Коли Юнь побачив, в якому стані перебуває розлога телепортація Раси Пустоти, то відчув, як його серце застигло. Він не розумів, як цей ретельно прихований прохід міг бути стерт з лиця землі.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках?
У теперішні часи, здавалося, таке було під силу тільки йому. Раса людей у цей критичний момент життя і смерті не могла дозволити собі знову вражати Розу Пустоти. Думки про Бога - демона у Чорних Доспеках викликали в І Юні тривожні думки. Невже цей монстр кинув Мир Тяньо і з'явився в Божевільну Пустощу?
І Юнь не розумів причин. Раніше він бачив, як під час своєї непорядності демонстрантний Бог у Чорних Доспеках поглинав енергію Юнь Неба та Землі і навіть затягнув деяких великих майстрів Міра Тян’юань всередину своїх обладунків. Очевидно, він робив це через свої старі рани, намагаючись відновити готову ось-ось розвалиться душу і згасаючу життєву силу.
Якби демонічний Бог і далі вбив у багатому Мірі Тян’юань, він міг би легко знищити будь - яке бойове мистецтво та поповнювати набагато більше енергії. Але чому ж він покинув ті землі і прийшов сюди в Божевільну пустелю?
Тут була велика територія, але малонаселена, а ресурси бідні. Можна було пролетіти сотні тисяч, чи ні. Раса Пустота була малозначеною і вела прихований спосіб життя. Навіщо йому це?
— І Юнь, цей масив телепортації... Здається, що через нього пройшлися сили: Лінь Сінтун уважно перевірила пошкоджений масив і на основі залишкових коливань енергії дійшла такого висновку.
Існування, що має велику силу і знання Закони простору, дійсно здатні насильно прориватися через масив телепортації швидко пересуваючись на точку призначення. Якщо енергія, що проходить занадто велика, це може призвести до цілковитого знищення масиву в процесі переходу.
Лінь Сінтун вважала, що саме така ситуація є перед ними. А цей шлях вів пряміком до самого серця земель Раси Пустоти! Думка про центр Божественної Пустоші, де зараз знаходилися сім'ї Лінь та Цзян Сяжу, серце І Юня пішло в п'ятки. Лінь Сінтун також боялася навіть уявити, як Раса Пустоти і родина зможуть протистояти демонам у Чорних Доспеках.
— Відтоді як Бог перебував тут, минуло багато часу...
Кров на землі вже почала чорнити. Кров воїнів не піддається гнинню швидко, і такий темний відтінок свідчить про те, що події відбувалися давно. Але це логічно: Юнь і Лінь Сінтун провели в залюдненні у Дворце меча Чистого Ян більше ніж півгодини. Було б дуже дивно, якби саме сьогодні Бог перебував тут у день їхнього виходу.
— Проклятье! — І Юнь стиснув кулаки так сильно, що пальці затремтіли. — Мені слід залишити сигнальний камінь, щоб сестра Саяжу могла розбити його і попередити мене у разі небезпеки.
І Юня гризло каяття. Вони з Цзян Сяожоу підтримували один одного ще в Пустопі Юнь, і після того як залишили її, не раз опинялися на межі життя та смерті. Він не міг навіть уявити, що з нею може щось статися. Поки він додивився Дао у Дворце мечника Чистого Ян, то втратив свій час і зовсім не зробив цього.
Ліню Сінтун зітхнула:
— Навіть якщо б ти залишив сигнальний камінь, це не допомогло би тобі. У той час, коли Бог перебував під демонізмом, цей народ був знищений. Ми б просто не встигли дістатися сюди з Дворца меча. И... Навіть якщо б ми могли встигнути, пані Цзян навряд чи розбиватиме камінь у такий момент.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках був занадто сильний. Знаючи почуття Цзян Сяожоу до І Юна, вона б хотіла зустріти ворога сама, щоб не наражати його на небезпеку.
— Я знаю... — І Юнь глухав.
Його обличчя поступово приймала лякаючий вираз, а від тіла почали виходити хвилі цілющої спраги вбивства. Навіть коли Лінь Сінтун була поряд, вона не могла стриматися і ніколи не бачила його в такій люті. Не кажучи більше ні слова, І Юнь раптово змив у небо і на величезній швидкості помчав до земель Раси Пустоти.
Масив було знищено, тому їм залишалося тільки летіти через Божевільну пустелю і подолати мільйони кілометрів. Швидкість І Юня була неймовірною. Вся енергія Юань Неба і Землі навколо нього попрямувала до неї, а ця сила стала наче метеоронос. Там, де він пролітав, атмосфера розривалася з гуркотом, подібним до розкоти грому.
Жахлива аура розтрачувала все, сильний тиск на землю, руйнувала прадавні дерева і змушували річки виходити з берегів. Стародавні реліктові звірі тремтіли від страху, і навіть правдиві духи Тайгу поспішно поступалися цією силою.
І Юнь летів вперед, змітаючи всі перешкоди. Лінь Сінтун слідувала за ним, таємно вражений його силою. Після постилення Дао в Дворце меча Чистого Ян і Юнь, здавалося, повністю злився зі самим світом.
Вони летіли в мовчанні. Обличчя І Юня було суворим, а атмосфера довкола нього була напруженою до краю. Ліню Сінтун також турбувала Стара Матріарха. Вона з Юнею запропонували сім’ї Лінь сховатися у Богомоші. Якщо родина була вигублена, то Лінь Сінтун ніколи б не пробачила собі.
Відстань в мільйони чи при їх швидкості було подолано за кілька днів. Чим ближче вони підлітали до штабу Раси Пустоти, тим сильніше ставало напруження. Розум доводив їм, що Раса Пустоти і родина Лінь приречені на невдачу. Але поки вони не побачили все на власні очі, в їхніх серцях палала слабка надія.
Зрештою, вони досягли поселення Раси Пустоти.
Руїни. Куди не глянь — суцільні руїни.
Колись величний Храм Раси Пустоти перетворився на уламки. Охоронні масиви були зруйновані, а в повітрі все ще витали залишки шаленої енергії Юань.
Серце І Юня похололо. У штабі Раси було зібрано їхні найкращі сили, і це місце могло зруйнувати не раса людей, а лише демонічний Бог у Чорних Доспеках.
І Юнь завмер з безстрашним обличчям, оповите аурою спраги вбивства. У цей момент Лінь Сінтун вважав, що сам став подібним до демонічного бога — тепер з’явився їхній ворог і Юні міг би воювати проти нього.
— И Юнь, не спеши. Тіл тут не так багато... Можливо, все не так погано, як ми думаємо.
Порівняно небагато тіл лежали на руїнах. Серед руїн І Юнь та Ліні Сінтун помітили залишки кількох справжніх духів Тайгу, які охороняли головний зал. Але в інших місцях трупи з’являлися рідко. Їхня кількість була малою порівняно з тією величезною армією, що мала охороняти штаб.
І Юнь випустив божественне відчуття, сприяючи сприйняттям усі руїни. Він прощупував простір під обвалими залами. Велетенські валуни придали багатьом товаришам з Раси Пустоти та учнів родини Лінь, які були виснажені і правдоподібно загинули миттєво від страшного вибуху.
Незважаючи на те, що багато людей загинуло, Юнь міг визначити рівень їхньої сили і зрозуміти, хто це. Серед цих тіл він не знайшов жодної з найважливіших фігур сім’ї Лінь, як і еліти Раси Пустоти. Якби такі люди загинули, то енергія була б набагато сильнішою.
Це відкриття змусило Юню трохи заспокоїтися. Надія ще була!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv