Сунь Ле належав також до раси демонів, що славиться своєю фізичною силою, але його удар на повну силу навіть не зміг залишити подряпини на тілі аватара з істинного золота Тай-ї. У тому місті Сунь Ле, навіть у Чорних Доспеках Бог не міг знищити цього аватара.
— Ты! — Сунь Ле закричав від жаху.
У ту саму мить аватар завдав нищівного удару кулаком прямо в живіт ворога. Тіло Сунь Ле здригнулося, і він зігнувся навпіл, немов викинена на берег креветка. Від нестерпного болю його вирвало шлунковим соком.
— Ах ти, дрібний ублюдок! - Прохрипел Сунь Ле.
Навіть будучи побитим, він відмовлявся визнавати поразку. Для цих гордих демонів, які мали надмірно расове почуття вищості, було немислимим схилити голову перед людиною з нижнього світу.
Коли Юнь почула образу, то лише підійняв брову. З такими людьми була пачка: бити, поки не визнають вину. І Юнь не шепохнувся, в той час як аватар з істинного золота Тай-і взявся методично бити Суні Ле.
Той намагався чинити опір, але був зовсім не рвоне аватару. Зброя Сунь Ле було вибито з рук в мить ока. Темно-золота рука аватар ковзала по клинку, і енергія Юань Чистого Ян миттєво поглинула все полум'я на палахкоті.
Бам! Бам! Бам!
Аватар ударив тіло Сунь Ле. За лічені секунди він пройшов шлях від блювання жовчителем до кашлю густою кров'ю. Сильний удар ліктем обвалився на спину демона; Сунь Ле відчув, як криштав його хребет і він безсило впав на землю.
Аватар схопив Сунь Ле за кісточку і одним різким рухом кинув його прямо на спину Дун Ху.
Глухий удар!
Дун Ху закричав від болю, бо тепер вони з Сунь Ле лежали один на одному, наче живий бутерброд. Аватар приставив Сунь Ле ногою, і той забився в конвульсіях, випускаючи з рота криваві бульбашки. Дун Ху, що виявився знизу, довелося не слаще - йому здавалося, ніби цей натиск ось-ось остаточно поламає їм обом хребти.
У цей момент в руках аватару з'явився довгий спис. Він не використав наконечника, щоб полювати на двох демонів - дерев’яних укусів.
Хоча в Області Вогняних Хмар було суворо заборонено вбивати однокласників, правила щодо калічачих ударів були дуже розмитими. Важкі рани могли прикувати їх до ліжка на рік або півтора, що неминуче позначилося б на їхньому майбутньому прогресі та рівні культивації. Усі їхні амбіції та мрії пішли б прахом: не те, що Зал Земного Пламені не потрапити - їх могли і зовсім вигнати з секти за погані показники.
— Не... не треба більше... - Простоал Дун Ху.
Сунь Ле також тремтіло всім тілом, не сміяючись більше говорити жодних погроз. Тільки тоді Юнь змахнув рукою, вказуючи аватару зупинитися. Потім він переклав погляд на Бай Вей.
Дівчина відразу збліднула.
— Я... Я ж нічого не говорила! Що ти ще хочеш? Ти чоловік, чи ти настільки мстивий, що не пробачиш навіть жінку?
— Жінка? — І Юнь зневажливо посміхнувся. - Ти лише дух. До того ж, навіть будь ти тричі жінкою, якщо ти перейшла мені дорогу, я не проявляю слабкості. В одному ти маєш рацію: я плачу за кожну образу!
Поки Юнь говорив, аватар одним різким кроком скоротив дистанцію і замахнувся для удару долонею. Бей Вей скрикнула. Швидкість була неймовірною, але при її силах вона цілком могла б спробувати заблокувати удар або хоча б ухилитися. Але вона не шевнулася. Побачивши, що Сунь Ле і Дун Ху були сильніші за неї, вона розуміла: будь - який опір може призвести до ще серйозніших наслідків.
Роздалися дзвінок бавовни. Аватар відвісив Бай Вей потужну пощечку, з якої вона відлетіла. Приземлившись, дівчина схопилася за миттєво розпухлу щоку. Порівняно з хлопцями її травми були легкими, але саме приниження жало сильніше всякого болю. Коли вона лягла на землю і припинила ходити, то зрозуміла свою безпорадність. Ця маріонетка була занадто страшною.
« Якби я змогла дістати цей скарб...» — мимовільно промайнула в її голові зваблива думка. Тоді вона отримала б велику силу, а цей чоловік став би ніким і могла робити з ним все що заманеться.
І Юнь байдуже окинув поглядом повалену Трійцю. Він добре розумів, що вони здалися на словах, але в глибині душі ненавиділи його ще сильніше. Але через правила Області Огнових Хмар він не міг їх вбити, інакше сам би суворо карався.
Його зовсім не турбувало ворожість з трьома однокласниками. Для нього область вогню була лише тимчасовим притулком для відновлення сил. Що стосується Дун Ху та інших, для І Юня вони були дрібними соками. Усі троє були в Сфері відкриття Істока, приблизно на тому ж рівні, що й він сам. І хоча в порівнянні з практиками Міра Тянь тієї ж ранги вони були набагато сильніші, прірва між ними та Юнем була непереборною.
І Юнь був виходцем з Миру Тяньюань, але у нього був Пурпурний Крісталл, він пройшов через Тайне царство Великої Імператриці і Дворець мечу Чистого Ян, отримавши найвеличніші спадок 12-го особи Небесних Імператорів. На фоні цих трьох місцевих демонів з - за кордону були просто ніким. Як тільки його основне тіло зцілиться, вони повністю перестануть існувати для нього.
Одним рухом думки І Юнь відкликав аватара, і той, обернувшись потоком світла, зник у його Дантяни. Останній раз глянувши на ворогів, І Юнь розвернувся і пішов.
Він не збирався надовго затримуватися в Хмари Огнних хмар. Він запам’ятав доброту Ло Фелін, яка врятувала його і знайде спосіб відплатити їй пізніше. Однак він вирішив відвідати Клану Ло до своєї імперії. Клан Ло був настільки великим, що фактично заснував власну державу. По-перше, Юнь хотів зустрітися з Ло Хоер, а по-друге - якщо це можливо - знайти рідного батька Цзян Сяожоу.
Багато знаків вказували на те, що Отець Сяжу є саме тут у Імператорському небі Ван’єо. Цзян Сяжоу змалечку була самотньою і перенесла надто багато страждань, щоб допомогти їй здобути батька.
***
Наступного ранку, коли сонце ледве почало підніматися і гори Фенлін ще були оповиті густим туманом, Юнь сидів у долині в простому чистому одязі. Він насолоджувався ранковим спокоєм гір, вбираючи енергію Юань Неба і Землі.
Гора Фенлін була місцем сили, і відновлення тут йшло набагато швидше. Саріра, яку дала йому Ло Феннлін, виявилася набагато ефективніше, ніж він очікував. Вона не могла потрапити в організм, як перетворилася на потік тепла, що розлився по всьому тілу. Хоча меридіани І Юню були розірвані, енергія сарарі чудесно текла по них і поступово відновлювала пошкодження.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv