Вони з острова Інчжоу вкинулися до неба, і за ними негайно пішли інші славетні майстри Раси людей. Вони знову розгорнули Велику форму Безземельності Цянькун.
Майстри почали спалювати свою есенцію крові! Їхні сили вийшли, і тільки ціною власної крові та енергії вони могли наносити напад проти демонів у Чорних Доспеках. У цей момент ніхто не думав про наслідки такої поведінки, навіть якщо старійшини усвідомлювали, що таке виснаження призведе до непоправної шкоди їхньому джерелу або ж до падіння рівня культивації. Якщо вони не вб’ють демонічного Бога в Чорних Доспеках, то загинуть самі, а разом з ними зникнуть їхня спадщина, їхні великі клани та раса.
У той самий час з сильними людьми у бій вступили Монархи Раси Пустоти, Пастушок і Попередня Королева пустиші. Вони знову активували Великий масив замку Заточення Богів, і їхня гаряча енергія крові вирушила прямо в небо! Після такого удару їхня сила неминуче мала похитнутися, але шанс знищити ворога змусив їх забути про обережність.
Божа Башта пришестяла до Божої служби в Чорних Доспеках зверху, тоді як Монархи Раси і Роза Пустоти завдали свого нищівного удару знизу й поклали на нього залишки життєвих сил.
Здійнявся оглушливий вибух. У той час як в небо виринуло шалену енергію, у світ завалився смертельний сонце. Земля Божевільної пустиші в місці удару повністю просіла, а мільярди цзіней землі і каміння миттєво випарувалися від неймовірного жару. Пустота була пробита наскрізь. Від одної лише жахливої вивантаження Монархів обох рас положилися меридіани, а внутрішні органи перетворились на месиво.
Багато хто отримав серйозні поранення, бо їхня життєва енергія була майже вичерпана, це значно зменшило термін їхнього життя. Це була атака, до якої Раса людей і Раси Пустоти вклали все, що мали. Остання відчайдушна ставка! Якщо демонічний Бог у Чорних Доспеках не впаде, то вони вже більше не будуть боротися.
Високо в небі І Юнь також майже розтоптав свої запаси енергії, а Ліні Сінтун, поранена Богом - демоном, вже не могла воювати.
З великим гуркотом Вежі Прихід Божий врізався в істерасну землю. Вона була настільки глибоко вкорінена в грунті, що башта пробила кам’яні пласти і вивернула підземну лаву!
У небі і Юнь смертельно побледив. Неперервна битва, особливо листка Дао, який керував законами над нинішнім рівнем життя, виснажила його до краю. Тепер він за допомогою Пурпурного Крістала швидко поглинав енергію Юнь Неба і Землі, щоб відновити сили, але на деякий час втратив контроль над Башнею Пришестя Бога.
Для І Юна використання цієї вежі було подібне до дитини, яка розмахувала величезним сокирою: сила колосальна, але повний контроль недосяжний. Кожного разу, коли Божа Башта наносила удари, вона витягувала з неї жахливу силу. Тепер, коли фундамент вежі загруз у лаву, Юнь не міг відразу відкликати її. Але зв'язок з нею залишався очевидним: як тільки він відновить трохи енергії Юань, він зможе повернути артефакт.
Але головним питанням залишався... Демонічний Бог у Чорних Доспеках.
Усі погляди були прикуті до величезного кратера. Його діаметр становив десятки тисяч чожанів, а краї провалу, вкриті димкою кривавого туману і попадали за горизонт. На дні бурліла лава, і велична Башта Божої Пришестя майже повністю закрилася в ній, виставивши назовні лише верхівку.
Невже він загинув? Люди затамували подих. Якщо демонічний Бог у Чорних Доспеках вижив і тепер, вони просто не знали, як продовжувати цей бій.
Роздався глухий хлюпінь. З-під лави почали піднімати гази, роздмухуючи темно-червоні бульбашки, які лопалися один за одним. Серця людей стиснули, і всі почали думати про поверхню лавового озера. Пузарем ставало дедалі більше, вони росли в розмірах і над лавою почали підніматися густі аура зла.
У всіх всередині все похололо. Невже він досі живий? І Юнь міцніше стиснув рукоманного меча чистого Ян, його погляд, як два спалахи блискавки, впав у кип'ячу лаву.
Поверхня лавового озера підірвалася, і з глибин вирвався закривавлений могутній чоловік. Його м’язи були розірвані, обладунки перетворилися на крошево і обидві руки стали кривавим місивом. Він був майже схожий на живу істоту.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках був живий!
У нього залишилося лише одне око. У цьому налитому кров'ю ока лютували хаос і шалена спрага вбивства. Він обгорнув очі присутніх, викрикуючи незрозумілі звуки: « Смерть... Смерть... Усі помрете!
Людей охопило розчарування. Зіткнувшись з ворогом, проти якого навіть удар, заради котрого вони пожертвували рівень культивації, їхня воля почала розвалюватися.
Несподівано Демонічний Бог у Чорних Доспеках подивився на Цзян Сяжу. У його погляді спалахнула пожадливість. — Кров... Віддай мені свою кров!
Він простягнув породжену руку з оголеними кістками, намагаючись схопити її. Він хотів випити кров Цзян Сяжу до останньої краплі, щоб відновити свої сили. Демонічний Бог сам був на межі повного провалу!
— Сдохни! — Викрикнув И Юнь.
Він кинувся вниз, стискаючи в руці Сломаний меч чистого Ян, тоді як аватар з справжнього золота Тай-ї був оточений роєм літаючих ножів тисячі Сніжинок. Оригінал і двійник, меч та ножі - вони перетворилися на два потоки енергії, золотий і темно-золотий. Світло меча і блиск лезів обрушувалися з неба! У цей момент І Юнь спалив всю решту в тілі енергію. Це була його остання ставка, відчайдушний ривок!
Демонічний Бог видав ярочий рев, подібний до крику лютого звіра Тайгу — цього звук не міг належати людині. Жахлива звукова хвиля вдарила по всіх напрямках, замулюючи лавове озеро висіпати і підірватися.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках відкинув списа і, зтиснувши кулак, завдав потужного удару прямо в сторону І Юня. — Убить! Вбити! Вбити!
Він вніс у цей удар усі залишки свого згасаючого життя. І хоча це був випалений з останніх сил, його могутність не поступалася колишнім нападам списом! Лоб в лоб витримувати такий удар було неможливо. Однак Юнь не відчував страху і був сповнений рішучості.
Світло ножа і меча зіткнулося з силою Божого кулака. Лава остаточно закипіла, земля під ними просувала ще глибше, а жахлива ударна хвиля сміялася все на своєму шляху.
Від страшної вивантаження рука І Юня миттєво зламалася. Роздався хруст — праве передпліччя, яке лучче меч вивернулось під неприродний кут. Але кулак ворога врізався прямо у груди юнака.
У цей критичний момент аватар з істинного золота Тай-і встиг зашарувати І Юня, прийнявши на себе більшу частину удару. Але навіть так грудна клітина І Юня була розчавлена, а легені й серце серйозно пошкоджені. Не будь поруч аватара, І Юнь загинув би на місці.
Його відкинуло назад, в польоті він виплюнув фонтан крові. Однак меч хлопчика торкнувся голови демонічного Бога, а ножі аватару встромлювали у його серце. Об’єднаний удар дев'ятсот дівоч, дев"яти літаючих ножами, пробив істеризоване тіло ворога, але так і не зміг пройти наскрізь. Рана від Сломанного меча чистого Ян виявилася ще менш сильною, бо кістки черепу Божого тіла були набагато міцніші за м’язи грудей.
- Тобі не вбити мене! — Нестямно збудив демонічний Бог.
З рани на його голові, куди прийшов удар меча, витекло зовсім небагато крові. Але раптом там згущалася чорна туман, яка поступово просочувалась у... Ця струйка чорного туману виглядала ще зловіснішою, ніж власна аура демонів.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv