***
Під Помостом Богьною пустищею, під наглядом кількох цілителів Ян Цянь повільно прийшов у себе. Він зайшов сильний, надривний кашель і слабо сказав:
— Простите...
Нині ян Цянь був гордим і соромився. Різниця між ним і товстою в жовтому одязі виявилася надто великою. Навіть частину захисту неможливо було усунути, бо він не зміг догодити ілюзорну техніку суперника й зазнав нищівної поразки.
Поряд з ним стояв молодий чоловік — Яо Дау. Він мовчав, пильно дивлячись на Помост Божестної пустиші, де товстий в жовтому грівався у промінях юрби.
Цей жирдій був старший від нього, і його рівень культивації перевищував його власний. Дуже небезпечний противник!
У мистецтві володіння саблею Яо Дау був абсолютно впевнений у собі, але битви в мирі ілюзій... До такого він ніколи не готувався. Цей товстяк у жовтому став першим майстерем ілюзій, з яким зіткнувся Яо Дау. Битва розуму разюче відрізнялася від прямого фізичного зіткнення. Без належного досвіду бійець був приречений на поразку.
Зараз Яо Дауо відчував себе так, ніби тільки-тільки навчився ази володіння клинком і, не маючи ніякого реального досвіду, вийшов проти схваленого майстра. Йому треба було прокладати шлях, маючи лише на своєму малому.
— Яо Дау, просто зроби все можливе, — сказав цей юнак.
Яо Дао мовчки кивнув. Перед початком турніру він і уявити не міг, що зіткнеться з подібним противником. Він прагнув шаленої, нищівної сутички, подібної до бурі, але реальність по - іншому визначилась.
Яо Дауо, збивши сабблю, зійшов на Помост пустище Боже. Напроти товстої усмішки в жовтому розплилася глумлива усмішка:
— Очерередный смертник. Смішно.
- Менше слів, до бою!
Він сказав, що його губи зірються, як Юань заціркулювала енергію. У той же самий час він глибоко зосередився на розумі, готуючись відбити удар ворога.
Товстуяк тільки посміхнувся і неквапливо витягнув з свого простору перстень гарбуза-горлянку. Маленька, вишукана судина заввишки трохи більше 30 сантиметрів відливала благородним темно-золотим кольором.
« Що?» — Яо Дау нутрощі напружився, його права долоня міцніша стиснула руки зброї. У битві з Ян Цянем товстий не діставав цю горлянку. Або ж... І саме поява цієї судини вже була частиною ілюзії?
У цю мить Яо Дао не наважувався атакувати всліпу. Він боявся, що найменший рух введе його у ілюзований світ, змусивши витрачати сили на бій з фантомом, який гарантував би неминучу поразку! Але він не міг просто стояти на місці, і це дало б йому можливість безперешкодно застосовувати таємну техніку. Яо Дау інтуїтивно відчував, що те, чим ховається в горлянці, є смертельним. Якщо ворог вирве це, його шанси на перемогу пройдуть до нуля.
З цією думкою Яо Дауо різко прикусив кінчик язика. Різкий, пронизливий біль швидко протверезив його розум.
« Як я можу бути таким боягузливим? Бій навіть не почав робити цього, а я вже втратив свою волю до перемоги! Боїтися нападати через страх перед ілюзією - неприпустимо для мене! "
Ця думка пронеслася в його голові, принісши з собою миттєве просвітлення. Правдивий майстер саблі повинен йти тільки вперед, змітаючи будь - які перешкоди. Відкинувши сумніви, він звільнив могутню ауру клинка, яка могла розрубати будь - яку брехню!
— Умри!
Яо Дао рвався вперед, заносячи вузький клинок для нищівного удару.
Але саме в цей момент товстий витяг пробку з горлянки. З горлика вирвалася тоненька сукня різнокольорового туману, зіштовхнувши в повітрі напівпрозорий вуалі.
— Використовувати проти тебе Сімкольоровий Ілюзорний Дим... Визнай це з поваги твого дідуся-толстянка! Ти можеш пишатися тим, що впадеш від цієї техніки!
Сімкольоровий Ілюзорний Дим миттєво згустився, закриваючи очі глядачів. Він накрив Помост нездоланним бар’єром, закривши те, що відбувається всередині від чужих очей.
Глядачі на трибунах вдивлялися у густий туман, боячись пропустити хоча б одну деталь. Але через щільну завісу все ще нічого не було видно.
Особливо нервували воїни міста Тай А. Вони всім серцем переживали за Яо Дау, з тривогою ворожячи, як закінчиться ця битва. Адже Яо Дауо залишався останньою надією молодіжній групі міста Тай А. Якщо він програє, то ураження фракцій у цій віковій категорії стане нищівним і ганебним!
***
Тим часом у гробниці мечника і Юнь сидів, схрестивши ноги. На його колінах стояв покритий іржавий облом меча — зброя, яку він колись знайшов у Дворці меча Чистого Ян.
І Юнь зрозумів суть меча вже майже рік. Справу над мечем, залишеним у Дворці меча Чистого Ян, прокручували й аналізувалися незліченні рази. Але навіть сьогодні, коли він подумки повертався до цієї відмітки, його не залишало відчуття якоїсь туманності і недосконаленості. Він намагався зосередитися на ній, як здавалося, ніби невидима завіса приховує справжню суть удару і не дозволяє роздивитися деталі.
Сьогодні І Юнь сидів нерухомо. Сам того не помітивши, він знову поринув у глибокий стан медитації, де стерлися кордони між зовнішнім світом і його власним « я». Його розум закріпився щільними шарами туману. Він з усіх сил вдивлявся у цей туман, і коли туман почав повільно розсіюватись, його очі стали нечіткими.
« Гм? Що це?
Серце І Юня тремтіло. Такі видіння ще ніколи не були для нього реальними.
Він урізноманітнював фігуру чоловіка, який тримав довгий меч. Чоловік робив змахи вільно, розмаївши небо, і кожен спалах його меча повалив зорі, розколов землю та розсівав небесні склепіння. Картина була хаотичною і вривчастою, а образи тускнели й вияснювали. І Юнь не міг побачити противника цього воїна, але відчував, що це була величезна битва, відгомін якої змушували трястися небо й землю.
І раптом в небі виник нефілім. Здавалося, його тіло було відлито з чистої бронзи. Зрістом він не поступався найбільшим гірським хребтом, а з часом аура буквально позбавляла його здатності дихати. Він виглядав як божество, яке зійшло з Діви Небес — володаря сухого і споглядає на все живе із презирливим презирством.
У його руках була величезна бронзова алебарда. Одним легким змахом цієї зброї в пустоті він розколов цілий світ! Жахливо, тріщина у склепіннях пролягла через суху землю і йшла в океанські глибини та розсікалася саме небо! Моря розступилася, вдихаючись величезними водоростями, вода безперешкодно кишила тріщинами аж поки морське дно повністю не прояснилося. Свод неба лопнув по швах, і колись єдиний, що цвіте світ був безжалісно розкол від цих гігантів на шматки!
Один удар алебарди розрубав цілий світ!
І Юнь був вражений до глибини душі. Що за неймовірна істота цей нефілім?
Перед тим як він оглянув побачене, простір у його видінні спотворено. У цій кругарі він побачив мечник, який звернувся до яскравого світла і кинувся назустріч бронзовому гіганту. У цю мить чоловік і його меч злилися в одне тижні ціле.
Вивернула блискавку. Меч воїна встромився глибоко у шию бронзового велетня, бажаючи підчистої знести його величезну голову!
Зірки І Юня звузилися. Неймовірно грізний удар! Ісполін, чия міць дозволила одним махом розколоти світ, ледь не втратив голови від цього падіння!
Але в наступній мить у свідомості І Юна пролунав виразний кришталевий дзвін — під дією жахливої вивантаження божественного клинок чоловіка розвалився навпіл! Облом меча, який залишився в руці воїна, оббризкувало кров бронзового велетня. Кров настільки здирався, що метал почав швидко роз’єднуватись і обкутувати струменями сизкого диму.
Першорядне сяйво, яке колись сяяло божественним світлом, відразу потьмяніло. Подібно до живої істоти, меч виспустив жалібний, повний болю стогін.
Ранений нефілім, голова якої безконтрольно висіла на напівперерізаній шиї, видав яростий і сповнений борошна рев. Змахнувши своєю алебардою, він наніс удар по мечнику!
Сліпе світло алебарди заповнило весь погляд І Юня. Він лише ледь встиг побачити, як цей жахливий удар прийняв на себе воїн і його тіло полетило геть від того зруйнованого світу. Навіть сам світ під впливом другого нищівного удару гіганта розколовся ще сильніше. Величезний осколок суші повністю відколовся від головного континенту і повільно кинувся у безкрає, холодні глибини всесвіту...
Після цього відірваний шматок колись великого світу почав своє нескінченне, безцільна подорож по космічному простору... Облом меча залишився лежати на цьому покинутому шматку суші. Він втратив свою духовну сутність. Через роз'їжджувальну кров бронзового велетня на його лезії проступили перші плями іржаві. Слой коррозії ставав все товстішим, і незабаром божественна зброя перетворилася на неказистий, іржавий шматок заліза, мало чим відрізняється від звичайного металобрухту...
Протягом усього цього часу І Юнь залишався мовчазним спостерігачем, який спостерігав за історією. Він бачив, як тече річка часу, коли змінюються епохи і руйнуються цивілізації...
У цьому трансі І Юнь втратив рахунок століттям. Йому здавалося, ніби він прожив кілька довгих, позбавлених радості і смутку, абсолютно безстрасних життів, перш ніж якась незначна сила в один момент різко не виштовхнула його назад у реальність.
Оглянувшись, Юнь помітив, що весь вкритий холодним потім. Я досі пам’ятаю, як відчувся той мертвий і застиг. Йому було дуже приємно бачити, як він сам обернувся в холодний камінь без життя і що може лише сліпо споглядати час.
І Юнь кинув погляд в кут кімнати. Масляна лампа в таємній оселі продовжувала горіти. Судячи з того, що залишилось масла, минуло від сили півгодини. Однак у цьому видінні Юнь пробув тисячі років, а то й десятки тисяч.
Він заміряв, опустив голову і подивився на свої коліна. Облом меча нерухомо лежав на попередньому місці. Його лезо покривала темна, нерівна іржа. Придивившись до нього, Юнь помітив на металі підступні бурі крапинки, навколо яких була особливо глибока коррозія.
« Може, ці плями — сліди запікущої крові того бронзового велетня?»
"Значить, те що я бачив - справжня історія цього меча?."
« А той фрагмент світу, відсічений алебардою велетня... Він, мабуть, безцільно тремтів серед зірок незліченні віки аж до наших земель. Так ось що люди називають "меторитом", який впав у Ворта Упавої зірки?"
Звичайні воїни вважали це банальним метеоритом, тоді як приховані стародавні клани вірили, що він є власником божества. Насправді ж ані те, ні інше визначення не відображало правди. Це був шматок світу, відсічений удар бронзового велетня.
Думки в голові І Юня прояснились. Він зрозумів, що те, про що він тільки-но побачив, було пам'яттю найскрутніших мечах.
« Навіть меч може мати власну пам’ять?»
І Юнь узяв обломок меча і почав пильно вертати його в руках. Це був звичайний шматок іржавого заліза. Важко уявити, що до втрати духовної зброї ця невидима зброя була частиною таємничого майстра і могла проливати кров богів.
« Ось мечник... Невже він і був Володарем Дворца меча Чистого Ян?."
У його голові були різні здогадки. Важко було навіть уявити, якими завданими ступенем бойових мистецтв володіли Володаря мечу Чистого Ян і цей бронзовий велетень. Чи цей жахливий удар алебарди приніс полегшення Володареві? Удар, який здатний розірвати світ на шматки та ще й мільйони років скитань в порожнеті... Великий мечник, мабуть, давно загинув. Якби він був живий, хіба не кинув би Дворець меча Чистого Ян на довільній долі?
Яка ж раптова втрата бойового мистецтва — втрату такого неперевершеного майстра!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv