***
В іншому вимірі, якого запечатав демонічний Бог у Чорних Доспеках, Юнь сидів в медитації. Перед ним в пустоті повільно обертався яскраво-зелений листочок Дао. Він плавно ширяв у просторі, то занурився в простір і знову з'являвся на світ.
Простір бар’єр, що може перешкоджати навіть енергії Юань Неба і Землі, не мав жодного перешкоду для листка Дао. З кожним його рухом крізь бар'єр Божественне почуття І Юню слідували за ним, даючи юнаку відчуття суті сили простору і розуміння просторових законів.
Закладений у листці Дао шлях простору був набагато більш фундаментальним, ніж та сила, що складала бар'єри іншого вимірювання. Це було знання, яке прийшло з Гаоса самого початку часів, коли світ ще не був розділений, а простір тільки починав формуватися.
Спочатку у всесвіті з'явився Хаос, потім з"явилися Інь і Ян разом з часом та простором, а тоді в нас виникла Усін, коли почався всього. Закони простору, які беруть початок в Хаосі, найкраще розкривали саму суть цієї матерії.
Тому коли личок Дао проходив крізь бар’єр, довколишні сили простори не могли розстатися. У енергічному розумінні і Юні кожен потік енергії, кожне рух сили в місцях проходження листка ставало чіткими.
У нього був листок Дао, і Пурпурний Кристал. І Юнь мав такі можливості для постилення Дау, з якими не міг зрівнятися ніхто у світі. На жаль, цей унікальний метод він не міг розділити з Ліні Сінтун. Листок Дао впав саме заради І Юня, який провів під Деревом Дау в Палацці меча Чистого Ян більше шести місяців у глибокому спогляданні.
Навіть якщо б Лінь Сінтун бачила листок Дао, її розуміння попечатаних в ньому істин було б далеко не таким глибоким, як у І Юні. Проте, маючи надзвичайну проникливість і повністю зосереджена на бойовому шляху, вона не дозволила собі розслабитися попри всі труднощі медитації в цьому місці.
Раптом брови І Юня здригнулися, і він відкрив очі. У вічної темряви його погляд сяяв, як два спалахи блискавки.
У розпал глибокого осяяння він раптом відчув зле. Йому здалося, що хтось атакує і намагається переплавити його артефакт.
Коли демонічний Бог потягнув його в Іномірю, Башта Божа Прихідці залишилася на землях Раси Пустота. У тих краях ніхто не посміє зворушити його скарб, не кажучи вже про спроби переплачувати його. І Юнь припустив, що відбулися якісь непередбачені події, і хтось, використовуючи хитрість або силу, викрав вежу. І тепер цей чоловік намагався стерти його божественне почуття, залишене всередині.
Будучи справжнім власником Божої присутності, І Юнь зберігав з нею духовний зв’язок, хоча це було дуже важко через просторовий бар’єр. Про спробу переплавки він дізнався миттєво.
Хоч би ким був цей злодій, він ніколи не зможе зробити Башню Прихід Бога своєю. Це був артефакт Цін'ян-цзюня, і його не так просто підкорити. Однак... Божене почуття І Юня було в небезпеці. Якщо загарбник постійно виснажуватиме енергію масивних башти, позбавляючи її можливостей підпоєм, захист рано чи пізно впаде. У той момент його духовна мітка буде насильно стерта, що нанесе серйозний урон самої душі І Юня.
Біда не приходить одна. І Юнь глибоко зітхнув, змусив себе відкинути думки про вежу і знову закрив очі. Усвідомлення загрози не змінило його складу розуму. Панянка була безглуздою, бо перебувала в пастці іншого вимірювання. Єдине, що він міг зробити, — це зрозуміти закони простору і усунути демонів!
***
Усередині Храму Темного Божественності гриміли постійні удари.
Бум! Бум! Бум!
Король Ночі ще раз відкликав свою велику печатку з воронового золота і подивився на Башню Приступи Бога, на якій не залишилося жодної подряпини. Він бив по ній день і ніч, а Великий масив жертвоприношення працював без зупинки. Однак сила башти була надзвичайно повільною. У такому темпі на повне виснаження її ресурсів могло піти щонайменше сім або вісім років.
У свій час демонічний Бог у Чорних Доспеках також хотів знищити захист вежі, але не зробив цього, просто сховуючи її сили простору. Він знав, що злом таких масивів не один день. А зусилля короля Ночі з його печаткою та масивністю не коштували навіть одного удару монстра, порівняно із силою демонів.
Хоча в битві з Божою організацією « Башта Божа » витратила величезні запаси сил, все ще можна було назвати океаном без кінця. Метод короля Ночі був дуже довгим.
Король Ночі почав втрачати терпіння. Тінь загрози демонічного Бога все ще висіла над ним, і він мусив поспішати. Якби він міг посилити руйнівну силу своєї великої печатки, процес пішов би набагато швидше. У нього вже було рішення - це була друга частина його грандіозного плану.
Покинувши ще один погляд на пагоду, Король Ночі зловісно посміхнувся і зник з храму, розчинившись у тіні. Його подорож лежав у землі Рози Пустоти!
***
Тим часом у поселенні Раси Пустоти багато воїнів кипіли від люті через те, що Башню Божу пришестя викрали прямо в них з-під носа. Вони відчували велику провину перед І Юном: він врятував їх, а вони не змогли захистити навіть його артефакт.
Однак усі розуміли, що злодій був майстром Царства славних небес. Навіть пастушок і Голови острова Інчжоу не змогли його наздогнати. Хоч би якою великою була їхня лють, вони нічого не могли вдіяти. Їм залишалось тільки охороняти те місце, де зникли І Юнь і Ліня Сінтун, сподіваючись на їхнє повернення, хоча й знали, що ця надія була примарною.
Того дня над Глубокими Горами та Великими Топями стояла ясна погода. Дим боїв вже давно розлучався, але над усіма табором Раси пустити все ще висіла важка тінь.
Цзян Сяжу нерухомо сиділа перед статуями Святого Духа. З того часу як І Юнь зник, вона проводила дні й ночі в виснажливих тренуваннях на цьому самому місці. У світі воїнів сила вирішувала все. Мати казала їй, що в її жилах тече найбільша кров цього світу, але Цзян Сяжу не могла розкрити і долити свого справжнього потенціалу. Якби вона була справді міцною, чи стояла б вона осторонь від того, коли Бог напав на їхній дім? Чи дозволила б вона І Юню опинитися замкненим в Іному вимірі, де його доля залишалася невідомою?
Вона провела в медитації перед статуями більше місяця. Але сьогодні Цзян Сяжу несподівано здригнулася, відчувши ніжне почуття тривоги. Вона відкрила свої чудові очі.
Схопивши костовою палицею, вона вже збиралася піднятися, як раптом...
Крак! Крак! Крак!
До її слуху донеслися тихі, різкі звуки. Прямо перед нею на поверхні статуї Святого Духа, яка простояла тут незліченні мільйони років, почали з’являтися тонкі тріщини. Велич, символ їхнього народу, почала руйнуватися.
Серце Цзян Саяжу наповнилося тривогою і сумнівами. Не вагаючись, вона роздала талісман передачі звуку і відсилала звістку про те, що відбувається. Тепер майже всі Монархи Раси були тут, і почути старійшин було найкращим рішенням.
Глибоко зітхнувши і міцно зтиснувши костяну палицю, Цзян Сяжу рішуче попрямувала до виходу зі залу.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv