***
— Цей хлопець!. Він що, правда повністю відновився?!
Цан Янь здивовано плескав очима, перекладаючи погляд на І Юня. Він ніяк не міг взяти в штучку, що за чортівню здійснив юнак за ці п'ятнадцять хвилин, раз повернувся на арену свіжим і повним сил. Це суперечило елементарним законам природи.
Старик дуже уважно подивився на міського Лорда Тайя А, але він просто глибоко розглядав І Юню і не міг розібрати його обличчя.
...
І Юнь стояв на Помості Божечій Пустоші, стискаючи в руках саблю і меч, і спокійно дивився на воїнів Облачого дракона під ареною.
Тепер усе його тіло було вкрите плямами запікаючого крові, як ворожим, так і власним. І хоча його одяг перетворився на рванні ганчірки, аура юнака нагадувала тріумфальне повернення правителя з погордою для всього світу!
- Хто наступний? — Так, запитав Юнь. Він не підвищував голос, але в його словах була така густа і непохитна сила, що розкати це питання відправлялися та передавались луною по всьому стадіону.
"Хто наступний?" (Сміх)
Почувши цей виклик, глядачі на арені затамували подих.
Жутко!
Одна людина, одна сабля, один меч - проти п'ятнадцяти визнаних геніїв Божественного Королівства Хмарного дракона!
Сьогоднішнє покоління Хмарного дракона вважалося найбільш яскравим і талановитим за останні сто років!
Інакше Господарвіль Вежі Семі Зірки не запропонував би вирішити питання про розподіл місць в раді за допомогою фінальних поєдинків молодшого покоління.
І в цих умовах генія Облакового дракона виявилися настільки придушеними однією-єдиною людиною, що ніхто з них більше не смів йти на арену!
Воїни Облакового Дракона ніби втратили дар мови.
У цьому фіналі загального зарахута битва з І Юнем відчувалася так, ніби їм спротивляв справжній давній реліктовий звір в людському об'єкті!
Сила І Юня, витривалість і стійкість до болю переважали будь - які розумні обмеження.
Забувши про його легку перемогу над Цянь Шуєм і послідовні розгроми Фєн Ліня та Байа, достатньо згадати братів Мужун: обидва намагалися виїхати на його виснаження, сподіваючись застати зненацька, і обоє були миттєво знищені!
Проти такого грізного противника в інших просто не залишалося мужності вийти на бій.
Здавалося, що його сили незчерпні і це відчуття викликало глибокий та безпросвітний розпач.
На якийсь час воїни Божого королівства Хмарного Дракона замерли в розгубленості, переглядаючи між собою. Ніхто більше не наважувався піти на помст. Чи це жарт, щоб битися з цим монстром - родзинкою означало померти на вірну смерть! Брати чоловікові були прикладом для цього!
Чоловік Фей, який страждав навіть сильніше від свого брата, мужун Ґуана. Він був на межі життя і смерті з двома дірами в тулубі та рукою.
І хоча він ще дихав, його бойовий шлях був фактично перекреслені. В майбутньому його неминуче обійдуть ті генії, з якими він раніше стояв на одному сходинку, а його талант впаде на рівень нижче.
Хто погодиться заплатити таку жахливу ціну заради безглуздого бою з І Юном?
- Божевільне Королівство Облакового Дракона, є ще хочуть вийти? - Уточнив суддя.
Усі присутні кинулися на дев’ятьох позосталих членів Облачної Дракона.
В одну мить ці дев'ятеро опинилися в центрі уваги, і бути у центрі увагу прямо зараз було невимовно болісно.
Мало того, що їхня країна терпіла ганебну поразку, так вони ще й боялися просто поступитися на арену, яка виставила їх повнодушними боягузами.
Під прицілом тисяч очей ці дев’ятеро хлопців сиділи наче на голках. Вони були готові провалитися крізь землю, щоб не дивитися на них.
Як же вони жалкували, що взагалі погодилися взяти участь у цьому союзному турнірі! Більшість з них так ніколи й не прийшли на помост.
Під час турніру молоді люди не мали нагоди проявити себе, тому що були занадто сильні для тих боїв.
Загалом вони знову не мають шансу, але цього разу через власну слабкість!
Усі дев’ятеро з усіх сил уникали поглядів І Юна та публіки. Їхня відмова від продовження боротьби стала очевидним фактом.
Коли дев’ятеро людей один за одним відмовилися від бою, старійшини Божого королівства Хмарного Дракона палали гнівом через їхню безпорадність і нічого не могли вдіяти. У глибині душі вони зрозуміли, що якщо Юнь повністю відновився, то вихід цих хлопців на сцену приведе лише до чергової кривавої різанини.
— Эх!. — Один із старійшин Хмарного Дракона з гіркотою плескнув себе по стегнах. Колір молодіці цілої країни розбився від одного юнака, відчуття поразки бритвою різало за серцем!
Що стосується глядачів Облакового Дракона, то вони остаточно занепали духом. Якщо після уражень Фен Лінь і Бая в них ще теплилася злості, то тепер її ніби затушили відро крижаної води.
Колись вони могли потішати себе тим, що їхні найкращі генії і далі йдуть І Юню, але їх було більше банально.
Але тепер, коли навіть перевагу серед людей було пом'ято І Юнем самотужки, аргументи більше не залишалися.
- У такому випадку я оголошую: переможцем фіналу загального зарахування стає... Боже Царство Тайї! — Проголосив суддя на Помості Божествленої Пустоші. Як закон міста Тай А, він сам відчував неймовірну радість від того, що сталося.
Його слова не були вислухані, як вояки Божого Царства в Тайї підірвалися вигуками:
— И Юнь! І Юнь!
Якби не Стрраж закону, який стримав натовп, вони б вже давно вискочили на арену і гойдали І Юня на руках.
Ця перемога далася їм надзвичайно дорогою ціною!
Битва була настільки жорстокими і виснаженими, що Юнь фактично витягнув весь турнір на власних плечах, віддаючи всі сили та неодноразово доходи до межі повного виснаження!
- Ми виграли! — Чу Сяжань з полегшенням зітхнув. Її погляд, зосереджений на І Юні, був глибоко шанованим і захопленим. Коли він попросив її затягнути час, вона щиро не вірила, що за такий короткий термін можна повернутися до піку форми.
Як саме йому це вдалося?
— Старший брат І, ти просто невірний!
Коли І Юнь зійшов з Помоста Пустошиною, до нього відразу підбігли інші учасники команди міста Тай А — молодші учні та Веній.
На їхніх обличчях застиг радість, а емоції перекривалися через край.
І хоча в цій битві вони швидше створювали видимість присутності, все ж їх вихід на сцену не був беззмістовним - вони змогли виграти дорогоцінний час для Юня.
Дивлячись на щирі та щасливі усмішки молодших братів і сестер, Юнь відчув, як туга струна в його серці нарешті трохи ослабла.
Він посміхнувся:
- Це не тільки моя заслуга.
І Юнь мав на увазі зовсім інше, але молодші учні не розуміли його і вважали, що він хвалить їх.
І хоча зазвичай вони любили похвалитися, тепер їм стало навіть незручно присмачувати собі чужу славу. Вони збентежено зачесали потилиці:
Ти занадто скромний! Наша допомога була настільки мізерною, що її навіть в обчисленні не варто брати...
І Юнь лише злегка усміхнувся і не пояснив нічого, знаючи, що Ло - Хоер не хотіла привертати до себе уваги.
Він мілином кинув погляд на зорові трибуни і зауважив у далекому кутку фігурки в алом ковдри. Дівчина спиралася на перила і підпирала кулею підборіддя.
Ця дівчина була Ло Хоер, а поруч з нею замерла її маленька служниця Дун-єр.
- Хмф! Знову цей тип замикав про себе невпевненість що! Не будь мене, ніж би він тут чванився! — Нехотливо пробурчала Ло Хоер. За природою вона обожнювала бути в центрі уваги, але через таємниці свого клана була змушена поводитися скромно, інакше батько зірвався би з неї три шкури.
Бути безіменним героєм за лаштунками виявилося жахливо неприємно!
— Вот-вот! Борошно у нас найкращий! — Поспішно піддалась Дун-ер, побоюючись, що за уповільнення Ло Хоар знову боляче вщипне її за щічку.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv