Цей прорив у Сферу відкриття Істока і Юнь поглинав Дух Зимного Пламені всього дві години, але загальна кількість вготованого ним вогню вже перевищила те, що інші збирають за кілька місяців. Особливо тоді, коли навколо Духа Земного Пламіна закрутився вихр: і Юнь проковтнув стільки енергії, що на сьогодні більше не було потреби збирати полум'я.
— Цей Дух Зеленого полум’я дійсно таїнний. У світі 12 - ті Небесних Імператорів безліч чудових місць у порівнянні з нижнім світом! Навіть одна область Огнених Хмари має багато можливостей, які дуже допомагають моєму сучасному рівні культивації.
Сцена народження Духа Земного Пламені разом з Великим світом розбудила в І Юні якесь осяяння, але воно було туманним і невиразним, наче прихованим завісою. Він відчував, що вже заклав міцний фундамент в законах вогню. Після підвищення рівня культивації постилення законів, і так йшло швидше, а з Пурпурним Крісталлом Істока в руках та практикою Закону Чистого Ян швидкість займаючись стихіями вогню у І Юні стала просто феноменальною.
Мань Дао і Юнь Цюе'ер також закінчили поглинання. Їхнє розуміння законів було обмеженим, тому вони не могли втягнути у себе забагато земного полум’я за один раз.
- Ви теж збираєтеся йти? — Питал И Юнь.
— Так-так, молодший брат і Юнь, наступного разу, коли підеш сюди, обов'язково поклич мене з собою, — поспішно відповіла Юні Цюе’єр.
Вона не переживала за те, що її будуть гнобити чи ображати. Хоча Фейє Мечжу в Залі Земена мало, особистої сили і Юня вистачало, щоб змусити інших триматися на відстані. Хто в здоровому розумі полізе на рожен, знаючи, що його чекає приниження?
***
Залишивши Палац духовного полум’я, Юнь одразу відчув, що його погляд був пристойний і зник. Величезний духовний пес все ще нерухомо лежав біля входу. У мить, коли відчуття чужого ока зникло, І Юнь кинув погляд на пса, але той навіть століття не повів.
— Не дивися на нього, — сказав Мань Дао. — Пан Му Ао охороняє Дворець Огненого духа вже десятки мільйонів років, і ніхто ніколи не бачив, щоб він відкривав очі.
У цей момент Мань Дао раптом запнувся і додав:
— Наставниця Меджу дізналася, що ми вийшли і каже нам прийти до неї.
Юнь Цуе'ер відразу ж занервувала:
— Нас? Навіщо ми знадобилися наставці?
З моменту прибуття до Залу Зеленого Пламені І Юнь більше не бачив Фею Мечжу і не очікував, що вона раптово викличе їх.
Палац Феі Мечжу стояв на схилі гори, на вершині високої та стрімкої скелі, яка нагадує стебло бамбука. Здалека він здавався оповитним хмарами і туманом, виткаючи якусь гостру, пронизову аура, яка дуже нагадувала холодний характер самої Феї Метжу.
Три вогню Золотих Орла опустилися перед палацом. Довкола будинку ріс лише бум, і навіть палац побудували з бамбукових стебел. У погляді на нього з’явилось відчуття, що безліч смарагдових мечів встромилися прямо у землю.
— Я тут лише вдруге, — зізнався Мань Дао.
— А я перший, — сказав І Юнь.
— І я теж, - боязко додала Юнь Цюе'ер. — Наставниця рідко викликає учнів.
Її спогади про Фей Мечжу обмежувалися часом її першого випробування, коли їй було важко витримати.
Коли вони підійшли до дверей, назустріч їм вийшов чоловічок ростом всього в долоні. Його тіло було зроблене з бамбукових колінець, а голова — бамбук. Підійшовши до Трійці, він жестом запропонував їм іти за собою і повернув назад.
І Юнь спостерігав за цим з подивом, але Юр Цюеєр і Мань Дао сприйняли це як належне. Очевидно, такі не до кінця створені людьми маленькі духи були звичайною справою в Імператорському небі Ван’яо.
Бамбуковий чоловічок вів їх через переходи палацу. По дорозі вони бачили багато зарослів чорного бамбука, який висадився на внутрішньому подвір’ї. Стояло І Юню та інших пройти повз, як стеблі починали гойдатися на вітрі, а листя зайшли наче вітаючи гостей. І Юнь був вражений таємною присутністю, бо вони явно мали заплідники розуму. Можливо, вони виростали поряд з Феєю Метью.
Фея Мючжу чекала їх у розмові. Провівши їх, бамбуковий люде безшумно віддалився.
— Привітаємо наставку, — хором вимовили всі троє.
— Залиште ці порожні церемонії і сідайте. У мене немає подібних правил, — відповіла Фея Метью.
Пол балачок був усунений бамбуковими килимками. Фея Мачжу сиділа на одній з них, а перед нею лежала дерев’яна цитра. Коли Юнь та інші влаштувалися, вона з легкою посмішкою подивилася на хлопця.
— Ви щойно ходили у Палац духовного полум'я?
Юнь Цуе'ер і Мань Дао були здивовані. Наставниця вже знає? Чи вона знає і про конфлікт?
— Так, — кивнув І Юнь.
Він згадав те всепроникне відчуття чужого погляду при вході і виході з палацу. Його не дивувало, що Фея Метью знає їхні справи. Мабуть, те око належало якомусь хоронителю.
Фея Мэчжу пильно подивилась на І Юню и усміхнулась:
— Дух Дворця духовного Пламені передав мені звістку. Ян Цзишань вже знаходиться у Царстві славетних Небес, і те, що ти зміг забрати в нього земне полум'я, мене дуже здивувало. Крім того, ти поглинав його і досяг рівня досконалості в Сфері відкриття Істока, що дуже похвально.
Фея Мачжу була дуже холодною, і те, що вона так відверто хвалила І Юню, говорило про її щире задоволення. Просте підвищення рівня було дрібницею, але те, що І Юнь збився зі Старика Скорпіона, дійсно подбала її. Протягом років перебування в Залі Земного Пламені вона, незважаючи на своє відчуження, не відчувала смутку від постійних утисків. Але вона прийшла в Зал Земного Пламені пізніше інших, і її учні завжди були у слабій позиції. Теперішня перемога була рідкісним і цінним досягненням.
— Кажи, яку нагороду ти хочеш отримати? — запропонувала Фея Мэчжу.
У Хмарі Вогняних Облаків суперництво між учнями не тільки не зраджувалося, але й заохочувалося нагороди від наставників за перемогу. Коли ж ученик програвав, його чекало не винагорода, а покарання. Наприклад, коли Ян Цзишань повернувся до свого вчителя і не знайшов захисту, то був покараний за втрату полум’я та травма ментальної енергії. Такі були традиції Клану Ло.
Почувши про нагороду, Мань Дао та Юнь Цюе"ер подивилися на І Юню з глибокою заздрістю. Особливо Мань Дао, який був там кілька років і знав, наскільки рідко учні отримують похвалу та подарунки від Феї Метью. А Юнь пробув у Клані лише трохи більше місяця.
Фея Мечжу була старійшиною Залу Земного Пламені, і ресурси в її руках були дуже високими. Будь-яка дрібничка від неї могла стати величезним підмогом для будь-якого учня.
— Техніки, еліксири, зброя - говори прямо, що тобі потрібно, — повторила Фея Мэчжу.
І Юнь на мить замислився, а потім сказав:
— Наставниця знає, що я прибув з нижнього світу. Хоча я оселився в Області Огнених Хмар, одна справа мене непокоїть.
— О? І що ж це? Вона спокійно запитала.
— Коли я прибув до Імператорського неба Ван’яо, то опинився біля Чорної діри Ста Привидаків і потрапив у бурю. Я був сильно поранений і знепритомнів, після чого мене врятував духовний корабель пані Ло Феннлін із Залу Небесного Пламені. Але в ту бурю разом зі мною затягнуло ще одну дівчину, і зараз її місцезнаходження мені невідомо...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv