Коли Гунсунь Чжі та Ґунсунь Ян прибули до розгромленої лавки «людського» рангу, з моменту події пройшло трохи більше 15 хвилин.
З Секти Ліхо, а також загони поліції — всього кілька десятків людей — нагрянули галасливий натовп і розгнівили зеїв. У місті Тяньу влада загону правоохоронців була непохитною. Тут рідко траплялися безпорядки, але якщо вже доходилося справи, загін діяв нищівно і блискавично. А тепер, коли до них приєдналися Секти Ліхо, результат справи здавався передреченим: порушника чекали великі неприємності.
Гуньсун Ян розмучив зап’ястя, коли споглядав довкола хаосу і десятка учнів Секти Ліхо. У його очах спалахнула холодний блиск. Раніше він думав, що той, хто дав йому обслуговуючий згущував фарбу, мав на увазі: реальність виявилася набагато гіршою. Яка зухвалість!
— Молодий пан Чжі, молодий пане Ян, ви повинні відновити справедливість! — Йому важко підповзли до них молодий чоловік з кінським обличчям, обливаючись слізьми і кров’ю.
Гуньсуня Ян не приховував прірви та огиди.
— Мусор! — Він холодно кинув.
Гунсунь Чжі, який стояв поруч з ним, посміхнувся і запитав:
- Хто тебе так відділив і куди вони пішли?
Молодий чоловік з кінським обличчям, спльовуючись ліжком, ледве описав вигляд І Юня і переказав початок конфлікту. Звичайно, він не згадав про свою жадібність і повністю звинуватив противника. Тепер він відчайдушно надіявся, що секта допоможе йому лікуватись і найбільше хотів побачити труп свого кривдника.
— Продав річ, а потім передумав і вирішив забрати силою? Цей чоловік справді шукає смерті! — Гуньсун Ян розмив шию, і його суглоби відгукнулися гучним хрустом. Останні два місяці він відновлювався після ран і якраз шукав приводу розмиватися. Той факт, що хтось сам напрошувався на неприємності був йому тільки на руку.
Невдовзі вони з’ясували, куди попрямував втікач — до готелю « Шіша мечників».
— Гм, думає готель « Шасть мечників» його захистить? Яка наївність. Ми негайно розберемося з цим голцем! — Гуньсун Ян кинув крижаний погляд на чоловіка, який стогнав на землі з кінським обличчям. — Взяти його з собою, нехай вкаже на нього!
Гуньсун Ян і Ґунсунь Чжі, очолювані гуньйоном та Ґюзеном, натовп з’їхав до готелю « Шистя мечників ». Вони йшли головною вулицею, вистоюючи жагу до вбивства і привертаючи увагу багатьох воїнів, які відразу ж спускалися слідом. Гуньсун Ян йшов попереду з похмурою обличчям і холодною умилкою. Коли порушник виходив з крамниці, він демонстрував двері і дозволив усім охочим заглядати всередину. Тепер Гуньсунь Ян хотів навчити його так, щоб всі бачили його ганьбу. Він не просто зіб'є голця на очах у натовпу, але і виведе його труп на загальний огляд. Тільки так можна було повернути обличчя Секте Ліхо і змусити жителів міста Тяньну знову вважатися з ним, Гунсуні Яном.
Миттєвість ока, і за спинами вже простягався шлейф з кількох сотень цікавих, а попереду була готель « Святості мечників».
— Останок правопорядку? Що трапилося? — Відвідувачі в головному залі заїзди посуміли.
Гунсунь Ян переступив поріг і вніс жетон:
— Секта Ліхо і загони правопорядку міста Тяньу прибули для арештування злочинця, на ім’я Цзян Один Удар! Цзян один Удар, виходь назустріч своїй смерті!
На той час ці зеби вже встигли переказати суть справи тим, хто був не в курсі. Люди лише цокали мовами: дивлячись на бойовий дух Секти Ліхо, вони розуміли, що цього часу Цзяна Удар не врятується. Однак сам він не повинен був переходити дорогу такої сили.
— Цзян один Удар, ти посмів вдарити мене! Виходь і здохни! — Впив молодий чоловік з кінським обличчям у всю ковтку. Від крику його рани розлютилися ще сильніше, але тепер це було для нього нічим. Він прагнув помсти. Тепер, коли за його спиною стояла така опора, він змусить ворога заплатити вдесятеро дорожче!
Побачивши таке стовпотворіння, до прибулих поспішив управитель готелю. Він представляв Союз шістьма мечниками і, хоча й виявляв належну повагу до загону поліції, не обминув перед ними.
- Панове, виконуйте свої обов'язки якщо завгодно, але будь ласка не грімайте готель нашого союзу Шести мечів і намагайтеся обійтися без кровопролиття всередині, щоб не турбувати гостей.
— Не хвилюйтеся, я витягну цього Цзяна Один Удар назовні перед тим як прикінчити - недбало кинув Гуньсун Ян. Угода Шести мечників його не дуже турбувала. - До речі, в якій кімнаті він ховається?
І Гуньсун Ян, і всі присутні були впевнені, що Цзян один Удар прийшов сюди саме заради захисту готелів, а тепер, побачивши таку юрбу, напевно забився в найдальший кут своєї кімнати, не сміяючись та носа висунути.
Управитель, роздумавшись у ситуації, послав слугу перевірити кімнати. Почувши запитання Гуньсуні Яна, він обернувся до драбини, по якій саме спускався той слуга.
- Ну що, в якій кімнаті він замкнувся? — Гуньсун Ян ліниво відрізав рукав.
Слуга глянув на нього, а потім на управителя і, спустившись, промайнув:
- Його... його немає в кімнаті...
- Що? Сбежал? — Обличчя Гуньсуня Яна потемніло.
— Нет... Не втік. Пан сидить на другому поверсі у окремій ложі і п'є чай.
— П'є чай? — Очі Гуньсуня Яна округлись.
Вони з'явилися сюди такою грізною силою, а цей божевільний спокійно понюхав чай? Він не розуміє, що його кінець близько?
Натовп з гуркотом рнувся наверх. На щастя, головна драбина була досить широкою, а будівельні матеріали були надзвичайно міцними, інакше під напором такої кількості воїнів вона б просто впала.
Як тільки вони вдерлися на другий поверх, гості відразу побігли навтьоки й боялися потрапити під гарячу руку. Навіть допомога молодого чоловіка з кінським обличчям не була потрібна: у кутку чайного залу, за самотнім столом і сидів молодий сині. У руці він тримав гайваню, повільно помішуючи кольоровим чайом і змакуючи кожен ковток. Для звичайного відвідувача це було б найбільш природним і розслабленим дією, але зараз це виглядало як верх наглухості.
Гуньсун Ян і Ґунсунь Чжі на мить поспішали. Гунсунь Чжі розсміявся від люті:
- Чекаєш на нас? Яка ж відвага!
Гуньсун Ян також хотів розпастися прокляттями, але слова застрягли в його горлі. З того ракурса, де він стояв, була видно лише спина і Юня та край його обличчя, але чомусь цей силует з'явився йому до болю знайомим.
"Невже я вже бачив його десь?"
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv