Чжулун був надзвичайно небезпечним і вивертливим противником.
Його розуміння законів простору перевершувало всі очікування І Юна. Однак не дивно, що переродженець мав у своєму розпорядженні багато життів і час для того, щоб зрозуміти закони Всесвіту.
Досягненням Чжулуна в Законі були глибші, ніж його показ. Тільки брак поточної культивації не дозволив йому розкрити свій потенціал у всій повноті.
« Це просторовий лабіринт» — подумав Юнь, натягнувши нерви як струну.
Він пильно стежив за кожним шорхом навколо.
- Де моя сестра? — Він запитав Лінь Сінтун, бо в момент провалу та була ближче до Цзян Сяжу.
- Я не випускаю її з виду! — рекомендувалася дівчина.
Оскільки І Юнь довірив їй Цзян Сіяжу, Ліні Сінтун не дозволила б, щоб з тієї сталася біда.
Як тільки вся інша частина розрослася і поглинула землю, Лінь Сінтун відразу попрямувала до Цзян Сяжоу. І зараз вона вже була практично підле.
— Синтун, захитай сестру.
І Юнь швидко передав ідею. Хоча він переживав за Цзян Сяжу і боявся, чи це місце не є передсмертною пасткою Чжулуна, юнак зберігав абсолютне холоднокровність. Безпека сестри повністю ввірувала Ліню Сінтун, а сам зосередився на пошуках вади у цьому вимірі.
Кругом простягалась лише густа темрява і пустка. І Юня ширялася, і крім Лінь Сінтун він нажився багатьох інших людей.
Частина з них належала Расе Пустота, частина — союзу Небесної Крові.
Порожня армія полягала в паніці через раптовий рух. Дехто хвилювався за наслідки сутички І Юна з Чжулуном, інші називали свою Володарку, намагаючись знайти її і захистити будь-якою ціною.
А от представники Союзу Небесної Крові після короткочасної розгубленості відчували приплив ликання. Очевидно, Чжулун використовував свої найсильніші козири — техніку неймовірної потужності, яка змушувала інший простір поглинути реальний світ.
Якщо Юня викине в саму порцію цієї пустоти, він приречений збити тут на самоті. Така повільна, яка вбиває набагато гірше за миттєвий смертельний удар.
Але самі вони застрягли у темряві, і в душі з'явилася тривога: а раптом фінальна атака Чжулуна зачепить та їх, змусивши відправитися на той світ слідом за І Юнем?
Вони почали оглядатися по сторонах у пошуках соратників і особливо переродженців на зразок молодого пана Фенміна або феї Шецзі. Ті були костяком Союзу Боєвих мистецтва, і Чжулун ні за що не кинув би їх помирати. З ними можна було врятуватись.
Не встигли вони подумати про це, як деяких накрила незначна просторова сила. Коли вони встигли опам’ятатися, то відчули, як їх затягує в тунель.
Під час телепортації у них кружляла голова і звеніло в вухах. Через кілька миттєво вони з махом грохнулися на тверду поверхню.
Воїни піднялися в дуже жалюгідному вигляді: грубий перемісний імпульс висловився тупим болем у затичках. Розкриваючи очі, вони побачили під ногами розсипи чорних каменів, а високо в небі — багровий диск. Знайомий пейзаж... Гробница Душ!
— Це Гробница Душ! Ми повернулися!
Члени Союзу Небесної Крові майже не плакали від радості, коли повернулися з темряви до Гробниці Душ.
Хоча перебування в Іном Простінському просторі тривало лічені секунди, почуття цілковитої порожнечі й непевності почало з’являтися на пам’ять.
З простору провалів з'являлося все більше людей, у тому числі молодого пана Фенміна та інших перероджень. Оглянувшись, вони зрозуміли, що опинилися в зовсім іншому районі Гробниці Душ, а не на місці нещодавньої битви І Юня і Чжулуна.
Під час подорожі група перенесла її в іншу точку.
- А де І Юнь? Цей зрадник здох?
— Мабуть, його запечатало в Іном Простір!
Члени Союзу Небесної Крові наперебій запитували переродженців. Якщо Юнь згинув, вони нарешті зможуть перевести дух.
Фенмін, Ше Цзі і Янцзи мовчали. Вони й самі нічого не знали. Їх, як і інших, затягнуло в провал, а потім відразу ж виплюнув назовні.
— Да уж заведомо замкнен! — Один із членів Союзу впевнено заявив. — Якщо й не помер, то навряд чи вибереться. Інакше навіщо пану Чжулуну спалювати есенцію крові заради цієї техніки? Не для того, щоб просто перенести нас в інше місце!
Решта охоче кивнули, погодившись з цією логікою.
Пан Чжулун заплатив високу ціну. З часом І Юн’є відчув, що його суперник може перемогти. Якщо б технологія не працювала на І Юні, це було б безглуздо.
Тим часом з простору вивергалося все більше воїнів - і всі вони належали союзу Небесної Крові. Роза Пустота не була одним з них.
Це ще більше переконало культиваторів Союзу Небесної Крові: Чжулун одним смертоносним нападом полонить усіх ворогів, а своїх союзників вивів з-під удару.
***
Тим часом, в Іном Простірстві і Юнь, що постійно сканував оточення ментальним оком, помітив, як запеленовані ним члени Союзу Небесної Крові один за одним зникають, зв'язані у просторові тунелі.
"Це..."
Серце І Юня стисалося. Він добре розумів, що ці члени Небесної Крові — відбірні посудини, ретельно зрощені кров’ю. Справжня "звичая" - це те, що загарбувало тіл Злими духами Інь. Головна мета випробувань у Чорному Камені полягала в тому, щоб заманити сюди посудини. Чжулун ніколи б не кинув таке багатство.
Оскільки члени Союзу зникали, то їх випрошували з іншого простору назад до Гробниці Душ.
І Юнь не збирався безпорадно дивитися, як вони вислизають. Підкоряючись його думці, розум юнака увійшов у контакт з Пурпурним Кристалом. У укрим кутком Іного Простір повільно закупорився нитка сірованої енергії. Подібно до темної змії, вона звивалася і подавала колючкою в моглі.
Це була зловісна енергія, що панувала над Юною. Коли Чжулун знищив людину в масці, а тіло Шенту Наньтя розлетілася на шматки, ця сила непомітно вислизнула назовні і ніхто не звернув на неї уваги.
І тепер під керівництвом і Юня Зловісна енергія вольготно ковзала через просторий хаос.
[Спів]
Зловісна енергія блискавично юрхнула в тіло одного з культиваторів Союзу Небесної Крові.
Їм був юнак років з рідкісною борідкою. Він відчув, що внизу в нього льодовий укол. Перш ніж хлопець зрозумів, в чому справа, світ закрутився і його посмоктало у просторовий тунель, викинувши на іншому майданчику Гробниці Душ.
Потираючи голову, вусатий юнак оглянувся. Навколо нього вже зібрався великий натовп членів Небесної Крові, разом з Переродженцями.
Вони були в дуже дивному каньйоні. Ці кам’яні стовпи звисали на вершечку гори. На вершинах цих стовпів гроно висіли еліптичні нарости, подібні до гігантських сірих коконів. Деякі з них ледь помітно пульсували, приховуючи в собі невідомий вміст.
- Де це ми? — Пробурмотів уусатий юнак, перебуваючи в повному замішанні.
У той же час, перебуваючи в Іном Просвітленості і Юні, які спостерігали за лихими очима цієї енергії, він відчув, наскільки важко було його серце.
"Нарешті почалася..."
І Юнь глибоко вдихнув, його очі спалахнули суворим блиском. Кривава місяць нарешті обнажила свої отруйні ікла...
Цей юнак зрозумів: це заховане ущерть з коконами — не що інше, як оселю, де спочивають злі духи Інь!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv