Коли Юнь заселився, старий у чорному продовжував стояти поруч, наче вкопаний стовп. Його обличчя потемніло від приниження. Нещодавно І Юнь сказав йому: « Хіба є щось таке, що не можна обговорити, просто присівши за стіл?» Але після цих слів старенькому самому не було на що сісти.
У залі було повно людей. Окрім Монархів, які сиділи за столом, навколо були майстри на високій точці Сфери відкриття Істока, і під їхніми пристанними поглядами старий у чорному відчував себе надзвичайно незручно.
У цей момент Попередня Королева Пустоші зробила знак рукою, наказуючи Вартовим принести новий стілець, який поставили прямо підлі І Юню. Побачивши це, старий в чорному трохи підбадьорився. Він холодно хмикнув і вже збирався сісти, але Юнь раптом злегка притиснув до підлокотника та поманив Ліні Сінтун.
— Синтун, иди, присядь.
Що?
Очі старого округли, а вже занесена нога так і завмерла в повітрі. Він безпорадно спостерігав, як Лінь Сінтун повільно наближається у своєму білому платті. У напівмракі залом вона виглядала, як фея, що ступала крізь нічну темряву.
У цю мить старий в чорному був набагато ближче до стільця. Йому достатньо було зробити два кроки, щоб зайняти його раніше Лінь Сінтун, але ... У нього не вистачило духу. І справа не в тому, що він боявся розправи з боку Юна — у такій ситуації той міг придушувати ауроку, але навряд чи пускав би кулаками. Справжня причина крилася в самій Ліні Сінтун.
З кожним її неспішним кроком під її ногами, здавалося, розцвітали Узори Дао, зітковані з законів. Сила Ліні Сінтун вже давно стала незбагненною. Вона просто звикла триматися в тіні, слідуючи за І Юнем і рідко демонстровуючи свої можливості.
Старик у чорному добре розумів, що він їй не суперник. У світі воїнів панує сила. У даній ситуації другий стілець по праву і логіці речей повинен був належати Лінь Сінтун. Як він міг змагатися з нею? Не маючи належної сили, спробуй він наглянути це місце, навіть його товариші вважали б, що він не має права.
І ось, він тільки проводжався поглядом Лінь Сінтун, яка невтомливо присілася поруч з Юнем. Обличчя старого остаточно почорніло.
У цей момент Цеан Янь та інші, які спостерігали за сценою здалека, зрозуміли одну річ — щось, що називалося їм немислимим і неймовірним. І Юнь і Ліні Сінтун мали не лише винятковий статус; з якоїсь причини їхня сила досягла самого піку Міра Тяньюань! Вони не тільки стали Монархами, але й були найсильнішими серед них. Перед обличчям цієї пари старий у чорному навіть не наважувався нарікати.
Тільки коли старий у чорному опинився в дуже незручному становищі, Попередня Королева Пустоші наказала сторожі неквапом принести ще один стілець. Його поставили в самому кутку столу переговорів.
- Преподобний Сюаньху, сподіваюся, ви не проти посидіти там? — недбало кинула Попередня Королева Пустоші з лінивою і насмішкою посмішкою.
Сюаньху, це був титул цього старого чоловіка, який він мав на вигляд його тотема Аватари. Попередня Королева Дикоші не відчувала до нього жодної симпатії.
Старик хмикнув. Він хотів розвернутися і піти, але розумів, що такий догляд буде ще більшим ганьбою, а переговори між людьми та Расою Пустоти не закінчились. Йому довелося проковтнути образу і сісти, але від його недавньої спеку та лютої аури не залишилося й сліду.
« Сюаньху, не бери в голову. Зараз ми в слабій позиції, ну і нехай вони трохи пофарбуються на раді. Незабаром у Чорних Доспеках з’явиться демонічний Бог. Цзян Сяжоу вже помічено, її ім'я викреслене з книги Життя і смерті. Подивимося, чи далеко Раса Пустоти буде радіти. Та й цей І Юнь... Невже він кине Цзян Сяожоу? А якщо ти захочеш вписатися - ось тоді і поглянемо, як він заспіває! "
Поки старий кипів від люті, у його вухах пролунав голос, переданий за допомогою енергії Юань. Говорив інший член Ради старійшин Тяньюань. Десять місяців тому він теж був свідком сили І Юня на горі Цзюецзінь. Звичайно, він не бажав добробуту того, хто міг би легко використати його долю.
Сюаньху холодно хмикнув і відповів собі: « Ти правий. Подивимося, чи довго він буде задирати ніс. Ця дівчина з Раси Пустота залишилася жити нічого. Було б чудово, якби Раса Пустоти і Юнь збилися разом із цим Демонічним Богом!»
Сюаньху, змакуючи цю ненависть, кинув на І Юнья злісний погляд. Спільна загибель раз уразила б світ від трьох бід: І Юна, Пустоти та демонічного Бога. Звичайно, це були лише порожні мрії. Він добре розумів, що демонічний Бог надто сильний, і Юнь з Расою Пустоти навряд чи зможуть забрати його в могилу.
І Юнь відчув ворожість Сюаньху. Після постилення Дао в чистому Дворце Меча Ян він відчував все, що відбувається навколо, навіть не дивлячись.
— Пане І, з нашої останньої зустрічі на горі Цзюезень пройшло лише десять місяців. Сьогодні ви знову побачите себе, а ще до того, як на вас з’явиться така найвища сила — це справді неймовірно, ввічливо сказавши Голову острова Інчжоу.
І Юнь, обміняючись люб'язністю з дружиною Інчжоу, одночасно спілкувався з Цзян Сяжу через ментальний зв"язок. Йому потрібно було зрозуміти підпілля цих переговорів. Лише пару слів Цзян Сяожоу розмалювала йому все, що сталося останнім часом.
Коли він почув, що демонічний Бог у Чорних Доспеках позначив її, його серце стисалося.
"Сестра Саяжу, чому він обрав саме тебе?"
Вона тихо зітхнула. Їй здавалося, що саме її існування спричиняє лише лихо Расе Пустоти і Юню.
Те, що І Юнь прийшов у Глибокі Гори і Великі Топі в такий момент, викликало в неї радість, але тривоги було куди більше. Коли демонічний Бог напав на штаб Раси Пустоти, їм вдалося втекти лише завдяки захисту святого духу. Перед відступом Цзян Сяожоу залишила І Юню послання з напрямком їх втечі. Однак обставини змінилися. Демонічний Бог постійно переслідував їх і замкнув її в своєрідний замок своєї волі, що позбавило Расу Пустині можливості втекти знову. Тепер Цзян Саяжу жаліла, що І Юнь прийшов сюди.
До цих пір вона відчувала цю мінливу бажану присутність демонічного Бога. Можливо, вже наступної секунди він раптово з'явиться прямо сюди!
Очевидно, люди також розуміли, що наступний напад ворога може статися в будь - який момент. Тому їхні переговори з Расою Пустоти були такими жорстокими. Люди не мали важіль, щоб змусити Расу пустити діяти за їхнім наказом, але вони зовсім не залишились без козирів.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv