***
Незахоплива пустиня, місто Тай А.
Під сірим покривом заволок Пастушок, наче стручка диму, опустився в серце міста.
— Пане Цінкуй, Велика відьма Сюаньньїн просить вас негайно пристати до неї, — сказав воїн Раси Пустота в легкій броні, низько вклоняючись.
Це було справжнє ім’я Пастушка. Він ніколи не називав себе так, тому люди знали його лише за допомогою продзи. Кивнувши, Цінкуй попрямував до Центральної Боговини. Коли він увійшов всередину, то спустився у глибокі підземні підземелля і зупинився лише перед Гробницею Клінка та Гробицею меча.
Тепер дві гробниці виглядали зовсім по - іншому. Якби тут був Лорд міста Тай А, він би вражений до глибини душі. Те Царство, яке вже століттями використовувався як основа своєї могутності, не підозрювали жодний Лорд за всю історію.
Обидві постелі були розкриті. Під ними розверзалося колосальний чорний простір, вхідний, здавалося, в нескінченну безодню, а над самим краєм цієї безодні повільно обертався ніжно-фіолетовий вихор. Цинкуй завмер перед ним з суворим виразом обличчя.
- Тобі потрібно відпочити? Ти виглядаєш не найкращим чином, — почувся голос за його спиною. Там стояла літня жінка з персиковим деревом.
- Сюань, ти зробила велику роботу. Поки мене не було, все тримали тільки на тобі, — відповів Цінкуй, не обертаючись. - Відпочинок почекає. По дорозі я почав пиячити, рани майже затягнулися і мені вдалося знову придушити Колесо Абсолютної смерті у своєму тілі.
— Цинкуй... — Старуха похитала головою. — Твій одиночний рейд в самому серці Тайа проти Сім’ї Шенту був надто небезпечним. Потрапиш, що наш план серйозно постраждав би.
— Я знав, що роблю, — лаконічно відрізав Пастушок, не бажаючи продовжувати розмову. — Давай почнемо.
— Ладно.
Велика відьма Сюань зайняла позицію навпроти Цінкуя. Обидва вони змили в повітря, зависнувши прямо над іссіною-черним водоворотом, що ховав під гробницями.
***
Тієї ночі в Пустоші, Божевільній у небо, вдарив стовп фіолетового божественного світла. Він був подібний до лицарського меча бога, який розтрощив саме небо. Сяття не гасло кілька годин, освітлюючи землю на сотні тисяч років чи то навколо. Навіть у далекому Божественному Царстві Тайу, на його кордонах, люди бачили цей світловий стовп, який об’єднав небо й землю неначе шлях до оселі богів.
Тільки коли сонце почало опускатися на сході, світло поступово тьмяніло і зрештою зникло. Але відразу після цього почали збиратися фіолетові хмари. Їх ставало все більше, поки вони щільним килимом не укрили всієї Богородиці. На кордоні Царства ті, хто став свідком цього небесного знака, втратили дар мови. Незважаючи на те, що мільйони тьмяних фіолетових хмар закрили лазурит неба і височіли над землею, це видовище було справді величним та страшним.
— Явиявлення Фіолетових Хмарів... Знову Явлення Фіолетових Хмарів... — Старенький чоловік у імператорському одязі, стоячи в приміському місті Тайа. Його серце наповнилося гіркотою.
Його галат з чорного шовку розшитав золотими нитками, що зображали дев’ять п’ятипалих драконів — символ верховної влади. Перед небом стояв сам правитель Божественного Імператора Царства Тайї. Після падіння міста Тай А, коли хвиля тварин була готова заполонити країну, імператор особисто очолив похід для захисту кордонів. Він і Святі королівства оселилися в цьому прикордонному місті.
Однак Пастушок не запровадив орди на південь, захопивши місто Тай А. Він надовго затримався там, і ось сьогодні світло проколов небо і з'явилися фіолетові хмари. Старий Імператор згадав, як два роки тому в Пустоші Юнь спостерігалося подібне явище. У той час вершина Царства Таї вирішила, що у світі з’явилося рідкісне багатство. Вони послали Страгу Цзіньлун на пошуки і навіть задіяли реліквію країни — Компас Тайу, але повернулися ні з чим.
Одного разу в Пустоші Юнь, інший раз — у Божестій пустелі. Два події з різницею всього в два роки... Між ними явно була таємниця. Імператор дивився вдале. Його погляд, здавалося, проколов безчереві землі Божестною пустище, намагаючись побачити примарні обриси міста Тай.
— Явиявлення Фіолетових Хмарів... Отже, це пов'язано з Расою Пустоти. Два роки тому, коли я вперше побачив це, мені і в голову не прийшло, що причина в них ...
- Як смішно. Я-то думав, що в Пустоші Юнь заховане скарб, і послав армію на пошуки. А в підсумку ... Ех!
Старий Імператор важко зітхнув, поламавши головою. Він відчував, як доля країни окутується тінню занепаду. Чи це величне Боже Царство, яке процвітало багато століть і зрештою буде знищене під його правлінням?
***
Поки над Божою Дикою пустинею згущалися фіолетові хмари, і Юнь на самоті блював по землях Пустоші Юні. Це місце було занадто далеко від епіцентру подій, і він поняття не мав, що там відбувається. Юнак був зайнятий плануванням свого майбутнього.
Він мусив покинути Боже Царство в Таїланді. На півночі воно межувало з божественним пустищем, на сході — із Пустошею Юнь. І Юнь знаходився в Пустоші Юн, на схід від кордонів Тайу. Щоб уникнути переслідувачів, він мусив заглибитися в саму природу цієї дикої території. Якщо Шеньту Нантяк знайде спосіб вистежити його, то пощади не буде.
Хоча Пустоша Юнь була не настільки велика, як Божественна, в її надрах теж вистачало місць, де не стпала нога людини. І Юнь не знав, з чим зіткнеться на своєму шляху. І що станеться з ним, якщо він зможе перетнути ці землі? Чи людство буде там? Чи будуть вони сильнішими чи слабшими від Божественного Царства Тайї?
Така дорога обіцяє бути повною небезпекою. І Юнь не представляв справжнього розміру Пустоші Юні, можливо, що він затягнеться цілий рік. Але для нього це буде відмінною заказкою. Йому потрібна сила, колосальна міць! Пастушок говорив, що шляхи людей і Раси полягали в минулому, але якщо він матиме абсолютну владу, то сам зможе диктувати правила. І тоді жодна різниця в походження не матиме значення.
Роздумуючи про майбутнє, Юнь раптом побачив перед собою спалах фіолетового світла, що котився до неба і відчув легкий тремтіння землі. Сяння досягло хмар і не гасало, засліплюючи своєю яскравістю. І Юнь замер. « Що це?»
Трохи похитнувшись, він застосував техніку переміщення і помчав до джерела світла. По дорозі він сховав свою присутність, обережно оглядаючи себе. Такі аномалії могли вразити як велику удачу, так і смертельну небезпеку. З огляду на силу цього сяяння, будь - яка випадкова загроза могла виявитися йому не по зубах і в такому разі доведеться швидко відступати.
І Юнь біг досить довго, як раптом почув гуркіт. Попереду, в гірському ущелині, земля буквально вибухнула, і з купи каміння вилетіла людська фігура. Людина була з голови до ніг вкрита пилюкою, а одяг став обірванцем.
І Юнь поспішно сховався за валуном і придивився. Це був старий. Він поводився як божевільний, пиячив і вівся на бігу:
— Твою ж наперекосяк! Щоб я ще раз в таке гнучке місце змучився! Мало не погроило старого! Проклята діра!
- Багато часу прорвався, але таки вибрався! О, Боже мій!
Старик продовжував гасити все на світі, машинно витираючи обличчя рукою. Але руки його були чорними від бруду, та й обличчя не чистіше, так що від цього жста він став виглядати ще живописніше. Але коли він відкрив обличчя, І Юнь все ж зміг його дізнатися.
Знайомі риси, плуттовуте обличчя... Цей старий був не хто інший, як Су Цзе.
Старик Су!
Колись давно в клані Лянь і Юн зустрів його разом з Ліням Сінтуном. Цей старий був притишений і вічно голодний, поводився несерйозно, але саме він подарував Юні захисний талісман. Завдяки цьому амулету І Юну, який помер у Гробниці Упавлій Зірки, вдалося уникнути лиха і вбити пораненого потомка Золотого Круна. Якби він не був, І Юнь напевно загинув би у тих землях.
Пізніше, під час відбору в Стражу Цзіньлун, він зустрів Старика Су у Племені Тао. Той обмовився, що збирається дослідити деякі секретні землі, а Лінь Сінтун поїхала по сімейних справах. На цьому їхні шляхи розійшлися.
І хто б міг подумати, що сьогодні він знову зустріне його в Пустоші Юнь! До того ж старий виглядав так, ніби життя його потріпотало.
І Юнь ховався за каменем, але Су Ззе, зробивши кілька кроків, щось відчув і миттєво виявив його. Коли Юні зрозумів, що немає сенсу ховатися, він просто встав. Побачивши хлопця, Старий Су застиг як вкопаний. І Юнь за два роки помітно підріс, риси обличчя злякалися, але старий впізнав його миттєво.
« Це неможливо! Звідки тут цей малий? "
Су Цзе прикинув, що просидів у тій трикляті пастки не менше двох років. Весь цей час він був замкнений всередині фіолетового бар'єра і перепробував усі способи, але так і не зміг його пробити. Цей бар’єр повністю відтяв енергію Юань Неба і Землі, концентруючи тільки Силу Пустоші.
Усередині бар'єри Сила Пустоші була неймовірно щільною, а енергія Юань - нікчемна. Для майстра рівня Су Цзе був доступний етап Бігу, він міг роками обходитися без їжі і води, але не міг існувати без енергії Юань. Якщо ви довго не будете використовувати енергію, навіть майстер рано чи пізно вичерпує запаси енергії та ослабне.
Він уже почав думати, що цього разу точно "склеить ласти" в цьому канаві, як раптом фіолетовий бар'єр звернувся променем світла, вдарив у небо і зник. Так він нарешті знайшов свободу. І відразу ж, ледве вибравшись, він натикається на И Юня.
Просидіти в ув'язненні стільки часу і відразу побачити І Юню? Старик думав, що хлопця давно зарахували до Страгу Цзіньлун і він покинув Пустошь Юнь.
- Ти як тут опинився? — Свазі та Юнь одночасно вигукували. Зустріч у такому місці стала для обох повною несподіванкою.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv