***
Як і Юнь обнажує меч, хлопець у синьому халаті тихо посміхнувся:
- Кілька днів тому ти вже витримав два моїх удари мечем. Тоді ти міг спокійно піднятися на третій поверх, але не зробив цього. Замість цього ти щодня приходиш сюди і знову викликаєш мене на бій. Зачем?
- Витримав твої удари? — И Юнь похитав головой. — У кращому випадку я просто перетерпів їх, але ніяк не відніс. У цьому Тайному царстві Великої Імператриці ти наче моя тінь, а твоє Дао меча частково витікає з мого власного. Ти для мене як дзеркало, в якому я можу роздивитися свої вади.
Поки І Юнь говорив, його аура швидко змиттилася. Помітивши це, хлопець у синьому халаті не зміг приховати легкого здивування: лише за два дні розлука аура і Юня помітно змінилася.
— Витримаєш два моїх удари тобі мало? Невважне, ти знамерся перемогти мене?
Почувши це, І Юнь голосно розсміявся:
- Чому б не спробувати?
З грудей І Юня вирвався чистий дзвінок клич, і палаючий Золотий Крук змив до неба, потворивши за його спиною так само як стародавні вогненні племена.
— Победить меня? - У очах хлопця в синьому халаті блиснув різкий вогник. У Башнші Божа воля має силу контролювати напади на кожному кроці — вже велику працю. А Юнь віднайшовся отримати над ним верх? Його дуже вразила така зухвалість. - Цікаво! Що ж, давай! Покажи мені свою справжню силу!
Юнак у синьому халаті помахнув клинком. Він наносив ті ж два удари, без найменших змін - в точно так само як і для будь-яких інших випробувачів.
І все ж саме ці два удари розчавили незліченну кількість молодих геніїв.
- Перший удар!
Хлопець розгорнув клинок, і в повітря вирвалося грандіозна червоно-золота Ці меча.
Ця сліпуча Ціма меча мала безмежну силу. З пронизливим дзвоном вона попрямувала вперед, розмальовуючи сходи Вежі Пришестя Бога в кольори блискучого золотого океану.
Перед обличчям цієї атаки І Юнь затамував подих і зосередився. У його зіницях рух клонування суперника ніби сповільнився.
І Юнь чудово розумів, що цей удар був жахливим завдяки неймовірної енергії хлопця у синьому халаті.
Але при всій своїй могутності цьому удару бракувало однієї важливої деталі - в ньому не було справжнього наміру.
Найперші майстри, яких бачив Юнь — господар Дворца мечника Чистого Ян і Мечник у зеленому гарбузі за спиною, були разючими. У свої прийоми вони вкладали серце меча, весь свій життєвий досвід і саму суть.
А молодий у синьому халаті був лише дзеркальною проекцією І Юня. Нехай у нього була подоба розуму і він міг розмовляти, все одно залишався фантомом з чистої енергії.
У його мечі не було справжнього наміру, а тому прийомам бракувало живої душі.
Такий меч міг бути сильним і дуже міцним, але не навів справжнього жаху.
Усвідомлюючи це, Юнь швидко відступив назад. За спиною Золотий Крук видав грізний клич і кинувся прямо на світло меча, яке розсіює повітря!
- Що? Ти не станеш розводити клинком? — Зумився юнак у синьому халаті. Коли Юнь стискав меч у руці, він навіть не намагався нанести удар і прийняти атаку лише силою свого Тотема Аватари. - Яка божевільна зухвалість!
Юнак помахав мечем, розсіканий простір і прямо ударив Золотим Круком!
Астральний птах розтрощив крила, гострі як сталеві леза і зі гуркотом зіткнувся із світлом меча.
Бум!
Бурхливий шкваль енергії зминувся вгору. Золоті спалахи, точно тисячі гострих стріл, розлетілися по всі боки і поставили кам’яні стіни вежі Пришестя Бога здригнутися від глухого гула.
На грудях Томема Золотого Крука з’явилася жахлива рана, пір'я розтремтіло і розвілося, він отримав важкі пошкодження.
Однак Тоєм Аватари був лише втіленням енергії та законів. Підживлений безмежною силою Чистого Ян, яка циркулює в тілі І Юня, він на очах почав затягувати рани.
Поки І Юн’я залишався в силі, Тоєм Золотого Крука міг відновлюватися знову і знову, як безсмертний фенікс.
Крик Золотого Ворона оголосив зал, і він знову кинувся вгору. І Юнь підстрибнув слідом, направивши обстриго клинка прямо в небо. Він був готовий нанести свій удар!
— Хм? Все-таки витримав? — Хлопець у синьому халаті здивувався. Однак, будучи тільки енергетичним створінням, він не відчував страху. Змінивши рух меча, він зазнав другого удару.
Ця атака була ще страшнішою. Хлопець вклав всю енергію в неї. Потік світла змив до стелі і впав додолу, наче зоряний водоспад!
Цей клиноковий ніспосилаючий світло з неостановим напором прямував до І Юні!
У цю мить кров І Юня закипіла. Його бойовий дух вирвався, наче виверження вулкана. Він згорнув руки і зробив це!
Його думки, його суть і серце меча злилися в одне й те ж ударне русло — надів клинок живою душею!
Брунув вибух!
Дві сліпі хвилі світла зіткнулися. Тисячі осколків, розбитих відгоміном Ци кишіли мечем і тряслись.
Від такої потужності шкіра на долоні І Юня луснула, бризнув кров. Ворожий меч пробив захисну енергію Юань, пошкодив меридіани; нутрощі віднеслись до гострого болю, наче тисячі голок.
Його одяг був розірваний, а тіло покрилося безліччю маленьких ссадок.
І все ж меч в руках і Юня пробив клинок та кинувся прямо до міжбрової молоді у синьому халаті!
Остріє встромилося у шкіру, і назовні вилилася золота енергія, схожа на стружуючу кров.
Біль від руйнівних спалахів хвороби, і Юнь разом зі своїм мечем прорвався прямо до суперника!
Один удар — і охоронець третього поверху вежі - Прихід Бога переможений!
— Ти переміг, — сказав хлопець у синьому халаті. Ти переступаєш ранг « Цзун ». Твоє відмінне навчання принесло видатні плоди.
Коли юнак закінчив говорити, його тіло розпалося з гучним плескотом.
Він перетворився на золотий дощ з крихітних світних крапель. А всередині цього сяяння блиснула і впала на кам’яну підлогу золота сарара, яка нагадує коштовний камінь.
І Юнь спритно зловив її на льоту. Ця давня саріра була кришталево чистою і прозорою, а її якість перевершувала навіть ті, що отримувалися з стародавніх астральних тварин.
І Юнь уявив собі: Таємне царство Великої Імператриці — справді безславна скарбниця. Не кажучи вже про успадковані технології, закони та секретні фантазії, одні з найдавніших сарарі, які підтримують таємні царства і живлять енергетичний маронет, були величезним багатством.
Це лише посилило сподівання. Він стиснув кулаки і впевнено ступив до третього поверху вежі Пришестя Бога.
У нього і раніше було право піднятися сюди, але тільки тепер він увійшов по-справжньому.
Мало не Юнь заніс ногу для наступного кроку, з неба пролилося яскраве сліпуче світло, яке обкутувало його фігуру.
Це світло було теплішим і до болю знайомим. Серце І Юня здригнулося, і він відразу ж все зрозумів... Це було світло Меток Імператора. Він знову заслужив нагороду.
Одолів вартового третього поверху, він отримав право на Мітки Імператора, ось тільки Юнь поки не знав, скільки саме їх виявиться цього разу.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv