У цей час на другому поверсі вежі Пришестя Бога, на лавовому озері, зграя яких оточувала там диких птахів, якраз повернулася з полюванням. Вони звалили здобич у купу і, оточивши її щільним кільцем, почали виконувати свій дивний ритуал.
Невдовзі з’явився їх ватажок. Трехлапий птах злетів зі свого «рона» на скелі, зробила кілька кіл у повітрі і спустилася в центр зграї, приймаючи поклоніння сородячих. Вона діловіто витягнула серцеву кров з убитих тварин до костяної чашки і вже збиралася полетіти з нею назад у гніздо, як раптом відчула невдале.
В’язка серцева кров у чашку злегка вскочила. По поверхні рідини пішла брижі, а сама земля... Почав тремтіти.
Що відбувається?
Вожак замер у замішанні. З його скромним інтелектом було важко зрозуміти причину землетрусу. Він злегка повернув голову, вдивляючись у глибину. Від побаченого птаха, який був осторонений велетенськими лапами, на всіх парах мчала просто в їх сторону! На бігу цей монстр шалено розмахував своїм довгим червоним язиком, краса і розбиваючи все навколо.
Уся околиця була затягнута пилюкою і повзала вогнем - побачити, що відбувається в цьому хаосі, було неможливо. Насправді І Юнь, прихований димовою завісою, вже давно з допомогою Пурпурного Крістала звів свої енергетичні коливання до мінімуму. Цей птах мав гострий зір, але сприймання — куди слабше. Як же вона могла виявити присутність І Юні?
Астральні звірі, особливо сильні, мали сильне почуття території. Трихлапий птах уже давно вважав, що гірська гора біля озера лави була його власністю і не терпіла вторгнення інших могутніх створінь.
— Крик! Крик! Крик!
Десятки птахів видали пронизливий верес. Вони згрупувались, розправили крила і обскукали гострі ніжні дзьоби, щоб попередити гостя.
Проте велетенська черепаха, яку часто спровокували І Юнем, вже давно перебувала в стані берсерка. Хіба могла вона прийняти попередження деяких птахів? Навіть у спокійному стані вона, в силу свого зарозумілість, і в кірош б їх не поставила.
Коли птахи побачили, що монстр несеться на шматки, то також розлютилися. Одна за одною вони встромлювалися у небо, готуючись до битви. Вони вирішили, що велетенська черепаха з’явилася за їхнім Червоним лотосом! Ця квітка в центрі лавового озера була їхньою головною скарбницею, і вони були готові битися до смерті з кожним, хто посягне на нього.
Черепаха наближалася, дивна на своєму шляху гаї дерев Фусан. По цілій стороні летіли щіпки, і хвиля нестерпного жару впала. Здавалося, монстр ось-ось вибухне прямо в лавове озеро!
Терпеливість птахів лопнула. За роки, коли вони зайняли це місце, було декілька спроб викрасти їхній скарб.
Вожак раптово викликав гучний крик — сигнал до атаки! Десятки птахів побігли на черепаху. Незважаючи на величезні розміри птахів, вони виглядали маленькими порівняно з велетенською черепахою. До того ж усе тіло черепахи було вкрите важкими бронями, яких не могли вбити кігті. Роздався кусочок металу про камінь — залізні кігті та крила птахів вдаряли по панциру, не завдаючи йому шкоди.
Але високомерційна черепаха, щойно розшарпана нікчемним людяком, а тепер атакована зграя не віщування звідтіля « творчих здібностей» остаточно втратила самовладання. Вулкан люті всередині неї вибухнув! У стані божевілля вона не розуміла, хто друг, а хто ворог І Юню - вона збиралася знищити все, що стояло у неї на шляху.
— Рев!
Черепаха розірвала, і її криваво-червоний язик блискавкою вистрілив вперед!
— Пш-ш! Пш-ш!
Дві птахи поспіль були вихоплені зміїною головою на кінчику цієї масивної мови. Хватка змії була нищівною, а отрута — смертоносною. Тіла птахів швидко почали розкладатися, перетворюючись у криваве місиво.
І Юнь, який до цього часу вже встиг відбігти в сторону, став свідком цієї сцени, і його пробрав холодний піт. Чи червоні кобри в пащі черепахи настільки отруйні? Якби він тоді хоч трохи зачепив її, то, ймовірно, від нього залишилися б одні кістки...
Істота, в якій поєднувалися риси черепахи та змії, нагадала Юню про легендарну Чорночерепагу — божественного звіра з головою дракона, тілом черепах і змієм на спині. Ця велетенська черепаха, хоч і поступалася в силі справжньої Чорної Черепахи, виглядала надзвичайно зловісно зі змієм, що росте прямо з гортань.
Коли трилапий вожак побачив загибель родичів, то задзвонив крик. У той же момент довколишні ліси заходили ходуном, і в небо піднялися сотні нових птахів! Вони летіли, наче велетенська грозова хмара. Тінь від стаї накрила землю, і в світі наче наступили сутінки. За підрахунками І Юна, у повітрі кружляло щонайменше сто п’ятдесят особин.
Серед них було близько десятка птахів, які значно переважали інших розмірів і завдовжки дзьоба. Очевидно, їхня сила була більшою і поступалася лише самим вожаком.
І Юнь, таємно вражений: « Більше півтора сотні!» Не дивно, що ця зграя змогла захопити центр другого поверху вежі Пришестя Бога і односторонно володіти Червоним лотосом. Така міць була не по зубах жодної іншої групи астральних звірів на цьому поверсі.
Перед лицем грізного ворога, вони виступили одним фронтом. Але навіть так їхні кігті та залізні крила не могли пробити захист черепахи. Черепаха рила, її кривавій язик міликав, наче отруєний меч, пронизуючи одну пташку за іншою! Пальці падали вниз, розмальовуючи небо кров’ю.
Кожна пташка була для черепахи на один зуб, але їх було занадто багато. До того ж серед них був такий небезпечний ворог, як трилапий ватажок. У той момент, коли черепаха знову висунула язик, щоб вбити свою жертву, вона відлучила його і камінь кинувся вниз!
— Хрюсь!
Вонзивши три залізних кігтя, він вчепився у мову черепахи. Завдяки швидкості піку удар був неймовірно сильним, адже він зміг розпороти язик черепахи майже на третину! Хлинула кров, і черепаха випустила крик, повний болю.
У цей момент трилапий птах знову скрикнула. Розкриваючи дзьоб, вона виплюнула в черепаху гарячу сферу світла. Вона могла концентрувати енергію для далеких атак, будучи астральним звіром чистого Яна. Після ватажка інші великі птахи також почали копати світлові кулі!
Бум! Бум! Бум!
Багато снарядів обрушилося на черепаху, і утворюється низка потужних вибухів. Гори тряслися, каміння осипалися і розкопували дерева Фусан.
Битва перейшла у найжорстокіший етап. Під керівництвом ватажок зграя почала масовані контратаки. І Юню було вже не до видовищ - цей хаос став для нього ідеальним моментом. Він кинув погляд на скелю. Охоронці там більше не було: наказ ватажка на початку бою викликав сигнал до загального наступу.
І Юнь доклав стільки зусиль, щоб штовхнути двох тигрів саме заради цієї секунди! Використовуючи Пурпурний Крістал, щоб повністю приховати свою присутність, він рвав до утесу...
Першою метою І Юня був не Червоний лотос у озері, а гніздо птахів на скелі. Він знав, що після збирання насіння лотоса і серцевої крові тваринного птаха приносили все це туди. І Юню хотілося дізнатися, що за справу відбувається в цьому гнізді. Можливо, там залишилися насіння лотоса.
Щоб залишитися непоміченим, він швидко просувався до каменів. Коли він досягнув підніжжя скелі, то подивився вгору: гніздо лежало на висоті близько декількох десятків чожанів. Для І Юня це було справою одного стрибка, але заради прихованості він обігнув скелю і почав дертися по її тильному боці, спритно, наче ящірки, рухаючись з надзвичайною швидкістю.
Невдовзі він погнався з гніздом і перебрався на лицьовий бік скелі.
Футь!
Невдовзі він пірнув у печеру, де гніздилося гніздо. Ця тінь, що проминула, була настільки швидкою, щоб жодна тварина не могла її помітити. Він витягнув меч - хоча навряд чи хтось залишився у гнізді, обережніше ніколи не була зайвою. І Юнь вже активував енергетичний зір, дивлячись все навколо як на долоні.
Ззовні все ще гріміли звуки битви двох господарів цих земель, але Юнь не звертав на них уваги. Він швидко проминувся в найглибшій печері. Гніздо йшло вглиб лише на більше ніж десять чженів. По дорозі І Юнь бачив гори кісток астральних звірів; багато з них роздерлись у щіпки, і каміння були вкриті бурхливими плямами запікуваної крові. Це місце нагадувало бійню.
Раптом у поле зору Пурпурного Крістала І Юнь відчув сильні коливання енергії. Джерело було в самому кінці печери. Там, у темряві він побачив величезний панцир черепахи в діаметрі 2 метри. Він лежав на землі у перевернутому вигляді; верхня частина була зрізана, перетворюючи його в подоби величезного чаші.
Більшість панцира прикрили шкурами тварин, а поруч стояло декілька чаш з черепів. На всіх них залишився сліди крові — це була серцева кров. І Юнь здогадався: трилапий птах злив усю зібрану кров у цей панцир.
І Юнь різко відкинув шкури, але побачене змусило його заміряти в подиві. Всупереч сподіванням, він не побачив чашу, повну крові, і не відчув важкого запаху бійні. Замість цього в ніс вдарив чудовий аромат. Він подивився вниз: на дні панциря лежала купа червоних глазурованих намистин, які нагадували коштовні камені. Вони були абсолютно прозорими і сяяли м'яким світлом...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv