- Так, матусю-імператриця... — Ловер відповіла без ентузіазму.
У глибині душі вона не хотіла цього робити. Вона добре розуміла, що мати просить її виглядати на людях лише для того, щоб ще більше прив'язати до себе цих геніїв і одночасно показати світові свою прихильність до талантів. Якби не це, чи хотіли б інші обдаровані практики та могутні клани приєднатися до їхніх таборів?
Присутня Сюань глянула на Ло Хоер і тихо зітхала про себе. Її донька зовсім не хотіла приймати все це близько до серця, в той час як Принц Чісіо вже створив могутню фракцію і продовжував розширювати свій вплив. Якщо вони не активуються, навіть клани та сили, які вже стали на їхній бік, можуть піддатися умовам Принца Чісіо і переключитися до нього.
Права на імператорському троні була не за горами, тому держава Ло і Принц Чісіо пустили всі можливі засоби.
У цей момент раптово спалахнуло світло, і перед очима Дердари Сюань на мить з'явився талісман передачі звуку. Прослуживши повідомлення, вона трохи нахмурилася.
— Талисман з Дервардині Ло? — запитав Сюань Цзюн Юе. При Державі Ло були особливі талісмани, яких він знав з першого погляду.
— Да... — Привидиня Сюань кивнула. Вона запросила нас разом з усіма геніями-пробувальниками, яких ми встигли залучити на свою сторону. Схоже, вона збирається показати свою силу.
- І що нам робити? — Сюань Цзюн Юе відчув, що справа приймає непристойний оберт. Звичайно, вони мають такий самий вплив аж до того часу, як могли порівнятись з силою держави Л.
— Пошли. Усі ці генії, яких ми завербували, також отримали запрошення. Якщо ми не з'явимося, вони вирішать, що ми пасуємо перед державою Ло, і тоді їх буде набагато легше переманити.
Державна влада Суань розчавила талісман і строго подивилася на Ло Хоер:
— Хоер, на прийомі біля Дерниці Ло ти не смiєш проказувати. Принцеса має поводитися відповідно до свого титулу. Будинки можуть робити що завгодно, але на людях, якщо ти зганьбишся, я навіть не уявляю, що про тебе подумають. Дозволь матері хоч трохи перевести дух!
— Поняла, матуся, — сказала Ловер озорно висунула кінчик язика і не могла зрозуміти, чи справді вона прислухалася до поради.
***
— Ми майже прибули в імперську столицю Клану Ло! — З захопленням вигукнув один із учнів Хмари Огнені Облаків, стоячи на палубі духовного корабля.
Навіть у глибині очей Ло Феннлін проминув слід, нехтуючи захопленням. Вона наполегливо тренувалася, намагаючись досягти вершин бойових мистецтв і крок за кроком переборюючи труднощі, і ось тепер вона зробила ще один упевнений крок у святому місці своєї мрії — імперську столицю Клану Ло.
Це було місце, куди далеко не кожен міг потрапити з власної волі. Незліченні стрічки світла, які оперізували місто, були частиною великого захисного масиву столиці. Без спеціального пропуску їх неможливо було подолати. Звичайні учні могли прожити все життя, не отримавши права входити до цих воріт.
— Попереду імперська столиця Клана Ло. Ви підете прямо до храму Лошень, де й розміститесь. Але не поспішайте радіти раніше часу, подивіться по сторонах, — холодно вимовив голова делегації Області Огняних Хмар.
Учні подивилися довкола і побачили, що на околиці столиці вже пришвартовано багато суден. Це були кораблі з різних областей, на кожному з них розсипалися свої прапори.
— Дивіться, це область Юйсянь! А ось корабель, що був з Області Діхуан, перемовлявся учні. Одного погляду вистачало, щоб порахувати прапори понад 20 областей.
Незліченні стяги плескали на вітрі, і сотні духовних кораблів одночасно велично заходили у повітряну частину столиці. Це видовище справді приголомшило уяву. Хоча всі знали, що Клана Ло має 196 ділянок влади, деякі з них у кілька разів перевищували область Огняних Хмар або Регіон Фен’ю!
Окрім цих територій, існували і стародавні клани з глибоким спадком, як - от Род Жана із Сюсбуй. Вони самі виховували своїх геніїв і відправляли їх до столиці. По-справжньому видатні таланти таких великих кланів навчалися всередині сім'ї, і тільки ті, хто був трохи слабшим, як Жан Юя, вирушали для закалки в інші області.
Сьогодні в імперській столиці Клану Ло призначено зібратися всім найкращим представникам молодого покоління! Одна річ — знати про це, а інша полягає в тому, щоб на власні очі побачити море велетенських духовних кораблів, краю якого не було видно.
Учні Області Огнених Хмари були мимовільно пригнічені, наче краплі в океані. Багато суперників зрозуміли, що їм призначено лише фоном для справжніх зірок...
— О? Це ж духовний корабель Оласті Упного Метеоріта! - Раптом хтось вигукнув.
У районі, де впало Метеоріта, була найбільша країна з 196 регіонів Клану Ло! Тоді як область Огнених Хмарів була тільки сильним сережком. Розрив у їхній силі був величезний. Області Вупаного Метеоріта, хоча й були стандартною моделлю, в кілька разів перевищували кораблі Огнених хмар. Без сумніву, на його борту було набагато більше молодих талантів — таких великих областей мало багато.
І Юнь подивився на прапор Області Упного Метеоріта: на ньому було зображено люте, вибухове полум'я, чий яскраво-червоний колір різав очі.
— Цього разу конкуренція під час випробувань храму Локеная буде неймовірно жорсткою. В Області вогню ви могли вважатися кращими, але якщо гнієві з усіх 196 областей можна легко втратити. І пам’ятайте про наймогутнішу силу — найімперську столицю. Сила столиці набагато перевищує будь - яку територію чи клан. Чи досягнете ви успіху в Храмі Лошень, залежить тільки від ваших зусиль.
З цими словами голова делегації змахнув рукою, і обидва кораблі проминули світлові бар’єри й попрямували вглиб столиці. Пройшовши крізь шар захисних масивів, вони почали швидко наближатися до скупчень безсмертних гір, які висяли внизу, наче гострі мечі.
І Юнь подивився вниз і тихо видихнув. Конкуренція і впертість обіцяли бути нешкільною! Але це лише змусило його битися частіше від очікування. Він тільки що зробив прорив у культивації і прагнув перевірити свої теперішні сили в справі.
Свист вітру заповнив простір. Гнії з усіх 196 територій Клану Ло, які прибули для проведення випробувань храму Локена, один за одним приземлялися у столиці.
Їх висадили на вершині величезної гори, де була побудована надзвичайно широка платформа. Цей майданчик був на одному рівні з сусідніми безсмертними вершинами, які нагадували кусок суші в небі. Навіть такий великий духовний корабель на цій платформі здавався крихітним. Довкола височіло багато величних палаців, і Юня оселила в одному з них.
Його стіни були просторними і світлими, з усіма необхідними зручностями та десятком слуг для особистих доручень. На столі в центрі головної зали вже було запрошення. І Юнь відкрив його і пробіг очима вірш — це був запросливий квиток на бенкет. Внизу стояв підпис: « Государня Ло».
Серце І Юня тремтіло. Звичайно, він знав, що держава Ло була матір’ю принца Чісіо. Майбутні випробування в Храмі Лошень викликали такий ажіоаж через протистояння між Принцем Чісіо і Принцесою Цзилін.
« Государня Ло влаштовує бенкет і запросила не тільки нас, але й країну Сюань...» — І Юнь був злегка здивований, прочитавши подробиці у запрошенні. Хоч би як там було, тепер він був учнем Клана Ло.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv