Завдяки яскравому світлу з очей монстрів воїни змогли роздивитися простір у радіусі чотирьох-п'яти метрів. Вони встали спиною до спини, формуючи коло перед лицем нависаючої зграї.
І Юнь міцніший стиснув Лук Лазурної Бездни. Тепер він зберігав абсолютну холоднокровність, добре розуміючи: зібравшись вони в прямому бою, їх розрвуть на шматки за вигідні миття.
— У стайні метрів нижче є три водовороти. Мій постріл стане сигналом. Як тільки я спущу тетиву, прорвемося разом. Дістаньте з просторових кілець найтяжчі предмети, щоб пришвидшити падіння і вимити всю енергію Юань до межі... Можливо, нам вдасться проскочити у водоворот...
Втекти було нікуди. Хоча водоворот танув у собі невідомі небезпеки, це все ж краще, ніж збити рибу на корм.
— Идёт!
Цю Ню та інші швидко погодилися. Кожен з них дуже зосередився, очікуючи сигнальної стріли І Юні.
І Юнь глибоко зітхнув і перевернув долоню, в якій з'явився предмет. Це була... Трава Приманки Зверей!
Трава Приманки Зверей, залишена Яном Геожаном, могла діяти ще більше години. І Юнь рішуче направив в рослину енергію Юань, раз вивільнивши весь аромат!
Потім він максимально швидко запихнув Траву Приманки Зверей в ажурний наконечник стріли Левца Вета, натягнув лука, вклав артерію і вилив у неї всю свою енергію Юань.
Дзінь!
Гудіння тевіти було подібне до розкоту грому під водою. Стріла Льовця Ветра, запах приманки, вилетіла геть!
І направлена вона була туди, куди втік Ян Хаожань!
Трава Пріманки Звірей імітувала аромат дорогоцінних скарбів із Силою пустиші, надаючи неймовірні претензії на Астральних тварин. Риби швидко замерли, а потім відразу кинулися слідом за приманкою.
Вся зграя побігла за стрілою, наче блискавка!
— Бежим!
Чу Сяжань та інші, не маючи додаткових вказівок від І Юна, вже вивільнили всю свою енергію Юань і кинулися вглиб води!
Але за спиною І Юню залишилася невелика частина тварюок, які рвалися в погоні за несподівано втікаючими людьми.
— Ню! — кричала Чу Сяожань.
Цю Ню витягли з кільцевої кільця велетенський щит і попер вперед, що розчищає шлях. Кількість монстрів зменшилась на три чверті, і вони більше не могли зомкнути кільце.
Чу Сяжань вихопила довгий меч. Це меча розцвіло хмарою, відкинувши чотири-п'ять застублих шлях риб. Всі п'ятеро одним поривом кинулися до дна води.
Вони просунулись на кілька десятків метрів вниз і відчули потужну силу всмоктування. Їм більше не потрібно було води, а водорість підхопила їх і знервувала!
Потік був настільки швидким, що риби відступили перед бурхливим виворотом. Помахаючи хвостами, вони стримували рівновагу і не продовжували переслідування.
І Юнь, Чу Сяжан та інші — наче брязка у штормі — не могли керувати своїми тілами. Стрімкий потік безконтрольно ніс їх все глибше під землю.
Гуркот!
Юнь та інші влетіли у нескінченний тунель. Тут панувала абсолютна темрява, але завдяки зору Пурпурного Кристалу І Юнь міг бачити навколишнє середовище. Підземний тунель мав завширшки близько десяти чожанів, а його кам’яні стіни були ідеально гладкими. І Юнь почувався так, ніби він обсідав дракона - кажана — швидкість була шаленою і його контроль був повністю втраченою!
Підземний тунель не був прямим, оскільки час від часу люди отримували відповіді. Через шалений потік І Юнь не міг вибрати напрямок, і, проскочивши одну зрочків, з досадою виявив, що Чу Сяжан, Цю та інші зникли. Він залишився один!
Безкінченна темрява, все зростаюча швидкість... Серце І Юня стискалося від липкого страху перед невідомим, він поняття не мав, що чекає його в цьому підземному світі.
« Нехай такий бурхливий потік промине, і вихід хай буде... Можливо, він веде до підземної річки чи озера... Якщо цей водорість не вийде, то він загине у нескінченному тунелі.
Підводне божевілля тривало близько 15 хвилин. Поступово вода, що не була холодною і стала приємною.
Навіть воїнам важко довго обходитися без повітря. Запасне повітря вже давно вичерпалося, і Юнь підтримує життя лише за рахунок енергії Юань у Дантя.
У цей момент пролунав оглушливий гуркіт. І Юнь відчув, як незнайома сила виштовхнула його назовні. Навколо раптово спалахнуло яскраве світло. Відкривши очі, Юнь виявив, що летить прямо по повітряу.
Він вибрався!
І Юнь жадібно ковтнув повітря і розтрощив тіло в польоті, відчуваючи захоплення пташки, яка повернулася у рідне небо.
Він обернувся і побачив велетенське жорло печери, з якого викинулася величезна вода.
Але те, що простягалося під водоспадом, приголомшило І Юня до глибини душі. Під ним простягалося алое море хмар, де бурхливим потоком обрушується величний водоспад.
Справжнє чудо світла!
Свисток!
І Юнь швидко падав вниз і врізався у алое море хмар. На нього відразу впала гаряча спека. Енергія Чистого Ян тут бурлила і загущувала, будучи в десятки разів густіше, ніж у попередньому ущелині!
Навіть з його практикою Священної Техніки Тайва ця енергія чистого Ян здавалась занадто зосереджена, і кожен подих Даньян був наче полум’яний.
Як високо!
Прокинувшись крізь вогняні хмари, Юнь глянув вниз і землю було принаймні 1000 метрів. Він падав зі скелі величної гори.
Знизившись з шаленою швидкістю, він перед самою землею натягнув лук і вистрілив у відвісну скелю. Наконечник стріли був прикріплений надійним канатом.
Використовуючи інерцію польоту стріли, І Юнь вхопився за мотузку, гойдався і легко приземлився на ноги.
Він підняв погляд. Перед ним відкрився величний, сповнений таємниць і чудес світ.
Небо застила нерозсієва багряниця.
Горні вершини простягалися до горизонту, тремтячи під цією алими маревом життєдайною силою.
Могутні дерева з криваво-червоною кроною йшли верхівками в небо.
Трохи далі на сотні чи більше простягалася випалена ала земля, в якій палахкотіли язики полум’я, нагадуючи спустошену пустелю.
Життя і смерть проводили тут чітку межу.
Час від часу доносився глухий рев монстрів, що потряс небо і землю.
Дивлячись на цю картину, І Юнь відчув, як в'яне серце. Йому було важко повірити, що все це підземний світ!
Чи може підземне царство бути таким безкраєм?
« Невпізнали це все ще Безна Упавшої Зірки...» — промелькнуло в голові у І Юні.
І ледь ця думка спалахнула, як з неба зірвалася ще одна фігура.
І Юнь вкинув голову — це Чу Саяжань! Здається, що у воді було багато відповідей. Багато з них вели в той самий світ.
Свисток!
Розігріте повітря блищало мечом. Чу Сіяжань використала силу вивантаження свого клинка і м'якісінько приземлилася. Як і Юнь, коли вона потрапила в цей світ, то була шокована.
- Це місце... — Чу Сяжань злегка зрушила тонкі брови. Вона почала перегукуватися з її знаннями, і поступово у неї виникло невизначене уявлення про цей світ.
- Схоже, це... Ворота Упавої Зірки!
Ворота Упавої Зірки?
І Юнь здригнувся. Звичайно, він знав про Воріт Упальської Зірки. Ядро велетенського небесного тіла, що ламався у Бездну Зірки десятки мільйонів років тому, було саме там і полум'я Чистоґо Ян палав в цих місцях буйним вічном.
Ворота Упавої Зірки була центральною ділянкою Бездни Впальної зірки. У місті Таї А було дуже мало інформації про них, адже звичайні люди ніколи не забрали туди випробувань.
- Ми справді потрапили у Ворота Упавої Зірки? Але хіба вони не виникли через те, що з неба впала зірка? Звичайний метеорит зміг вибити цілий світ?
І Юню це здавалося неймовірним. Раніше він вважав, що хоч би якою великою була метеорит, вона залишила б лише гігантський кратер — велетенське пекло, яке через мільйони років перетворилося б у вогняне вогонь.
Але перед очима метеорит зовсім не в’яне.
Наскільки великим є цей світ? Він знаходиться під землею чи на поверхні?
Якщо на поверхні, то чому, коли він дивився вниз на Бездну Упавої Зірки, не бачив цього світу?
А якщо під землею, то звідки взялися ці безмежні небеса і море хмар над головою?
- Це не обов'язково метеорит... — вимовила Чу Сіжань. — Версія про загублену зірку є лише тим, що говорять вголос. Раніше я чула від батька, що небесне тіло в Бездну Упавої Зірки могло бути об’єктом незрівнянного майстра. Десятки мільйонів років тому цей об'єкт звалилася з неба, пробиваючи Бездну Упавлу Зірки та Врата Тітра...
- Що?
Серце І Юня здригнулося. Милосердний майстер!
Чистий Ян, який потворив Бездну Упавлу Зірки і запалив полум’я протягом мільйонів років та породу величного багатолицького світу!
Наскільки могутнім має бути цей майстер?
І який же рівень об’єктів, що лишаються такими як зараз? Чи настане там дивовижна уява?
— Не пробуджуй ілюзій, — зітхнула Чу Саяжань, помітивши вираз обличчя І Юна й тихо гойдалася головою. — З давніх часів незліченна кількість святих Божествного Царства Тайва досліджувала Бездну Упавлу Зірки, намагаючись знайти вхід до цієї таємничої оселі. Але всі вони зазнали невдачі... Тому розмови про те, що колишня зірка була чиєюсь оселею - лише здогади. Правда чи ні, досі невідомо. І навіть якщо це дійсно обитель майстра, з нашими нікчемними силами, хоча й удача неба буде на нашому боці, нам ні за що туди не проникнути.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv