотів бути просто пилком. Він вирішив добиватися вершин бойового шляху, і тепер, коли дорога у великий світ лежала прямо перед ним, як він міг дозволити собі витрачати час даремно?
Через те що Юнь висихав зуби, він з усіх сил противився тискові довговолосого чоловіка. Здавалося, він йде по стежці, покритій шипами; його дух постійно ранили гострі колючки, а Океан душі пронизувала пульсуючий біль, але він вперто рухався вперед. Тут він не міг покладатися на Пурпурний Кристал або щось інше - тільки на власну непохитну волю.
Бум!
Стояло І Юню побачити лише невелику частину обрисів Колеса Житви та смерті Десяти тисяч Демонів, як його духовні сили вичерпалися і він знову опинився у початковому просторі.
- Є прогрес! Поки я рухаюся вперед, все добре, і Юнь не опускався духом. Він проковтнув ще одну саріру і знову взявся до медитації.
Той довговолосий чоловік йшов до свого могутнього становища невідомо скільки часу, маючи неймовірної вдачі і волі. Чи його закони можуть бути простою справою? Раз за раз спустошуючи духовні сили і відновлюючи їх у медитації, Юнь перетворив свій океан душі на ставок, з якого постійно викачували воду й відразу ж наповнювали його.
Лан Сяомо, яка була поруч, був свідком всього процесу. З її точки зору, І Юнь виглядав одержимим: то він важко дихав, то покривався холодним потім, з нетерпінням кидався назад до каменю.
« З цим старшим братом точно все гаразд?.." Лан Сіомо з тривогою поглянула на нього. Всі інші осягали таємниці каміння тихо і спокійно, і тільки І Юна просувалася так бурхливо, ніби він вів справжню війну.
Дівчинка похитала головою і вирішила не втручатися. Її час перебування у початковому просторі наближався до кінця. Навіть для найбільшого каменя черга була затрачена, тому вона мусила помінятися з двома іншими учнями — вони домовилися вивчати кожен місяць. Перед тим як піти, Лан Сямо з сумом глянула на камінь і попрямувала до масиву телепортації.
***
Час летів непомітно. Порожня орхідея росла в тиші: від росту до формування бутона, а потім і аж до цвітіння...
Так пройшов рік. І Юнь, забувши про їжу і сон, сам збився зі рахунку своєю спробою. Його запаси їжі душі швидко закінчилися. Пізніше він обмінював їх на світові камені в інших, а коли і ті підійшли до кінця, то почав закувати їх у скарбницю храму Лошень. Але на той час, коли сарір почав витрачати швидкість знизився, його духовна енергія стала надзвичайно щільною і сильною!
Аура довговолосого чоловіка всередині кристала була нищівною, і під постійними ударами цього тиску дух І Юна закочувався і ставав все більш концентрованим. Він відчував, як ростуть його ментальні сили. Його визнання бути викиненим назовні, як він відразу ж відновлювався і повертався назад.
Якщо він на початку міг побачити лише невиразні контури Колеса життя і смерті Десяти тисяч Демони, то поступово почав розпізнавати навіть складні візерунки. Він підбирався до фігури чоловіка все ближче і глибше, і тепер міг бачити весь процес активації техніки.
У моменти просвітлення час не існував. І Юнь знав лише одне — він повинен йти вперед. У своєму духовному світі він зрештою зміг наблизитися до довговолосого чоловіка на відстані трьох джгутів!
У межах цих трьох жанців кожен крок давався з неймовірною працею. Могутні удари законів Джерела падали на його океан душі, наче припливні хвилі. Але цей біль лише підстібував І Юню - він розумів, що це унікальний шанс, про який інші не наважувалися і мріяти. Знати масивів Колесу життя і смерті ставали все більшими. І Юнь відчував, що вже стоїть на порозі справжнього розуміння.
Бум!
Духовний світ миттєво розсипався, і Юнь відкрив очі. Він подивився на Дику орхідею, її друга квітка вже розпустилася майже наполовину. Минуло вже два роки.
У цей момент Лан Сяомо якраз прокинулася після наступного сесії медитації. Вона вже звикла до нескінченних спроб І Юню. Спочатку вона думала, що він скоро здасться, але, на її подив, він наполегливо працював цілих два роки. За природою Лані Сямо була живою і товариською, їй було важко зносити самотність у мертвій тиші первісного простору, тому вона часто спостерігала за тренуваннями інших учнів.
Вона помітила, що з кожним разом сеанси медитації І Юнья ставали все довшими. Якщо спочатку це займало чверть години, то тепер він міг просидіти в трансі цілих десять днів! Десять днів витріщатися на камінь, який ніхто не міг зрозуміти і так протягом двох років - це дійсно було за межею уяви.
І Юнь глибоко зітхнув і закрив очі, відновлюючи дихання.
« Опити за старе» — Лан Сяомо похитала головою. За два роки вона жодного разу не бачила, щоб І Юнь з кимось заговорив - він просто сидів тут як бовван. Інші учні час від часу залишали первинний простір, щоб перевірити свої погляди на практиці. Ось і в Лан Сямо цей місяць наближався до кінця, і вона збиралася відправитись вглиб континенту, щоб трохи похотіти та поєднати отримані знання з реальним боєм, хоча її успіхи у пізнання були, м'ясно кажучи, скромними.
Вважалося, що саме поєднання теорії і практики дає найкращий результат. Ланін Сямо думала: « Чи Юнь і далі боїться помилитися, якщо він ніколи не намагався їх використати? » Без цього його бойові навики зовсім не ростуть!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv