***
— Душевний контракт?
Почувши умову І Юню, Ше Цзі і Фенмін відчували гіркоту. Колись вони самі змусили багатьох членів союзу Небесного Дао підписати емоційні контракти, але й подумати не могли, що прийде день, коли їм доведеться піти на це.
Але коли Юнь надав умови контракту, особи Ше Цзі та Фенміна остаточно поблудили — обставини були надто деспотичними.
Спочатку контракти, які підписали члени Нового Завіту Дао, вимагали від них права не нападати на угоду про Боєве мистецтво і виконувати накази його керівництва. Причому щодо цих наказів існували певні обмеження - принаймні, вони не могли бути завідомо смертельними. Такий контракт, хоч і накладав неззрілі кайдани, в цілому залишався терпимим.
Однак договір, запропонований Юнем, можна було назвати рабським — угодою між паном і слугою.
У свій час у Тайному царстві Велика Імператриці І Юнь успадкував велику спадщину Цін'ян-цзюня. У бібліотеці на другому ярусі вежі Прихід Бога зберігалося багато книжок з 12-х імперських королів. Там було все: від секретних технік, бойових мистецтв і техогляд до формцій, алхімії та майстерності Астральних Небес. Саме звідти він взяв Книгу Перемежування Зірки і Смени Небес, за допомогою якої маскував свій вигляд. І обраний ним цього разу внутрішній контракт також відбувся з Бібліотеки Товариства Прихід Бога.
Будучи частиною колекції Цін'ян-цзюня, цей контракт було неможливо розірвати або зламати. Навіть думки і наміри Ше Цзі та Фенміна були під його підпискою. Вони не можуть навіть думати про те, щоб зрадити або зашкодити І Юні. Інакше він відразу дізнається про це і змусить їх заплатити жахливу ціну. Вони не зможуть заперечити жодного його наказу. Навіть якщо він наказує їм померти, вони повинні підкоритися йому без вагань.
Від таких гнітючих умов тіло Ше Цзі мілко затремтіло. Підпиши вона цей контракт, і стане слухняною рабинею І Юнья.
— Я... Я... — замелась вона.
ШЕ Цзі категорично не погоджувалася. Будучи сильним практиком, вона мала власну гордість. Але й знеславлено битись в цій похмурій Гробниці Душ їй теж не хотілося, через що вона занурилася у болісну внутрішню боротьбу.
І Юнь не почав торопити або вмовляти їх. Він просто мовчав:
— Шанс дається лише раз. Я даю вам двадцять вдихів на роздуми. Після цього ви або підписуєте контракт, або помираєте. Для мене ви не уявляєте особливої цінності, так що витрачати на вас зайві слова я не збираюся. Я просто не люблю зраду. А якщо ви думаєте, що я скористаюся цим контрактом, щоб перетворити ваше життя в пекло, то надто помиляєтесь. Ви не варті моїх зусиль. Коли моя сила підніметься на наступний крок, а ваша стане для мене неіснуючою, я, природно, звільню вас. Вибір за вами. Десять вдихів вже пройшло!
І Юнь говорив швидко, чому серця Ше Цзі і Фенміна затремтіли. На прийняття такого судового рішення їм дали всього двадцять вдихів, половину з яких І Юнь витратив на свої пояснення.
Проте, для нього дійсно не мало значення, вб'є він їх чи ні. Вони не марнують дорогоцінних хвилин, щоб давати їм більше часу. Що стосується його останніх слів, то тут їм і заперечити було нічого. З тією швидкістю, з якою зростала сила І Юня, день, коли їх міць стане для нього незначну, дійсно був не за горами.
Внаслідок цього під тиском неминучої загибелі Ше Цзі та Фенмін слухняно підписали свій душевний контракт.
До цього моменту ущелина задрижало ще яростніше, і з крутих схилів посипався град уламків.
- Що відбувається? — запитала Лінь Сінтун.
Поблизу села Раси людей і Пустоти також почали панікувати.
Відчувши, як навколо забурлила вивільнена енергія злих духів Інь, і Юн відповів:
— Це логосих злих духів, які сплять, це центр Гробниці Душ. Кривавий місяць розвернув тут грандіозну форму, і це місце служило її центром. Знищивши злих духів, я попутно зруйнував середовище формації. Це вивільнило величезні об'єми темної енергії Інь, порушивши баланс енергії Юань Неба і Землі. Нам потрібно негайно йти, інакше прокинуться мертві сторожі та Володарі трупів, і тоді піши зникли.
Для проведення випробувань у Чорному Камені спеціально прибирали час, коли енергія Інь в Гробниці Душ була слабшою за все, а Володарі трупів перебували в глибокій сплячці. Тепер, коли концентрація енергії Інь різко зросла, сплячі монстри могли прокинутися в будь-який момент.
- Йдемо! — скомандував И Юнь.
Він змахнув рукою. У цей час багато воїнів Раси людей все ще не прийшли в себе. Підвернувшись спробі захоплення тіла і пошкодження Океану душі злими духами Інь, вони перебували в простромлені, терплячи болісну слабкість через тяжко пошкоджених душ. Фізичні травми для майстрів бойових мистецтв були чимось звичним, але рани душі завдавали справді нестерпного болю. Не встигши навіть перекласти і прийняти пілюлі, ці молоді люди з великих кланів були змушені рятуватися втечею. Це стало для них суворим випробуванням.
Але тепер ніхто не нарікав. Всі добре розуміли: скажи їм хоч одне непотрібне слово, і Юнь безжалісно кидає їх тут на довільну долю. Якщо вони не в стані позбутися болю і позбавитися від нього, їх чекає та сама доля. Озираючись назад, вони дуже раділи, що він не добив їх. Про які скарги могла говорити людина?
І раптом до слуху і Юня дійшов ледь помітний, слабкий голос:
— Забери... Забери меня... Не залишай мене тут... Я...
Голос видавався смутним. І Юнь обернувся. З великого Кокона душ повільно випливав тьмяний вогник чужої душі. І Юнь відразу впізнав його — це душа Гунсунь Хуна.
Після того як І Юнь одним ударом знищив тіло Гунсуні Хуна, його душу вивёк і зберіг Чжулун. Спочатку Чжулун планував зробити з неї злого духу Інь, але через розкольного нефрита життя передумав і вирішив згодувати її духам у якості їжі. Дивно, але навіть після того як злі духи спалили значну частину його душі, Гуньсун Хун умудрився не розселятися остаточно, що здивувало І Юня.
Мабуть, він тримався виключно на чистому впертості і не хотів змиритися зі своїм становищем. На жаль, навіть боги не змогли врятувати пошкоджену душу Гунсунь Хуна. Якби його душа була ціла, її ще можна було б перетворити на злого духу Інь, але тепер йому замовили дорогу навіть туди.
Вдарений юнак, який зайняв перше місце у змаганні учнів Секти Ліхо. Він міг мати блискуче майбутнє, десятки тисяч років життя, владу, повагу і натовп наложниць. Але через сліпу амбіції і нестримної спраги вскоратися на вершину він закінчив свій шлях настільки жалюгідно... Це трагічний кінець.
— Йдемо, — повторив Юнь.
Простісний розлом, пробитий Башнею Прихід Бога, все ще зял в повітрі. Ті, хто вижив, кинулися слідом за І Юнем геть з Гробниці Душ. І Юнь особисто доручив кільком воїнам Рози Пустоти приглядати за тими, з ким у нього були хороші стосунки, наприклад, на Юлій Веї та серією Чу. Проте, решта надія була тільки на власну долю.
На шляху їх підстерігало чимало небезпек, як - от раптовий напад примарних тіней. Якби втікач був на піку своїх сил, такі істоти не стали б загрозами, але зараз... Ті, хто загине, могли звинувачувати лише свою злу долю.
Дороги Гробниці Душ пекли, наче лабіринт, але І Юнь, спираючись на запечатані в пам'яті орієнтири, впевнено вів натовп вперед, лаваючи між проходами. Іноді він просто змахував мечем, розрубуючи породу і прокладаючи шлях.
І Юнь йшов на чолі загону, прокладаючи дорогу як острею меча. Його шалені зусилля були марними. Будь - яка примарна тінь або злий дух, який насмілювався перешкоджати йому йти дорогою, падали в порох від єдиного удару. І Юнь брав на себе основну масу нечистоти, що значно полегшувало просування інших. Не зробиш він цього, і залишки Союзу Небесної Крові, виснажені та поранені, пошкодили б.
Стрімкий марш-росок продовжувався близько 4 годин. І ось Юнь навів фінальний удар, розсікаючи не надто міцний простіровий бар'єр. Перший промінь сонця проломився через брусок, який з’явився на початку.
Нехай це світло видавалося тьмяним і ледве гречим, він належав зовнішньому світу. У цей момент багато людей мало не плакали з очей. Вони нарешті вибралися!
Натовп штовхався і потихеньку пропливав через бар’єр. Люди відчували глибоку, забуту хвилювання, коли шершаві кам’яні стіни були зовні і підштовхували обличчя до блекли. І нехай вони на похмурих просторах північної Півночі, радість повернення переповняла їхні серця.
Перебування в Гробниці Душ було занадто гнітючим і болісним. Вони вже подумки поховали себе в тій мертвій оселі. Навіть тепер, дивлячись на довколишні пейзажі, вони не могли повірити в реальність подій, відчуваючи себе так, ніби народилися знову.
Їм вдалося вижити...
Багато їхніх товаришів так і залишилися лежати холоднокровними кістками в недрах Гробниці Душ. Це випробування Чорного Каменя не принесло їм ні можливостей, ні нагород, ані сходи до вершин вдосконалення. Там їх чекали лише смертельні пастки і смерть. І те, що вони пережили, було заслугою не їхньої сили, а банального везіння. Ті ж, кому удача не посміхнулась, назавжди повернулися до пороху Гробниці Душ разом з усіма своїми грандіозними амбіціями.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv