***
Зламаний меч в руках І Юня рухався все швидше і швидше. Гора тремтіла, тріщини розширювалися і зрештою повністю обнажила коріння Алого Лотаоса. Цей корінь, товщиною всього лише з дитячої руку, був викопаний мережею прожилок, що нагадало із десятку прикріплених до нього кристалально чистих кров'яних судин. На дотик і на вигляд він найбільше порівнював до вишуканої нефрит.
Час піднімало, і Юнь без найменшого коливання простягнув руку. Він схопив коріння і силою витягнув його назовні. Нарешті воно у нього! Цей молодий чоловік виготовив із енергії Юань захисний шар, обережно помістивши Арой Лотос у заздалегідь приготовлену коробочку і потім одним рухом думки забрав його в обручку.
Не гаючи ні секунди, Юнь кинувся у зворотний шлях через лавове озеро і хотів повернутися до каньйону, звідки почалося занурення. На цей момент його запаси енергії Юань вичерпалися на більш ніж сімдесят відсотків. Зібравши в кулак свою волю, він плив з усіх сил. На щастя, цього разу рух був попутним і значно економив сили.
Через чверть години у каньйоні лавовий каньйон, за сотні метрів від того місця, пролунав гучний сплеск. Зрештою Юнь з’явився над поверхнею вогняного потоку і ледве впорався на берег. Він повалився навзнач на розколені камені, жадібно ковтаючи повітря. Його енергія була на виході, він відчував повне виснаження.
Різкий, обпалюючий запах сір проникав в легені при кожному подихі, заставляючи хлопця відкашлюватися, але цей же аромат викликав у нього дивне збудження. Це пригода на другій ярусі Вежі Приходу Бога можна було назвати по-справжньому успішним!
Сев, І Юнь проковтнув костяну саріру і на деякий час занурився в медитацію, щоб відновити сили та утихтихомирити подих. Битва далеко все ще продовжувалася, і йому потрібно було привести себе в порядок, щоб зустріти будь-яку можливу загрозу для цілої зброї.
І в цей момент до його вуха дійшов пронизливий, що лестиво дихає душу крик - це був голос Трихлапой диковинний птах. Цей крик, здавалося, був здатний розколювати хмари і роздягати скелі; він породив потужну ударну хвилю, яка розійшлася по всьому боку.
Роздався різкий кришталь. Камінь прямо під тілом І Юня тріснув від цієї звукової атаки. Хлопчина раптово зблідло, а вух потекла тонка струмка крові. Який жахливий крик!
І Юнь внутрішню здригнувся. Цей птах був неймовірно сильна. Навіть на такій величезній відстані сила її голосу була така, що в ослабленому стані він отримав травму барабанних перетинок. Якщо б воїн був слабший, ударна хвиля могла б розірвати його внутрішні органи.
Після першого крику, один за одним — другий і третій — попадали на вуха І Юня. Здається, трихлапий птах знайшов зникнення Алого Лотаоса. Хоча в небі кружляло багато птахів, які боролися з велетенською черепахою, але тільки питання часу було знайдене.
Тепер і Юнь не смів продовжувати медитацію. Хто знає, на що здатна ця потвора в приступі люті? Відновивши сили приблизно на 20-тридцяти відсотків, він безшумно вскарався по відвісній стіні каньйону і затаївся за величезним валуном, спостерігаючи за полем бою.
Побачене змусило його розцінити. У небі тіло птаха стало повністю червоним-золотим, воно буквально палало полум'ям Чистого Ян, створюючи на черепаху своєрідний шквал атаки. Море цього полум’я заповнило небо, перетворившись у безчервоні вогненні хмари.
Велетенська черепаха виглядала жахливо, її тіло в багатьох місцях обвуглилось, голова була залита кров'ю і язик виявився повністю перерубаний. Тепер у неї залишився лише обручок, голова зміїної голови зникла, а без нього довгий язик втратив свою атакуючу силу.
Проте черепаха не була легкою здобиччю. Стан птаха також був дуже важким. Хоч зараз вона виглядала непереможною, І Юнь через енергетичний зір бачив, що енергія в її тілі хаотична і дуже нестабільна - здавалося, вона ось-ось вибухне.
Заради перемоги над Трихлапою, дика пташка перенапружила свої сили. До того ж на її тілі виднілося безліч ран, які, ймовірно, були надані укусами зміїної голови черепахи. І Юнь знав, що в мові черепахи міститься найсильніша отрута. Токсини, що проникли в тіло птаха, явно сильно вплинули на нього.
Якщо бій продовжуватиметься в тому ж дусі, обидва верховних правителя другого ярусу заплачуть погану ціну. Мабуть, один з них загине. А другий невдовзі випустить дух і виснажить життя та калічить себе.
Очевидно, що обидва звірі зрозуміли це. Але якщо птах, виявивши пропажу лотоса, впав у шалену лють і втратив залишок розуму, то черепаха відчула страх. Роззявлена І Юнем на самому початку, вона зв'язалася в сутичку, але після черги важких ударів остаточно прийшла до себе. Хоч вона і була повільною, інстинкт самозбереження у неї працював відмінно. Вона не хотіла вмирати без будь - якої мети, ставши жертвою цього завуальованого птаха.
Черепаха почала відступати. Вона почала швидко спускатися з гори. Побачивши це, Юнь зрозумів, що йому теж треба йти. Коли черепаха сховається, роз'яснений птах може просто зрівняти цю гору із землею.
Звичайно, тепер, коли обидва тварини були поранені тяжко, настав ідеальний момент, щоб прикінчити їх, але Юнь був поміркованим і оцінював свої сили. Він все ще не був рівну цим супер-астральним звірам. Навіть проти поранених, його намагання боротися були б подібні до удару яйця об камінь.
Як шкода! І Юнь похитав головою, дивлячись на ширяючу в небі птаху. У радіусі десяти вона надихнула себе всю енергію чистого Ян. Ця астральна тварина, що народилася в лавовому озері і день за днем захиталася ессенцією Ян - якщо б вдалося вбити його та витягнути Звіруню друком, це дало би неймовірний поштовх у розвитку її « Каталога тисячі Зверей» і, можливо, дозволило б його Тому Золотого Ворона еволюціонувати. Але птах був занадто сильний, щоб тільки дивитися.
І Юнь тихо повернувся в каньйон і знову стрибнув у лаву, дозволяючи потоку нести себе вниз. Чим далі, тим більше часу він мав на меті.
Але в цей момент волосся на тілі І Юню раптово стало дибки. На долю секунди він відчув цілющий намір вбивства, яке ковзало по ньому, наче скануючий промінь. Коли Юнь був у гарячому озері лави, то відчув, як його кров застигає в жилах від цього холоду.
« Невже це той птах? » — подумала вона. Це здавалося малоймовірним, але його смертоносний намір полягав у тому, де вона знаходилась. Як вона могла помітити його в такому хаосі? На цій горі І Юнь був єдиною людиною, і єдиним, хто міг бути для нього загрозою на другому ярусі, була саме вона.
Чи так було насправді, чи ні, Юнь чітко усвідомлював: якщо його помітять, шанси на спасіння не будуть втрачені.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv