Усі розуміли, що десятки противників і Юнь довго не протримаються. Але кожен хотів бути тим, хто нанесе фінальний удар і стане героєм Божественного Королівства Хмарного Дракона. Ніхто не хотів ставати другим мужем Ґуаном, щоб отримати серйозні поранення і охреститися на своєму майбутньому.
У цей момент ліва рука І Юня ледве помітно здригнулася. Вени на ній здулись, і хоча судини не луснули, було видно, що вони працюють на межі. Здавалося, останній удар мечем коштував йому колосальних зусиль. І Юнь дістав ще один посудина з тваринною кров'ю і, закинувши голову, осушив його.
Багато людей втратили дар мови, коли бачили цю картину. Їм здавалося, що І Юню пора покрихати небесним громом за таке лукавство. Він постійно обманював їх, бо в нього тремтять руки, то меридіани рвуються, а енергія на виході - здається, ось-ось впаде. А потім бере і ледве не вбиває Мужину Гуана одним змахом. Це невизначеність вибивала грунт у них з-під ніг. До того ж, що це за кров? Ефект від її прийому був занадто очевидний. Звичайна кров астрального звіра так не працює. А якщо це кров потомка Тайгу, то мало того, що вона байковим шляхом, так її ще і неймовірно важко засвоїти практику на стадії Пурпурної Крові. Для багатьох така кров була б рівносильна отрути, яка роз’їдає нутрощі.
Зіткнувшись з такою незбагненною силою, генія Облакового дракона зам'ялися. Вони дорожили своїм життям і майбутнім досягненням занадто високо, й ніхто не наважувався зробити крок уперед.
У цей момент мовчки піднявся Бай. Він не проколов ані слова, але пішов до Помосту Божевільної Пустоші. Побачивши його, І Юнь сузів зіниці. Він збив меча міцніше, і його аура почала поволі концентруватися. У цю мить Юнь нагадував астрального звіра, який затонув перед стрибком. Нарешті він мав зійтися з цим хлопцем у чорному!
І Юнь вважав, що цей бій буде важким. Якби він був на піку форми, то з нетерпінням чекав би того часу, коли б Баєм став упевненим. Але зараз... Він не знав, на що здатний Бай і які його техніки.
Арена занурилася в тишу. Усі ці погляди були прикуті до пазурів, які чекали вирішальної битви. На лавах між Вень Юй, Чу Саяжань та іншими воїнами міста Тай А не на жарт турбувалися за І Юню. Очевидно, він вже не міг повторити той нищівний удар, яким вбив Фен Лінь. Чи зможе він перемогти загадкового Байя без свого головного козира?
Навіть у рядах старійшин обличчя Ціан Яня та інших були надзвичайно серйозними. Тепер Цан Янь вже не так прагнув перемоги у фіналі, скільки боявся, ніби з І Юнем сталося б щось погане. Така втрата була б надто велика.
У далекому куті трибун дівчина уважно спостерігала за нею в червоному. Це була Ло Хоер. Під приводом того, що вона не сильна в реальному бою, Вона не брала участь у альянсному турнірі, але таємно пробралася на трибуни. Вона не боялася бути викритою доти, доки просто дивилася і не застосувала свою внутрішню енергію.
- Пані, цей хлопець у чорному виглядає дуже небезпечним... - Прошепотіла стоячи поруч Дун-ер.
- Пф, ти що, переживаєш за цього І Юню?
Дун-ер тут же замовкла. Вона украдкою глянула на Ло Хоер, ворожячи, що в тій на думку. У такі моменти вона воліла тримати язик за зубами.
Юнак у чорному, притискаючи до себе меч, не спішив нападати.
— Оба учасником готові? — запитав суддя від міста Тай А.
Замість відповіді Бай підняв палець і подивився на І Юню:
— Один час! Я дам тобі одну годину.
Ці слова змусили глядачів здригнутися від подиву. Один час? Юнак у чорному дає І Юню дві години на відновлення сил?
У почесних рядах Господаря Вежі Семі Зірки нахмурився. Хоча він був абсолютно впевнений у Баі і вірив, що той має 80-90% шанс на перемогу навіть проти І Юня в його кращому стані, він не схвалював такої щедрості. Вихід турніру був дуже важливий. Якщо можливість гарантувати перемогу на 100%, слід було використовувати її. Вони вже втратили чемпіонство в молодіжній групі; якщо програють і у спільному, після повернення до Божествного Королівство Облачкового дракона над ним будуть сміятися всі кому не лінь.
— Бай! Ти занадто зухвалий! — У вухах хлопця голос Господаря Вежі суворо пролунав. - У тебе немає права недооцінювати ворога!
— Це не зарозумілість і не погорда. Я хочу справжнього бою. Якщо ви, Володарю Пагоди, проти - нехай за мене вийде хтось інший.
— Ты... « Господарі башти подивилися на інших учасників і ще більше насуплювалися. Без Бої сенсу від решти в бою проти І Юню було небагато. Він знав характер Бія: якщо той щось вбив собі в голову, переконати його було неможливо. Така поведінка приносила багато труднощів.
Зрештою Господар був змушений замовкнути. Він розумів, що навіть загроза покарання не є підставою для дій.
— Дві години? — І Юнь подивився на Бяй з подивом. Він не очікував такого благородства, а ще більше його вразило те, що лідери Облакового Дракона не стали заперечувати. І Юнь тут же сів, схрестивши ноги. - Якщо ти даєш мені час, я теж не буду контролюватися в бою!
— Це саме те, чого я хочу, — холодно відповів Бай. - Навіть за дві години рука твоя не відновиться повністю... і це, чесно кажучи, не зовсім той бій, про який я мріяв.
Бій з жалем подивився на поранену руку І Юню. Йому дуже хотілося побачити справжню силу того самого удару.
— У майбутньому це буде можливо.
І Юнь поспішив зосередитися на медитації. Він прийняв дві порції дорогоцінної крові серця потомка Золотого Круна, і йому потрібен був час для того, щоб їх прийняти. Для нього ця перепочинка була надзвичайно важливою. Його противником був не тільки Бай, але й усі інші. Він передбачав, що схоплення з Баєм буде ще важчим за Фен Лінь і навіть у випадку перемоги в нього майже не залишиться енергії Юань. Запасів крові Золотого Крука залишалося зовсім небагато, і з їх допомогою, на залишках сил, протистояти ще 11 воїнам Облакового дракона буде неймовірно важко.
Час повільно тягався. Глядачі затамували подих, спостерігаючи за сценою. Ніхто не йшов, ніхто не проколов ні слова. Всі чекали, коли минуть ці дві години. Кров на руках і Юні перестала складатися, меридіани поступово почали рости. Поки він не застосовував у своєму житті справжнього наміру меча Дворца Чистого Ян, рука повинна була бути виправлена.
Під час медитації І Юнь відчував, як всередині нього спалахує полум'я крові Потомка Золотого Круна. Ця сила змушувала його запалювати бойовий дух. Бай стояв на відстані 10 метрів і спостерігав за ним. Він повільно перемотав білі смужки тканини на своїх руках. Коли останній виток був зафіксований, Бай піднявся і негромко вимовив:
- Час вийшов.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv