Смуглий юнак, схований у викривленому просторі, завмер, вперши свої алі очі в І Юні. За його спиною повільно оберталися Врата пекла, які закликають лютих привидів. Він обнажив І Юню, він майже перестав звертати увагу на Лінь Сінтун. Раніше він діяв обережно, боячись ненароком вбити її, адже захоплювати напівзруйноване тіло не мало сенсу.
Але тепер його метою стало тіло І Юню. Лінь Сінтун перетворилася на звичайну « кровну їжу» і тепер було неважливо, виживе вона чи загине. Його увага зосередилась на І Юні, і він перестав контролювати сніжних монстрів, які оточили дівчину. Залишившись без нагляду, вони накинулися на Лінь Сінтун, немов зграя голодних демонів. Їхні атаки стали явнішими і нерозсудливішими. Якщо колись вона трималася тільки тому, що монстри стримували напор, то тепер дівчина була зовсім не в силі чинити опір.
І Юнь здалека побачив, як орди монстрів наздоганяють Лінь Сінтун, і його дихання перехопило. У цей момент все навколо для нього наче застигло, відчуття обернулося до межі. Навіть крижані квіти, які падають з неба, стали чітко виднітися до найменших деталей.
Бум!
Тринога Золота Крука за спиною І Юна змахнула крилами. Його життєва сила спалахнула яскравим полум’ям. Кровоносна есенція, що тече в його тілі Чистого Ян, сама по собі була чистішим паливом. Вона почала плакати, як золотий вогонь на поверхні її шкіри став шаленим. І Юнь перетворився на образ сліпучого сонячного диска, який шалено мчав до Ліні Сінтун.
Тисяча жанів! П'ятсот! Сто!
Ця відстань він подолав в мить ока. Його погляд був намертво прикутий до силиету Лінь Сінтун. Його огортав подив. Він не сподівався, що в цьому холодному і Юні зуміє розвинути таку швидкість.
« Чисте Ян? У нього досконале тіло Чистого Ян?»
Юнак на мить поспішав, а потім в його серці спалахнула дика радість. Досконале тіло Чистоґо Ян влаштовувало його куди більше, а це було неймовірною сутністю до енергії. Коли він зробить великий подвиг і піде до Бездну Погребних Богів, щоб прийняти від Божественного Владики Небесного Демона присвячення, йому потрібно саме такого високоякісного тіла, аби не марнувати енергію та зробити ривок у силі.
Але захопити таке тіло було вкрай складно через його могутню праведну енергію і аури Ян.
- Ти хочеш врятувати цю дівчину? А я не дозволю! Коли ти побачиш її смерть, у твоїй душі з'явиться гоління і я скористаюся цією слабкістю! — Прошепотів збентежений юнак, і на його устах заграла холодна сміх.
Він віддав наказ, і в його воротах ад’юнктейлили дві чорні тіні. У той же час...
Бам! Бам!
Два потужних вибухи прогреміли по боках від І Юня. З снігової бурі раптово вирвалися два гігантських сніжні монстри. Ці істоти були вдвічі більше, ніж звичайні організми. Їхня крижана вовна стояла дибки, а навколо них виривалися спрага крові та смертоносної холоду. Монстри також занесли свої масивні лапи, кігті яких сяяли синім світлом. З силою, яка могла знищити гори, вони вдарили І Юню.
Хруст!
Тиск у просторі різко зростав, свист кігтів заповнив повітря. Лід під ногами затремтів, покидаючи глибокі тріщини, і поверхня під І Юнем помітно просувала.
- Тобі її не врятувати, ти сам знайдеш тут свою погибель. Помри! - Голос смаглявого хлопця увірвався прямо в свідомість І Юня. Оскільки ворог був прихований в порожньому стані, здавалося, що ці слова вимовили самі сніжні монстри.
Поки два гіганти переважали шлях І Юню, в декількох десятках чіжів від нього інші монстри вже досягли Ліні Сінтун. Їх закривавлені кігті ось-ось повинні були доторкнутися її тіла. Цей удар неминуче обірвав би життя прекрасної дівчини.
Сьогодні лень Сінтун нагадує в’янучу квітку. Дивлячись на наближення монстрів, вона навіть не намагалася збочити. Вона стискала в руці меч, готуючись покласти все сяйво свого життя. Життя жалюгідне, померти сліпо.
У очах І Юня цей момент застиг вічністю. Це був ніби нескінченний час. Він мчав крізь полум'я і небо, і через просвіт між кігтями двох монстрів бачив ту саму кров, що ось-ось повинна була кропити сніг.
У його правиці, так би мовити, завжди був і з’явився меч. Це був іржавий Сломаний меч, покритий плямами засохлою крові і переломлений посередині, ніби пережив безконечні століття.
Золота Крука змахнула крилами, полум’я гриве. В очах І Юня ніби вибухнули дві зірки. Він ударив!
Цей спад линув від серця. У той момент за його спиною примарно виникла силает мечника в синьому халаті, зливаючись з його рухом у єдине ціле.
Цей меч міг би розігнати самі небеса!
Безбарвніше сяйво мечем чистого Яна перетворилося на розбурханий океан. Жахлива Ці меча шалено кромсала льодовик.
Бум! Бум! Бум!
Незліченні крижані брили вибухали. Океан Чистого Ян впав згори. Два сніжних монстра, які стояли на шляху І Юню першими взяли на себе удар. Їхні тіла, створені з льоду та снігу, не могли витримати шторму енергії Юань і розлетілися в пил.
Вітер від удару не вщухав. Там, де він проходив, на крижаній рівнині залишався глибокий шрам і уламки льоду розлетілися вбік. Подорож у десятки людей була подолана швидкою.
Гуркот!
Чудовий вибух поглинав 10 чи просто. За мить незліченні тонни льоду випарувалися. Сніжні монстри, що оточували Лінь Сінтун, були загорнуті полум’ям чистого Ян. Жар! Нестямність! Наївна лють! Наче саме сонце спустилося на землю.
Ані їхні крижані тіла, ані злі духи Інь не могли знести такого удару. В одну мить вони спалахнули. Сила Чистого Ян врвалася всередину, знявши нечистоту у попіл. З їхніх очей і вух виривалися промені золотого світла — полум’я Чисте Ян вибухнув всередині них. Тіла монстра розлетілися на шматки, і через кілька секунд у їхньому місці залишилася лише лужа брудної води.
Така була сила цього удару. Багато сніжних монстрів зникло, не залишивши навіть краплі вологи.
Посеред цього шторму Лінь Сінтун, вся кровожерна сила, стояла з загасленим оком. Її зір розплився, життєва сила була на кінці. Неначе відчувши щось, вона повільно повернула голову і подивилася в сторону І Юня нефокусуючим поглядом. Вона дивилася довго і пильно, ніби бажаючи назавжди закарбувати цю мить, але врешті-решт сили залишили її. Вона безсильно впала на сніг, її розірване біле плаття розпродувалося по землі, а багряна кров почала повільно змішуватися з білізованої льоду...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv