« Похоже, ці барельєфи на сходах зображають лише звичайні бойові мистецтва Вежі Пришестя Бога» - вирішив про себе і Юнь, оцінюючи рівень спадщини запечатаного на фресках. У будь - якій великій секті, окрім головного канону, завжди зберігалося багато вторинних технік з різних місць.
Вивчення такої спадщини мало відкривало грандіозні перспективи в майбутньому, тому зазвичай воно служило лише частиною накопичення багатства секти і роздавалося учням зовнішнього кола.
І Юнь побігло оглянув рельєфи. Техніка, яка висіла на стінах, безсумнівно мала деяку цінність і допомогла б їй глибоко засвоєти знання. Але це вимагало б надто багато часу й зусиль, щоб не коштувати виробок.
Тому що випробовування Вежі Пришестя Бога перевіряло швидкість самовдосконалення, і Юнь прагнув досягти найбільшого прогресу за відведений час щоб отримати якомога більшу оцінку.
Таємне царство Великої Імператриці було не тільки випробуванням, але також великою нагодою.
Усі ці молоді генії прийшли сюди саме заради вдалих шансів, а стоячи перед ними Башта Приходження Бога представляла собою першу справжню можливість для кожного з них.
І Юнь збирався витиснути з цієї можливості максимум.
Однак такі думки не були в його самого серці. Ті, хто не зміг отримати титул "воина" були судорочними і розмірковували над тим, як зрозуміти кожну з цих фресок на сходах та прокласти собі шлях до вежі Пришестя Бога.
Ті ж, хто здобув цей титул, шукали способу піднятися на вищі яруси.
Шенту Наньтяж, Гунсунь Хун та інші люди постійно вірили в І Юні й Ліню Синтуну. Вони вже пішли на той самий старт, і якщо вони хотіли показати гідний результат під час випробування, то повинні були перш за все догнати їх та піднятися на ту саму ярус!
— Вперед, на перший ярус! — Помахнув рукою Шенту Наньття.
Невеликі члени сім’ї Шенту, які отримали назву « військова », кинулися за Шоню Наньтовою брамою в кінці сходів.
Гуньсунь Хун та інші не відставали. Вони добре розуміли цінність жертв і не бажали витрачати дорогоцінний час на ці сходи. Для невдах здавалося, що вони марнують час на другорядні технології.
Такі думки задавалися майже все, через що їх крок ставав дедалі швидше і швидшим. У той час багато випорожняючих з рангом « нижчого» із заздрістю спостерігали, як щасливці наближаються до світлових воріт.
Але ті, хто програв, також були геніями своїх фракцій. Вони не хотіли так просто здаватися і негайно почали кожної секунди вивчати фрески на стінах, борючись з часом.
— І Юнь, підемо і ми, — тихо вимовила Лінь Сінтун. З моменту зустрічі вони йшли пліч-о-пліч.
Спочатку Шенту Наньтяк приходив від цього у невимовний гнів - все-таки Ліня Сінтун колись не стала його жінкою. Але згодом він змирився, бо ніколи не був готовий до гніву.
І Юнь кивнув і разом з Ліню Сінтун поплив у самому кінці колони.
Лінь Сінтун зробила дуже повільно. Для інших ця дорога була крокенями до великого майбутнього, але для неї вона стала ступенем самого життя.
Якщо дівчина не дійде до кінця, її життя затягне і згасає, наче квітка, що цвіте лише одну мить.
І Юнь чудово розумів, що означає похід до Тайного царства Великого Імператриці для Ліні Сінтун, тому лише мовчки супроводжував її, не вимовляючи зайвих слів.
Однак коли Юнь і Ліня Сінтун піднялися разом на десяток сходинок, він раптом промайнув ледь помітним світлом.
Саме ця миттю спалахнула привернула його увагу.
— Хм? — І Юнь на мить завмер і зупинився.
- Що таке? — Лінь Сінтун також забарилась і з подивом подивилася на нього.
За той час І Юнь мав Пурпурний Кристал, його чутливість до коливань енергії досягла надзвичайного рівня. Він чітко розумів, що запечатаний ним світло було відблиском чистої енергії.
Погрожуючи підборіддя, Юнь почав озиратися по боках, поки його погляд не зафіксувався на ланцюзі з десяти фресок неподалік.
На перший погляд у цих зображеннях не було нічого особливого, але ... І Юнь помітив, що техніка їхнього виконання різнилася.
Ці півтора десятки барельєфів були висічені іншою рукою. Цілком можливо, що їх особисто створив якийсь незрівнянний експерт минулого.
І в процесі різьблення той могутній майстер записав у лініях відбитки законів. Витоки енергії, сховані в цих видруках законів, залишилися сфокусованим і не розпорошився навіть через такі незліченні віки!
- З цими зображеннями щось не так? — На здивування Ліні Сінтун. Вона добре знала характер І Юню: він не став би піднімати шум через сухі дрібниці. Оскільки хлопець зупинився тут, висічені на стіні малюнки напевно танили в собі щось з ряду геть вихідні.
- Можливо... — І Юнь не був упевнений на сто відсотків.
Таємне царство Великої Імператриці було занадто заплутаним. І Юна мала враження, що пастки підстерігали тут на кожному кроці.
Під час першого випробування всі вважали, що перевіряється легкість кроку, техніці рухів і невелика небезпека. Але пізніше Юнь усвідомив, що насправді оцінювала здатність
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv