***
І Юнь безпорадно дивився, як тягнеться рука Шенту Нантня. Він не рухався надто швидко, щоб знищити душу звичайної людини.
« Ні!...» — кричав Юнь в глибині душі. Він запустив пальці глибоко в грудку каміння, з його очей ледве не бризнула кров від люті і відчаю, але він нічого не міг вдіяти.
Його тіло пронизувало нестерпний біль. Сила І Юня все ще була запечатана Шеньту Нантянам, він не міг витиснути ні краплі енергії Юань. Але навіть якби і міг, що б це змінило? Перед Шентом Нантяжкою його сила була мізерна. І Юнь не сумнівався, що покусись він знову на авторитет цього чоловіка, і він не тільки не врятує Цзян Сяжу, але й сам загине разом з нею.
У цю мить Юнь відчув, що він нічого не вартий. Через свою слабкість він залишався тільки беззахисною іграшкою в чужих руках. Через свою слабкість він не міг захистити тих, хто був йому дорогий.
Сила! Йому потрібна була сила! Йому потрібно було рости і ставати міцнішим, але... Часу пропустили.
Час наче застиг. Рука Шаньту Наньтяна невідступно опустилася на макушку Цзян Сіяжу, грозячи розбити серце І Юня на дрібні уламки.
Цзян Сяжу заплющила очі, покірно приймаючи неминучу долю. У ці останні секунди вона лише молилася, щоб з Юнем все було добре. Вона сподівалася, що після її смерті Шенту Наньття залишиться живим.
Але, як тільки дівчина зрозуміла свою долю, повітря тремтіло. Несподівано в арену з’явився смертоносний намір.
— Хм? — Шаньту Наньтя дуже розвернувся і вдарив рукою позаду себе. - Хто тут?
Роздався різкий бавовняний дзвін, схожий на гудіння скла. Тіло Шенту Нантяжка відчутно зігнувся, і він був змушений відступити на кілька кроків. У ту ж секунду перед ним з’явилася худа сіра фігура, що швидко наступила. У руці незнайомця тускло поблякла коротка зігнута чорна сабля, націлена прямо в шию Шанту Наньтя.
— Чжоу Бо, ты...
Князь Чу онімів, розглянув нападника. Це був його особистий управитель! Навіщо він раптово атакував Шенту Наньтяна?
Чжоу Бо колись врятував життя Князеві Чу в таємничому царстві. Крім того, він мав велику силу і стриманість. Тому Князь Чу повністю довіряв йому. Теоретично Чжоу Бо вважався охоронцем і керівником Князя Чу, але насправді вони були близькими друзями й мали приватне спілкування. Князь Чу не міг подумати, що в такий критичний момент Чжоу Бо вирішиться на замах проти Шента Наньття.
- Шукаєш смерті! - Зревел Шенту Наньття.
З повітря в його руці матеріалізувався довгий меч. Одним точним ударом він відбиває вигнуте клинка Чжоу Бо. Шенту Наньття розумів, що достатньо протриматися всього кілька вдихів, і майстри Семі Шанту підсують, щоб знищити наглеца.
- Так ось що! Той чужинець з Раси Пустота, чия присутність я відчував раніше — це ти! — Шанту Нантязь, викриваючи Чжоу Бо, лютує.
Чжоу Бо і був тим самим лазутчиком Раси Пустота.
Цзян Сяжу була занадто слабка. Незважаючи на чистоту її крові, Шаньту Наньтя не міг би фізично засікти її на відстані. Він, безперечно, був одним з могутніх методів Раси Пустота. Цей представник Раси пустити маскувався настільки майстерно, що навіть Камінь Отражання Дикого поля не зміг його знайти. А ось Цзян Сіожу, будучи звичайною людиною, не вміла приховувати свою ауру крові, через що і потрапила на перевірку Камнем Отраження Пустота.
Роздався дзвінок металевим лязком. Клініки зіткнулися, і Шенту Наньття роз'їхався скаженим хохотом:
— Ще один високородний з Раси Пустоти! Чудово! Сьогодні в мене справді багатий улов. Залишся тут, відправишся прямо у піч для пігулок...
Але на цих словах його голос різко обірвався. З невіруючим видом він втупився на свою шию, при основі якої з нізвідки проступила моторошна рана. Вона простягалась від самої сонної артерії вниз, розсікаючи ключицю.
З обрізаної артерії забив потужний фонтан алої крові. Нахлинула хвиля запаморочення. Шанту Наньтя замер у знешкодженні. Він точно відобразив удар саблі цього лазута. Чому ж він отримав таке важке поранення?
Його атакував невидимий клинок. Згадавши дивний дзвін, схожий на кришталь скла в момент його різкого розвороту, Шентут Наньття миттєво все зрозумів.
Простір клинок. Законы простору? Цей представник Раси Пустоти зрозумів закони простору і наніс удар невидимим просторовим лезом!
Таємничі та глибокі закони простору — це домен, який викликає в більшості практик лише зітхання безсилля. Сила цієї сили необмежена, а атаки непередбачувано. Незліченна кількість людей мрія про те, щоб доторкнутись до цих таємниць, не могла навіть перейти поріг цього вчення.
- Шаньту Наньтя, сьогодні цей старий забере твоє життя разом зі своїм!
Чжоу Бо годував до Шента Нантяна люту, непереборну ненависть, ніби між ними лежала кривава ворожнеча. Чорна сабля в його руці шалено загорталася, попрямувавши прямо до серця ворога. Якщо просторовий клинок пронизить серце, Шенту Наньтязь буде мертвий.
Тепер з шиї Шенту Наньтяна хлеста кров, а сама вона була розсіяна майже наполовину. Будь-який звичайний воїн на його місці давно б помер. Навіть для Шаньту Наньтя це було жахливою травмою: його боєздатність різко впала, і він фізично не встиг відбити цю випаду, затверджену законами простору.
У найбільш критичний момент на грудях Шеньту Нантяна спалахнуло божественне сяйво. Захисний амулет сам себе змив у повітря, перемагаючи шлях сабле Чожоу Бо.
Роздався пронизливий дзвін. Сяйво розлетілася міріадами іскра, а по амулету побігла тонка тріщина, але він все - таки зумів надійно укрити Шенту Наньття захисним бар’єром.
У очах Шенту Нантяжка спалахнула крижана блиск:
- Хочеш мене вбити? Наївний дурень, ти спізнився.
Йому було потрібно домовитись, як поблизу в небо змили 7 або 8 променів енергії Юань.
- Хто посмів поїсти на нашого молодого пана?
- Віддай своє життя!
Сім чи вісім старших людей швидко наближалися. Усі вони були авторитетними старійшинами Сім’ї Шенту, чия сила здавалась бездонною прірвою. Саме на плечі цих людей лежить обов’язок охороняти Шанту Наньття. Усі вони мчали зі швидкістю блискавиці, брязаючи Чжоу Бо у щільне кільце.
Відчувши величезний тиск енергії Юань і подивившись на щільний захисний бар’єр, який все ще мерехтить перед Шантом Нант'янєм, Чжоу Бо відчув, як його серце затоплює нестерпні образи та досада. Йому не вдасться прикінчити мерзотника.
— Небо все бачить, рано чи пізно ти заплатиш за всю свою кров! — Процідив крізь зуби Чжоу Бо.
Він різко відступив, опинившись біля Цзян Сяжу і міцно вхопив її за плече.
Коли ми бачили це серце, Шеньту Наньтя дуже захиталося. Він зрозумів, що цей представник Раси Пустоти збирається втекти.
— Перекрийте йому всі шляхи відступу! Не дайте старому псу забрати дівчину! — Шаньту Нантязь затиснув долоню глибоку рану на шиї, з якої постійно текла кров.
Старійшини ще на підльоті почали мовчки формувати бойовий масив, блокуючи простір у всіх напрямках. Тепер у Чжоу Бо не залишалося жодного шансу на втечу.
Але в цей момент на обличчі Чжоу Бо відображалася сильна рішучість. Він з силою вдарив себе кулаком у груди.
— Кха!
Старик насильно видавив з себе повний рот крові, яка бризнула прямо на одяг Цзеян Сяжу. Срібна кров, переламаючи промені сонця, застроїлась наче розтоплений золото і срібло. Вона вважалася набагато яскравішою і сліпішою, ніж звичайна людська кров.
Цзян Сяжу застигла в оцепенні. Її здатність тверезо мислити повністю позбавила одна одної таких змін.
Чжоу Бо м’яко поклав руку їй на голову, і на його обличчі проникла добра, тепла усмішка. У багрівових відблисках заходу його вирізьблене глибокими зморшками обличчя і ця м’яка усмішка наче застигла у часі, перетворюючись на вічність.
- Молода пані, вірний слуга відправляє вас додому... — Почувся тихий, старий голос Чжоу Бо, і ці слова назавжди закарбувалися в самому серці Цзян Сяжу.
У наступну секунду вона відчула, як срібна кров на її грудях розлилася, немовби охоплена полум’ям. Вона потекла рідким вогнем, завдаючи Сяжу остру і нестерпний біль.
Коли Чжоу Бо, яка в’яне на очах свого чоловіка, відчула біль у грудях ще зм'якше — сумне і незрозуміле. Від цього болю у неї перехопило подих.
Чудове світле сяйво окутало Цізян Сяжу повністю.
- Це Великий просторовий перенос! Стара тварюка володіє законами простору! Він спалив свою есенцію крові, щоб активувати перенесення і врятувати дівчину! — Догадався нарешті Шенту Наньтязь. Його страшенно розлютила лють і тривога. Не можна було пропустити Цзян Сяжу.
Шеньту Нантяк зробив гігантську золоту довгу подорож і кинув її до дівчини:
- Дівчисько, тобі не втекти! Залишайся тут!
Охоплений оглушливим вибухом. Золота довжина впала на спалахи законів, що оточували Цзян Сяжу. Світловий бар’єр затремтів, наче потрівожена ковдра простором. Ладонь Шенту Нантяна пронизала сильний біль від вивантаження, тоді як Цзян Сяжу в захисній сфері залишилася неушкодженою.
Закони простору вже вступили у силу. Хоча вона все ще була перед ними, насправді її тіло вже було в іншому просторовому вимірі часу.
— Не встигаємо! — Шаньту Наньтя був у полоні тривог. — Не дайте масиву завершити роботу! Вбийте старого виродка, порушіть побудова! Ви повинні розірвати просторовий прохід і витягнути дівку назовні! — Він кричав, наче божевільний.
Старійшини сім’ї Шенту кинулися на війну з усіх боків. Чотири меча, дві саблі і довгий спис одночасно кинулися до Чжоу Бо. Зброя випускала крижаний блиск, але старий навіть не подивився на нього. Він навіть не активував захисну Силу Пустоші.
Він прикусив кінчик язика і виплюнув ще один згусток есенції крові, вливаючи його у просторний масив.
Чутливі звуки пробуджуваного тіла розчулювалися. Сім смертоносних гармат одночасно прокололи тіло Чжоу Бо. Срібна кров бризнула в усі боки. Слегка сгорблена фігура старого здригнулася. Його внутрішні органи перетворилися на місиво, а з рота — густий потік, подібний до рідкої ртуть.
Слегка тремтячими руками він вперся у просторову сферу, що оточувала Цзян Сіяжу і зібравши останні залишки життєвих сил, накреслити кров'ю кінцевий символ дао. Він просто дивився на неї, і в цьому погляді читалися безліч невисловлених слів.
Цзян Сяожоу затамувала подих. Вона ніколи не стикалася з подібними ситуаціями за своє тихе і неприємне життя. Вона навіть не знала, хто цей старий чоловік, що віддає за неї життя і ким він їй доводиться. Її дитячі спогади були стерті, і як би відчайдушно вона не намагалася згадати, у неї нічого не виходило... Крізь прозору стіну бар'єри вона спробувала доторкнутися особи старого, але пальці натикалися тільки на порожнечу.
Я б'юся об заклад. Бойова сокира впала на потилицю Чжоу Бо.
Голова старого чоловіка різко б’ється, череп розколовся і з лоба щедро потекла свіжа кров. Він виявив неймовірну силу волі і в останній момент свого життя змусив всі зношені символи тао висихати яскравим вогнем. Світло розгорялося, перетворюючись на реваючий вогонь.
У цих згаслих іскрах Сяжу встигла побачити останній вираз його обличчя — спокійну, тиху посмішку...
Простір рухався. Дівчина усвідомила, що її перенесло геть.
— Юнь-ер! Юнь-ер!
Забувши про гіркоту через смерть старого, тепер Цзян Сяжу всім серцем турбувалася тільки про І Юна. Коли він пожертвував своїм життям, то зміг перенести лише одну людину — очевидно, його обмеження. Але як же і Юнь? Що станеться з ним? Чи може Шенту Нантяжка врятувати йому життя?
— Юнь-ер!
Цзян Сяжу кричала у весь голос, але звуковий бар’єр повністю відрізав її від зовнішнього світу. Вона відчула, як земля йде з-під ніг, а свідомість починає згасати. У мить вона пронеслася крізь нескінченні дали простір і час.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv