Під цим шаленим ходом на стовпах 12 - тидесців божественних демонів повільно проступили тріщини. Вони почали швидко розширюватися, перетворюючись на велетенські ворота з’єднують небо й землю!
Столиць 12 божественних демонів самі по собі були неймовірно великими, і ці величні ворота видавалися витесаними прямо в схилах велетнів. Самі шукачі випробувань, що стоять зовні, виглядали крихітними, наче пилкові.
— Можете увійти, — сказав Цанман. Ууглець його губи злегка підвівся, коли він окинув очі приголомшені обличчя учнів, які застигли з широко відкритими очима.
Почувши це, ті з них відразу поспішили всередину і не могли більше контролювати нетерплячість.
Один з шукачів випробувань, ледве встиг підійти до проходу у священному стовпі, відчув, як якась невидима сила м'яко, але непохитно відкинула його назад.
— Лише ті ворота, визнані вами », — додав Цанман. Потім він змінив погляд на І Юню та інших двох: — Що стосується вас трьох, то ви можете вибрати будь - які ворота тих стовпів, що визнали вас.
Відкинувший назад учень з подихом втупився на величні ворота перед собою. Він стояв зовні, а за ними клубився густий туман, приховуючи все, що відбувалося всередині. І ці ворота вели до стовпу Дерева Дао Матери-Землі.
Хто знає, коли йому тепер випаде шанс увійти туди...
— Молодший брат І, ходімо, — покликала Ло Феннлін.
І Юнь кивнув. Він з глибокою цікавістю розглядав ці двері. Здавалося, що за кожним з них притався стародавній сповідінський звір.
У цей момент Жань Юй зробив крок вперед і сховався у воротах Дерева Дао Матери-Землі. І Юнь, знову окинувши очі інші проходи, теж пішов за ним.
Проходячи крізь туман, Юнь раптом відчув на собі пристойні погляди багатьох очей. З білої туману донісся тихий, ледь помітний шепіт. І Юнь обернувся на звук і завмер в подив.
У глибині туману були туманні тіні: одні нагадували людські обриси, інші — очолювані очі тваринних мордів і треті не мали чіткої форми.
Однак Юнь швидко заспокоївся. Це ж ворота стовпів дванадцятьох божественних демонів, навряд чи тут могло завестися якась зловісна істота.
— Кажуть, що ці тіні — духи народжених самими стовпами « Дванадцятьох божественних демонів », — почувся байдужий голос і заборгував Юню.
Жан Юй стояв трохи попереду і говорив, навіть не обертаючись.
— Духи? — И Юнь злегка нахмурився. Він нічого про це не знав.
Але Жан Юй замовк. І Юнь не розумів, до чого він завів розмову.
Він подивився вперед, і на його обличчя відбивалося подив.
За воротами стояла вузька, схожа на дерев’яний місток стежка, яка вела до величезної печери.
Всередині печери мерехтіли міріади зірок. Піднявши голову, можна було побачити бездонну нічне небозводу.
І Юнь і Жан Юй, увійшовши через ворота Дрея Дао Матери-Землі, опинилися на одному кам'яному мосту. Навколо них було ще 12 таких самих кам’яних мостів.
Простір печер був величезним, і мости були на пристойному відстанні. Однак зоряне світло м’яко сяяло їх, дозволяючи людям здалека бачити одні одних.
На багатьох інших кам’яних мостах, окрім Жана Юя та І Юню, вже стояли люди.
Поки Юнь роздивлявся печеру, він повільно підійшов до самого краю мосту. Деякий час він вдивлявся у безодню, а потім неквапливо запитав:
— Чи ви знаєте, чому наша Раса демонів створила стовпи « Дванадцятьох божественних демонів » саме тут у океанічному оку захованого Безбереного моря?
"Безброєне море?" і Юнь поспішав. Виходить, це місце було океанським оком... Але ж Гора Ценлань ширила прямо в космічній порожнеті. Звідки тут взятися море?
Не чекаючи відповіді, Жан Юй продовжив:
— Шлях вдосконалення майстра подібний до стояння на цьому мості над прірвою, тобто невірний рух, і ти зірвешся вниз. Деякі люди, хоча й досягають скороминущих успіхів, немов спалах феєрверка, сяють лише мить. Але справжні обдаровані чоловіки горять дедалі більше. Деякі з них можуть палати десятки тисяч, а то й мільярди років.
І Юнь подивився на Жана Юя, відразу зрозумівши, що клонує співрозмовнику.
Очевидно, високомірний Жан Юй ніяк не міг змиритися з тим, що оцінка І Юня виявилася вищою за його власну. Він явно мав на увазі І Юню, але себе враховують до тих самих талановитих чоловіків.
І Юнь лише злегка посміхнувся, не проколовши ні слова. Обличчя Жань Юя помрівло. Йому здавалося, що його слова пропускають повз вуха.
— И Юнь, ты прилежишь к Расе людей. Справді, розуміння законів у людей перевищує доступність Раса демонів. Але наша раса має свої незаперечні переваги: неймовірно довге життя і міцне тіло! У порівнянні з нами люди надто вразливі. Винагорода людей у подоланні законів демони легко компенсується за довгі роки. Наприклад, я зараз на кілька десятків років старший за тебе, але по мірках тривалості життя Раси демонів я, можливо, навіть молодший! Неможливо подолати розрив між людською фізичною силою та демонами. Саме тому люди завжди займали місце в Імператорському небі. Більшість з них, навіть маючи подібне походження до демонів, стають слугами або прихвостками.
Жань Юй продовжував розголошувати, але І Уню не зачепив його слова. Справді, тривалість життя людей поступалась демонам, але це було тільки перші етапи вдосконалення.
Чим вище ставало межа вдосконалення, тим ближче порівнювалися терміни життя великих майстрів обох рас. Коли ж вони мали здатність керувати силами Неба і Землі, їхнє життя стало таким же вічним, як сонце та місяць. У цей момент расові відмінності стиралися остаточно. Хто живе довше, — чи то великі майстри людей, чи демони, як і могутні люди?
— Наскільки мені відомо, тільки Імператорське небо ван’я належить Расі демонів серед 12 - ти мешканців Небесних імператорів. - І нехай у Ван'яо ситуація людей дійсно залишає бажати кращого, на більшості інших Небесних Імператорів саме люди займають керівне становище.
Ці слова І Юня миттєво змусили Жань Юя замовкнути. Той витріщився на юнака, і в його очах спалахнув гострий, як лезо, блиск.
Раса демонів справді стикалася з серйозною проблемою: тільки Небесні демони мали величезний потенціал, але їхня здатність до розмноження була нижчою від людей.
Саме в цей момент у печері знову пролунав голос Цанмана. Він також увійшов сюди через ворота одного з священних стовпів, що спонукало всіх ненадовго заміряти від подиву.
Однак невдовзі вони все зрозуміли. Цанман охороняв Башню стародавніх Феїв, і це означає, що він давно заслужив визнання стовпів стародавнього Фея. Звичайно, він міг безперешкодно входити і виходити з цих воріт.
— Тут ви можете знайти все, що вам потрібно. Навіть якщо ви маєте однакові шанси, то можете сказати: « Я не знаю ».
Переглянувшись на мостах, люди з захопленням подивилися.
Звичайно, ті з них не могли конкурувати з такими монстрами як Жан Юй, Гуло чи І Юнь. Все ж кожен мав шанс утримати вдачу за хвіст і отримати щось цінне. Кожен мав міцну надію на прихильність до долі.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv