***
— Так, досить просто перевірити кров! — Продавався в натовпі.
У І Юня перехопило подих. Коли він потрапив у цей світ, в нього не залишилося спогадів колишнього власника тіла. Пізніше він ніколи не бачив, як Сяжу витіснив кров’ю Цзян.
— І Юнь, хто б міг подумати, що це станеться? Як же я тобі співчуваю, ц-ц-ць...
Голос роздався злодієм. І Юнь підняв очі і побачив Ян Динкуня.
Брати Ян Дінкунь і Ян Юфена також стояли в натовпі. Належачи до молодшого покоління маєток князя Чу, вони вважалися тут господарями.
У ці дні, поки всі тимчасово гостювали в маєтку князя Чу, становище цих двох серед генія міста Тай А помітно зросло.
Звичайно, до І Юня їм було далеко. У місті Таї А найбільше поважали сильних, і Юнь заслужив свій статус власними силами, а потім, на відміну від братів Ян. Тому, навіть повернувшись у маєток короля Чу, Ян Юфена і Ян Дінккунь зазвичай обходили І Юня сторонком. Але сьогодні, коли сестра І Юня може належати до Рас пустити, вони захлинулися. Вони й подумати не могли, що з Юнем станеться щось подібне.
Якщо підозри підтвердяться, історія обіцяє бути надзвичайно цікавою. Через сумнівне походження Цзян Сяожоу вони можуть повністю відігратися на Юні і штовхати того, хто падає в прірву.
Погляд І Юня похолодив. Ці двоє, а також однорукий Ян Гаожань були наче отруйні змії, які затаювалися його спиною і готові встромити зуби при кожній нагоді. Але, на жаль, у такій ситуації Юнь нічого не міг зробити з ними.
У цей момент натовп почав розступатися, і в повітрі прокотилася невидима, але задушлива аура.
І Юнь піднявся на ноги. Серед світи неквапливо виступав Шаньту Нантян.
На ньому було все те ж бірюзове вбрання. Він видавався легким свіжим вітерцем — м’яким, стриманим і без жодних натяків на агресію або загрозу.
І все ж... Коли Юнь побачив Шента Нантяна, він відчув сильний тиск.
- Так це тут виявили шпигуна Раси Пустоти? — запитав Шенту Нантяж і перевів погляд на Цзян Сяожоу. - Це ти?
Він м'яко посміхався, але Цзян Сяожоу при вигляді цього чоловіка в бісрюзлом затамувала подих і поспішно сховалася за спину І Юню. Незрозумілою причиною цього було те, що Шанту Нантянам охопила дикий і вселяв страх.
І Юнь нахмурився: Шенту Нантязь з'явився занадто швидко.
Не будь його, і Юнь з упевненістю вважав, що завдяки своєму нинішньому статусу зможе захистити Цзян Сяжу, навіть якщо її походження викличе якісь питання. Зрештою, Цзян Сяжу була звичайною смертною дівчиною — навіть якщо Святий остежити її за допомогою Небесного Ока, наслідки цього не зміняться. Смертна дівчина не повинна терпіти без вагомих причин.
Але Шенту Наньття — зовсім інша справа. І Юнь ледве знав його, до того ж він, здається, полював на Рас пуститу ненависть.
— Так, саме вона! Ми перевірили її Камнем Відбиття Пустоти, і він почервонів до темно-фіолітового свічки! У неї точно є прихований мотив, але дехто жадає її покривати! - Випалив охоронець, явно натякаючи на І Юню.
Шеньту Нантяк тихо посміхнувся і подивився на І Юню:
— Ця дівчина тобі не чужа?
- Вона моя сестра! — И Юн. За сьогоднішній день йому довелося повторити це вже не один десяток разів.
— Родна сестра? — переспитал Шенту Наньтян.
І Юнь на мить замучився, але все ж хитнув головою:
— Нет.
— Отже, її удочерили твої батьки?
Почувши цей допит, Юнь відчув, як його серце йде в п’яту. Він кинув, коли він перемагав від поганого передчуття горла:
— Да.
- Де саме її знайшли? — Став ще одне запитання.
Серце І Юня стискалося ще сильніше:
— В Пустоши Юнь.
Походження Цзян Сяожоу бавилося проти неї, але не міг сказати неправду і Юнь: занадто багато знали про його сім'ю.
- Пустошь Юнь... Дикі, необжиті землі, які кишать астральними звірами. У глибинах пустелі Юнь також живуть представники Раси Пустоти. Ви підібрали там дівчинку невідомого походження — цілком можливо, що вона належить до Расе Пустота!
Почувши Шенту Наньтяжя, Ян Дінккун і його прибічники злорадно усміхалися: схоже, справа погань!
І Юнь стиснув кулаки. Він добре розумів, що зі своєю активною силою не протримається проти Шента Наньтяна і миттєвості. Якщо Шенту Наньт'ян вирішить покінчити з Цзяном Саяжу, І Юн просто не знав, що зможе зробити. Напасти на Шеньту Натанія — це все одно, що розбивати яйце об камінь. Це лише розгнівало його і призведе до катастрофічних наслідків.
Помітивши реакцію І Юня, Шенту Наньтязь ледь помітно посміхнувся:
- Бачу, ти дуже дорожиш своєю сестрою. Заспокойся. Навіть якщо вона дійсно належить до Раса Пустоти, але нічого не знає про справи Пасташка і є просто смертною, випадково прийнятої твоєю сім'єю, то можливо я дам їй шанс заради тебе. Але я мушу накласти на неї заборонені печатки.
Цими словами І Юня полегшало від серця. Він не очікував, що Шент Нантязь піде на поступки.
Чи це через повагу до нього?
І Юню це здавалося неймовірним. Хоча він і вважався винятковим талантом у Божому Царстві Тайу, в очах Шента Наньтяня він міг бути незначним місцем.
— Перевірте її кров, — сказав Шант Наньт. — Він скинув посмішку.
Вартовий пометка короля Чу простяг руку до скромного гострого ніжку.
— Постой! Я зроблю це сам! — зупинив його И Юнь. Ретати Цзян Сяожоу? Як він міг довірити це чужаку, тим більше ворожому? Крім того, Ян Дінкунь міг передати таємну звістку про небезпеку.
— Нехай робить сам, — дозволив Шенту Наньття, кинувши на Цзян Сяжу багатозначний погляд.
І Юнь не взяв ножа, а просто ніжно узяв Цзян Сяжу за руку:
— Сестра Сяожоу, я сам. Боляче не буде.
— Угу, — кивнула Цзян Сіяжу.
І Юнь витягнув вказівний палець і плавно провів їм по її долоні. Сформована з енергії Юань клинок була надзвичайно гострою. Цзян Сяжу майже нічого не відчула, коли на її долоні утворився невеликий надріз.
З ранки повільно виступила кров.
У ту мить і Юнь затамував подих! Він до смерті боявся побачити фатальний сріблястий колір. Усі інші також постійно стежили за долонею Цзян Сяжу.
Кап!
Крапля крові зірвалася вниз і розбилась об кам’яні плити мостів. У променях заходу сонця вона блищала, наче алий рубін.
— Червона! Кров червона!
І Юнь полегшено переклав дух. Ніколи в житті колір крові не здавався йому таким яскравим і прекрасним!
Цзян Сяожоу була його сестрою, а не дитям Раси Пустота!
І нехай питання про її походження все ще залишалися, і Юня це зовсім не хвилювало. Хоч би яким було її минуле, він знав лише одне: вони разом пережили найхолодніші й найгірші дні в Дикому краї. Їхній зв’язок, спустошений загальними проблемами, перевішував будь - яку кровну взу і ніхто не міг її розірвати.
Тепер І Юнья мав багато зв’язків, і він став великим генієм Божого Царства. Але тоді, в Дикому Пустоші Юнь, він був звичайним смертним тягарем — зв’язком, який тягнув її вниз. Цзян Сіоу ніколи не залишала його, дбаючи про нього як про найдорожчого чоловіка.
— Розрослася червоним... Як це можливо? — Двоє приватних охоронців з маєтку князя Чу повірити не могли своїм очам. Вони думали, що схопили шпигуна Раси Пустоти за хвіст, а вийшло прикрість непорозуміння.
— Черт, парнишке пощастило! Викрутився... Але дивно, що якщо у неї червона кров, то з чого б Камінь відбивання пустинти?
Ян Дінкунь і Ян Юффен були засмучені. Вони сподівалися вхопитися за компромат на І Юню. Хоча це не похитнуло б його ситуацію остаточно, вони з радістю подивилися б, як зметуть свою сестру і встромить І Юня у відчай. Але тепер ці надії поплескали як мильний міхур.
- Отже, питання вичерпано? - Поцікавився хтось у Шенту Нантя.
— Я з самого початку говорив, чи може сестра І Юна належати до Расе Пустота? — Вони почали подавати голоси випробувачам міста Тай А, які захоплювалися І Юнем.
Шенту Наньтязь легким рухом погладив підборіддя. Коли він озирнувся в Цзян Сяожоу, то мовчав і ніхто не міг його зрозуміти.
- Молодий пан Наньтя, ми можемо йти? — Засмучений Цзян Сяожоу, запитав І Юнь. Він залишався дуже обережним: поки вони були в полі зору цього чоловіка, Юнь почувався як на голках.
Шеньту Нантян не відповів. Здавалося, він згадав щось важливе і занурився у свої думки. Раптом він повільно пішов до Цзян Сяожоу. У дівчини стисалося серце, і вона інстинктивно зробила кілька кроків назад.
Однак Шеньту Нантяк не почав наступати далі, а зупинився в кількох кроках від неї. На його губах грала м’яка усмішка. Він плавно опустився на кісточки і пильно втупився на розплилуту краплю крові.
Крові Цзян Сіожу.
Через кілька хвилин Шенту Наньтязь простягнув палець і обережно торкнувся алого плями. Раптом його губи розповзся в моторошній ухмилці. Він підняв голову, подивився на Цзян Сяожоу і глухий сказав:
— Твоя прізвище Цзян... Верно?
Дихання Цзян Сяожоу перервалося. Під цим посміхливим поглядом її обличчя в мить ока зблідло:
— Ты...
Її колишній підлеглий І Юнь, здається, дуже напружився: ніхто ніколи не називав її ім’я « Сяжуа » у всіх попередніх розмовах. Але Шенту Нантіль влучно назвав його прізвище!
Шенту Наньтяк повільно піднявся. Усмішка на його обличчі ставала все ширше і все зловісне:
— Здається, я зрозумів, хто ти... що знайду тебе тут!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv