Місто Небесної Столиці було найбільшим мегаполісом провінції Цзінчжоу в Божественному Царстві Таї. Він лежав неподалік від Пустоші Юнь. Рік і вісім місяців тому І Юнь виїхав з Пустоші Юн, і першою його зупинка стала Тяньйода.
Коли судно зависло над містом Небесної Столиці, Юнь стояв біля ілюмінатора. Хто б міг подумати: пройшовши шлях з Пустоши Юнь через Тяньйону вглиб царства Тайу, він півтора року повернувся сюди, щоб звідти повернутися до пустелі Юня. Це було справді поверненням до витоків.
Єдиною відмінністю було те, що теперішня сила І Юню неймовірно зросла. Тільки перед лицем величезного нашестя астральних звірів, здатного стерти з лиця землі кілька держав, він все одно залишався абсолютно безсилим.
Човняр опустився на високу злітну частину міста Небес. Оскільки велике судно було рідкісним видовищем навіть для такого квітучого міста, як Тяньду, мешканці сіл зупинялися і з цікавістю дивилися на велетенський летючий корабель.
У Тяньду завжди було життя. Стояв ранній ранок, і Юнь бачив торговців, що скупчилися по вулицях, господарів лавок, які готувались до відкриття, та сивобородого старичка, який грівся на солонці під розлогим деревом. Дедалі більше людей викидали на вулиці, починаючи від звичайного дня — хто в нещасних роботах. Вони й гадки не мали про неминуче лихо.
Не тільки в Тяньду, але навіть у Імператорській столиці люди не знали. Про те, що нашестя астральних звірів спалахнуло з надзвичайною силою і місто Тайне А не в стані зупинити його, знали лише імператорська родина, які славилися кланами столиці та впливовими приховуючими сімейними зв’язками. Цю звістку неможливо було розголошувати, інакше в країні спалахнула б паніка і хаос.
Багатомільйонне населення Божого Царства Тайю не мало можливості евакуюватися. У розпачі люди могли піти на штурм армійських гарнізонів, атакувати урядові установи і заблокувати телепортаційні масиви між містами. У такому разі втекти все одно ніхто б не зміг, а саме держава занурилася б в анархію.
Тепер Царство Тайї стало для нього справжнім благословенням, щоб стримати астральних звірів за будь - яку ціну. Але якщо втримати країни, то вони лише перенесуть на світ своє майбутнє — молодих геніїв з міста Тай А — до Пустош Юнь. Але для широкого загалу це було чудо.
— И Юнь, мне пора йти... — Я сказала Ло Хоер після посадки корабля. Вона вже отримала звістку від представників свого клана і готувалася покинути Боже Царство Тайва.
— Щасливої дороги, — кивнув І Юнь.
- Якщо буде призначено, ще зустрінемося. — Ло Хоер подивилася на хлопця, хотіла сказати щось ще, але в кінцевому підсумку обмежилась лише цими простими словами. Біля неї стояла маленька служниця Дун-ер, яка плескала своїми темними очима-пугівками і дивилася на І Юня.
— Брате і Юнь, ти тільки обов'язково виживай! — поняла малятко Дун-ер.
— Обов’язково, — і Юнь тепло усміхнувся.
Він почувався дуже пригніченим. Розставання з друзями, смертельна загроза над державою, невідома доля наставників і старших ...
***
Ло Хоер пішла, і Юнь залишився сам. Він повільно прогулювався вулицями Тяньду, прямуючи до твердих кам’яних плит. Ранкова роса ще блистила на каменях, тому моха, що пробивалася крізь щілини, здавався особливо яскраво-зеленим. Ці камені століттями були свідками людських судів, бачили процвітання і нестатки, радості та смутку. Кожен з них зберігав довгу історію міста Небесної Столиці від моменту його заснування. Але незабаром усе це могло перерватись, а сміх і пишнота вулиць назавжди згасають.
Ці думки І Юню обридли тугою. Дедалі більше перехожих ставало. Він бачив літню жінку, яка штовхала візок з свіжими хлібицями, і маленьку дівчинку, що піднялася на курки, щоб вибрати засуханні фрукти на палочку. Важко було повірити, що ці прості, добродушні люди всього через пару місяців можуть перетворитися на купу білих кісток... Найжахливішим було те, що вони навіть не здогадувались про неминучу катастрофу — жорстока трагедія для простих смертних людей.
— Мені треба відвідати будинок. Моя сім’я живе тут, і Юнь звернувся до юридичного агента поблизу Страгу.
— А? — Варта закону трохи поспішав, не сподіваючись, що Тяньду буде рідним містом І Юня. У війську діяла сувора дисципліна, і тепер вони отримали наказ триматися разом, очікуючи наказів до оборони або відступати в Пустош Юнь. Якщо дозволити бойцям розсіятися, це могло призвести до витіку інформації.
Спочатку Страт закон хотів відповісти відмовою, але пам'ятаючи статус І Юна трохи подумав і сказав:
- Повертайся якомога швидше. І пам'ятай: ні слова про наступ астральних звірів! Це військовий наказ!
— Я розумію, — кивнув І Юнь. Він дуже співчував цим людям, але навіть коли б сказав їм правду, це нічого не змінило б. Місто Тайне А не кидав їх — Святі та великі правителі воювали і помирали за них, але людські сили не завжди здатні повернути назад волю Небесного моря.
- Пан Страж закону... — Замявся и Юнь. — Якщо я відступатиму в Дикий Пустош Юнь, чи можу взяти з собою пару людей?
Він не міг залишити Цзян Сяжу, та й милу дівчинку Чжоу Сіоке йому теж було шкода залишати на розшарування астральним звірам.
Постріл закону злегка нахмурився:
— Ті, кого ти хочеш взяти, — практики чи простими смертними? — Він уже здогадався, що це родичі І Юня.
- Прості смертні.
— Що ж... « Страта закону не була здивована, бо Юнь теж походив з простих людей. — Взяти можна, але не більше кількох. Ти розумієш, що тягти зі собою простих смертних у змаганні в Дикому полі — це велика тягаря.
- Розумію... Дякую.
Подякувавши Стража закону, Юнь швидко попрямував до Помести Жоу-Юн. Його душа рвалася до сестри, і він летів наче на крилах. Цзян Сіоу була його єдиною близькою людиною в цьому чужому світі. Коли Юнь ще не мав сил, вони разом жили в найсуворіші та найважчі часи.
Помети Джоу-Юнь розміщувались у сотнях від Тянди, і Юні подолав цю відстань всього за кілька хвилин. Побачивши велику облогу, він помітив, що вона виглядає навіть більш велично, ніж у день його від’їзду. Навкруги, які височіли перед входум, розкішні мідні заклепки та дві грізні кам’яні статуї левів надавали помести величного вигляду.
— Стой! Хто такий? — Покликали його двоє слуг на воротах.
Вони не дізналися І Юню. Хлопець навіть не відповів їм: його фігура мілина, і він миттєво зник, опинившись всередині помелу. Слуги так і залишилися безглуздо стояти біля воріт, переглядаючи та віщуючи чи не доб’ється їм.
Усередині села розкинувся мальовничий сад з червоною черепицею, зеленими дахами, прадавніми деревами, які дарували прохолоду і вишуканими розмовками серед ставків та горок. Але Юню було не до прогулянок. Він знав, де живе Цзян Сяожоу і, зосередивши свій слух, чітко розрізняв навіть шорх комах у радіусі сотні метрів.
Швидко визначивши місце перебування сестри, він знову мітнувся вперед і опинився в затишному дворику. Там він побачив дівчину в зеленій сукні, яка поливала квіти з глека. І Юнь з першого погляду дізнався в ній свою сестру Цзян Сяжу.
За півтора року завдяки якісному харчуванню і турботі в маєтку Жоу-Юнь Сяжу розцвіла. Від колишньої кутової дівчини не залишилося і сліду: її шкіра стала гладкою та ніжною, немов нефрит, а вишукана фігура наповнилась юністю й красою.
— Сестра Сяожоу! - Викликнув її І Юнь.
У його грудях шаленіла океан почуттів. Раніше він сподівався, що відправившись у місто Тай А, буде великим заняттям і повернеться з тріумфом. Він хотів дістати для неї цінні еліксири, щоб вона могла тренувати бойові мистецтва і зберегти вічну молодість. Але доля порекомендувалася інакше: хоч він і прославився в місті Тай А, але повернувся зовсім не тріумфальним переможнцем, а втікачем.
— Ю... Юнь-ер? — Цзян Сяжу втупилася на хлопця, який виріс майже на півголови і не вірив своїм очам.
І Юнь став вищим і міцнішим, але, скільки б він не змінювався, виросла з ним пліч-о-пліч сестра дізналася би його з тисячі. І все ж вона не могла повірити, що він повернувся так раптово, не прислав попередньо жодної звістки.
- Це правда ти, Юнь-ер! - Щастя переповнило Цзян Сяожоу. Упустивши глек з водою, вона кинулася до нього. - Як ти виріс!
Вона доторкнулася до його щоки, і на її очах виступили сльози. Коли І Юнь йшов, він був нижче сестри, а тепер, хоч у його рисах ще проглянула юнацька свіжість, перед нею стояв цілком дорослий юнак. Цзян Сяжоу зовсім не переймався, яких висот він досяг у бойових мистецтвах і які успіхи зробив - для неї було те, що він повернувся живим та неушкодженим.
— Сестра Сяжоу, мені потрібно дещо сказати тобі - торопливо вимовив І Юнь.
- Що сталося? Чому ти так поспішаєш? — Цзян Сяожоу була чутливою дівчиною. Раптове повернення брата, та ще й без попередження, коли випробування в місті Таї А ще не закінчилися, насторожило її. Побачивши тривогу на обличчі чоловіка, вона змінила своє ставлення до нього.
— Ходімо до дому, розповімо все. І Юнь взяв її за руку. Навіть з Пометия Джоу-Юнь він не міг врятувати всіх - Сраж закону дозволив йому взяти лише пару людей...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv