Прийнявши і Юня в номінальні учні, Су Цзе не поспішив відразу до світу Тяньюань. Замість цього він почав прочісувати пустелю Юнь, сподіваючись знайти тих, хто увійшов у таємну зону разом з ним. На жаль, від них не залишилось і сліду.
Це змусило Су Цзе зрадити сумних роздумів. Серед них був Маркіс Вен’юнь, його старий друг Лі Вень. У молодості вони разом мандрували світом Тян’юань і досліджували багато небезпечних місць. Згодом Лі Вен’юнь отримав титул маркера в Мірі Тяньюань, а Су Ззе став Майстральним Астрольних Небес, бажаним гостем у наймогутніших фракціях. Обидва досягли успіху.
З часом Маркіз Веньюнь через старі рани та похилий вік вирішив повернутися до Божого Царства Тайю, щоб провести решту днів у усамітненні. Вони не бачилися кілька сотень років, поки два роки тому в Пустоші Юнь не сталося Явлення Фіотлетових Хмар. Тоді Маркіз Венунь запросив Су Цзе дослідити загадкове місце, яке пізніше виявилося забороненою зоною.
Су Цзе припускав, що це було місце стародавнього друку, хоча він так і не зрозумів що саме там було заховано. Відразу після входу в вимірювання він розминувся зі старими друзями, а потім опинився замкненим у фіолетовому бар’єрі, з якого вибрався тільки зараз. Чи були його товариші живі або мертві, Су Цзе знати не міг.
— Пошли! — Зітхнув він. Коли він досягнув таких висот у розвитку і прожив десятки тисяч років, то вже навчився дивитися на життя та смерть відсторонено.
І Юнь мовчав. У такі моменти він не знав, що можна сказати. Су Цзе витягнув з кільцевого простору корабель, що ширяв і після активізації формій він кинувся в небо. Їх шлях лежав до Тяньюань. Навіть з урахуванням використання портів для пересування на великі відстані, політ повинен був тривати кілька місяців.
По дорозі Су Цзе часто робив зупинки, коли дізнавався про новини. Він з'ясував, що в ніч їх зустрічі у багатьох місцях Божественного Царства Тайу, Божевічного Королівства Хмарного Дракона і сусідніх малих країн до неба ударили стовпи фіолетового світла. Найжахливішим було сяйво у Богомьній пустелі - воно нагадувало справжній шлях до неба, освітлюючи все навколо і створюючи людей в благоговіння. Після цього, у Дикому Пустоші сталось Явиння Фиотлейських Хлаків, куди величніше, ніж те, що сталося в пустелі Юнь два роки тому.
Тепер Су Ззе розумів, що його ув’язнення було прямо пов'язане з цими нічними видіннями. Секретні зони існували не тільки в Пустоші Юнь, але й деінде, і всі вони були пов'язані між собою. Роза Пустоти зробила в місті Тай А щось таке, що пробудило ці давні сили, і секретні зони за мільйони з того часу відгукнулися на це. Саме через це небесне сяяння бар'єр, що тримав Су Цзе, зник, дозволивши йому врятуватися.
А Пастушок, який врятував І Юню в Чучжоу і залишив його у пустелі Юнь, відразу ж відправився до міста Тайна А, щоб здійснити цей грандіозний задум. Пробудження аномалій дало Сюзі можливість вийти на волю, і він випадково натрапив на І Юню, який також був прив'язаний світлом небесного стовпа. Усе це здавалося випадковим, але водночас було закономірним.
***
Парле судно неслося вперед. І Юнь стояв біля ілюмінатора, дивлячись вниз. Під ними проносилися нескінченні дикі землі і густі ліси, поки попереду не з’явилася безквітна водна гладкість. У своєму попередньому житті І Юнь бачив океани, але те, що відкрилося його погляду зараз, не мало з ними нічого спільного. Колишні моря штормили, а якщо вітру не було, по ньому все одно роїлися хвилі. Те саме море було неспокійним. На його поверхні не було навіть найменшої рябі, а вода мала тьмяно-червоний відтінок, ніби в ній розчинили кров.
— Це Море буду, — пролунав голос Су Цзе за спиною І Юня. — Його називають так, тому що ніхто не може його перетнути. Зараз ми летимо над ним, але насправді бачимо лише вузьку протоку між Божою пустинею і миром Тяньюань. Далі на північ починається справжнє Море Буду. Воно бездимне, в ньому немає ні кінця, ні краю - тільки мертва тиша. Там майже немає риби або морських водоростей, але в глибинах ховаються мутоподібні астральні звірі. Навіть для мене занурення у пучіну Моря буде смертельним.
Су Цзе продовжував розповідати легенди:
— Кажуть, один Великий Імператор минулого намагався перелетіти Море Буду щоб дізнатися правду про його кордони. Він летів сім чи вісім років, і чим далі він просувався, тим більше розрізуваної ставала енергія Юань Неба та Землі. Навіть Великий Імператор починає слабнути, і зрештою йому довелося повернути назад... На південь від цього моря лежить сухопутний міст, який з’єднує божественну пустелю із основним материком. Саме на цьому мосту і розташовані такі держави, як Божене Царство Тайна та Божество Королівство Облакового Дракона.
І Юнь слухав з завмиранням серця. Тепер зрозуміло, чому Пастушок хотів знищити Царство Тайну. Важко було уявити справжній масштаб Божої пустини, якщо величезне Царство Тайу — це лише частина сухопутного моста.
Під час подорожі Су Цзе розповів Юню про цей світ, але найбільше його вразило опис світу Тяньюань. Назва « Мір Тяньюань» була не просто континентом. Хоча він був у тому ж всесвіті і мав зв'язок з Царством Тайу сухопутним мостом, закони там різнилися.
Світ Тяньюань був незалежною системою. Енергія Юань була сильнішою, але вона набагато агресивніша і більш агресивна. У Божественному Царстві Тайва воїн міг випустити Ці меча на десять чжан, але у Мірі Т’юань ця сама атака майже досягла п'яти. Те саме можна сказати і про сприйняття: навіть воїни, які володіють технікою відкриття Небесного Ока, виявили б, що радіус їхніх почуттів значно скоротився.
- Чому правила там так сильно відрізняються? — І Юню було важко уявити таку різницю в межах одного світу.
— Ніхто не знає, — похитав головою Су Цзе. - Насправді, світ Тяньйоань існував не завжди, а пізніше. Простір і час там стабільніший, а через шалену енергію Юань у них народжуються неймовірно цінні небесні скарби. Це наче світ вищого порядку. Бійці, які практикують там постійно знаходяться під тиском щільної енергії, у них кращі ресурси і спадщина. Тому Тяньюань став центром людства, і кількість майстрів там не йде в жодне порівняння з іншими регіонами. У таких місцях, як Божествоне Царство Тайу, сильний клан може заснувати державу і оголосити себе імператорською сім'єю, але в Мірі Тяньюань це неможливо.
Су Цзе зробив паузу, милуючись виглядом з вікна.
— У Мірі Тяньюань немає держав, бо там занадто багато могутніх сімей. Клан масштабу Сім’ї Шента може займати лише відносно невелику ділянку землі. Усі сили конкурують один з одним. Там була сформована система кланів, які ворогують за вигоду, укладають шлюби. Родини народжуються і гинуть, але найбільший з них живе вічно й має жахливу глибину спадку. Але навіть такі гіганти не ризикують базувати королівство - варто комусь оголосити себе імператором, як інші клани відразу об'єднаються, щоб знищити його.
Слова Су Цзе прояснили картину для І Юна. Тож зрозуміло, чому Тян’юань говорив про сім’ї, а не країни. Назви "Сім'я Шенту" або « Семья Лінь» могли звучати трохи скромніше, ніж « Божественне Царство Тайна", але за силою вони переважали його багато разів.
— Хлопець! — Су Цзе грюкав І Юня по плечу. — Сім’я Лінь і Шента є сусідами. Протягом усіх цих років вони то воюють, то складають союзи заради загального зиску. Твоя подорож у Сім'ю Лінь обіцяє бути веселим.
Старий посміхнувся, але І Юнь залишився серйозним. Його шлях до Світу Тянь ще не почався, але вже було ясно, що він буде сповнений випробувань і небезпек, хоча й великих можливостей!
— Дивись, вода перестала бути спокійною. Ми наближаємось до світу Тяньюань.
І Юнь виглянув в ілюстратор. Червоні води внизу почали покриватися брижами, які поступово ставали справжніми хвиліми.
— Під Міром Тяньюань стоїть гігантська чорна виворот, названий Бездною Погребеними Богами! Назва походить не від краси, а від тих, хто потрапляє в небо. Безна знаходиться в самому серці Моря Буду. Цей водоворот жахливий, його глибина чорниця як смола. Він наче портував в інший світ, день і ніч поглинає океанські води, і ніхто не знає, куди вони йдуть. У водовороту неймовірна сила тяжіння: якщо Великий Імператор підлетить надто близько, його затягне в нескінченну безодню, звідки немає шляху назад. Саме тому її так назвали.
Су Цзе продовжував:
— Ніхто не знає, що криється всередині. Ті, хто зайшов туди зникли назавжди. Дехто вірить, що Бездна Погребних Богів — це не місце смерті, а шлях до іншого кінця. Тому Великі Імператори, чиї життя підходять до кінця, іноді добровільно входять в неї з надією знайти там шанс продовжити своє існування.
І Юнь слухав, всередині тремтіли. Море буду... Бездня Погреблених Богів... Колись великі Імператори видавалися йому вершиною існування, але, згідно з словами Су Цзе, у цьому світі є місця, перед якими навіть вони безсилі. Це була сила створення або самих законів Небесної Дао, яка вселяє благоговійний трепет.
У міру того як судно просувалося вперед, Море ставало дедалі шаленішим - це було впливом Бездни Погреблених Богів. Гігантський водорість піднімався настільки, що навіть сюди докотився їхній відшарок. Незабаром Юнь побачив височенні стрімкі скелі, які здіймалися через густий морський туман. Ця стіна заввишки в тисячі жанців стояла між небом і морем, наче божественний бар’єр.
— Ось там і знаходиться Мир Тяньюань! Він лежить прямо над Безодною Погреблених Богів. Велика частина землі, яку ти бачиш, буквально ширяє над океаном, і ніхто не знає, яка сила утримує її та не дає їй впасти в пучину...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv