***
Для Небесного Пурпурного Солнєчного Наречена вбити людину було справою тяжкою.
Духовні ліки Неба і Землі дуже відрізнялися від астральних тварин, які мали вроджені слабкості. Навіть коли Реліктове зілля Тайгу стало повноцінним реліктовим ліком або божественною безсмертністю, воно все одно не могло уникнути втрати життя чи піймати його. Деякі з них, навіть Небесному Пурпурому Сонцю, не вміли пересуватися під землею чи водою. Вони були легкою здобиччю для збирачів та харчів для астральних тварин. Подібно до трави, що росли на території Реліктового знаття Тайгу, це було надзвичайно важко. Це могло статися лише тоді, коли вони росли в глибоко прихованому місці, де їх ніхто не міг виявити протягом десятків тисяч років, дозволяючи спокійно поглинути природу Неба і Землі. Або ж їх охороняли могутні створіння: деякі Астральні звірі Тайгу захищають цей скарб століттями, щоб з'їсти його відразу після дозрівання. Тільки під такими обставинами вони мали шанс стати Реліктовим снагою Тайгу.
На даний момент Небесному Пурпурному Сонцю не було важко вдуманити І Юні своїми ілюзіями, але вбити його було набагато важче. Він мусив поглинати енергію чистого Ян і сутність Неба та Землі ще принаймні кілька тисяч років, щоб перетворити на дійсну смертоносну форму світу. Але, нехай Женішень і не міг вбити безпосередньо, занурити людину в кошмарне бачення, позбавити його розуму та довести до божевілля, поки її свідомість повністю не розпадається, йому було цілком під силу. Якщо людина випадково загинула в приступі божевілля, її труп ставав відмінним добривом для Кривавого Сонячного квітника.
Небесний Пурпурний Сонячний Женішеньо почав збирати мізерну енергію чистого Ян, розлиту в просторі. Він вирішив позбутися І Юня раз і назавжди. Інакше той продовжував би повертатися в пошуках Кривавого Сонячного квітка і врешті міг залучити сильних майстрів Раси Людей, через що постраждав б також Жорнісень.
Зараз, на порозі опівночі дня Великого Інь, енергія чистого Ян у світі впала до свого мінімуму. У цей час сили Небесного Пурпурного Сонячного Жененя послаблювалися на тридцять відсотків. Але навіть якщо б від його могутності залишилось лише 30 відсотків, він би не повірив, що юнак, чий рівень був тільки на середній стадії Сфери Пурпурної Крові, здатний представляти для нього хоч якусь загрозу. Пурпурна кров, навіть вершина Сфери Першоздворного фундаменту не допомогла б. Головна причина виживання Женьшеня полягала в тому, щоб злитися з оточенням. Якби сюди не з'явився Святий Раси людей, ніхто б навіть не зміг помітити його присутності.
Поки небесний Пурпуровий Сонячний Женішень копнув сили, готуючись напасти на І Юня свої ментальні чари, він раптом помітив, що юнак нахилився і поклав на землю два предмети. Це були два круглих диски розміром приблизно 30 сантиметрів: один - ісиня-чорний, інший -- крижано-блакитний. Визирали диски просто і деревни. На поверхні цих черепах були плоскогір’я, які нагадували панцир черепахи.
Хоча небесний Пурпуровий сонцезахисний Жешань мав розум, він зовсім нічого не розумів у будівництві формцій, мистецтва Астральних Небес або техніці вдосконалення. Покращення, створення амулетів і побудова масивів були виключно людськими навичками. У плані тривалості життя, міцності тіла та природи з енергією Юань Неба і Землі Раса людей поступалася багатьом іншим створінням. Однак завдяки своїй винахідливості, здібності до навчання та передання спадщини людство міцно закріпилося на цьому стародавньому континенті. Звичайно, для розуміння рунічних масивів та талісманів не було жодної потреби в духовному розумінні.
Жорсинка не знав, для чого і Юню ці два диски. Інтуїція підказала йому, що підліток Раси людей не може бути загрозою, але будучи від природи надобистим Реліктовим снагою Тайгу, він все ж придивився до залишених предметів. Однак він не переживав, лише завдав потужного удару і повалив океан душі І Юню, як будь - які його формування стануть непотрібним сміттям.
Ніч була глибока і мовчазна, наче темна вода; навіть зорі сховалися за густими хмарами. І Юнь подумки відрахував мисливи. До приходу третьої сторожі залишалося лише кілька десятків подихів.
І Юнь протримався дихання, приводячи розум і тіло в стан ідеальної готовності. Поступово Енергія Інь ставала дедалі щільнішою і відчутнішою. Навіть два диски формій, що лежали під руками І Юна, почали істочати холод. На дотик вони нагадували шматки льоду. Ці диски резонували з півночою деньчю Великого Інь, і хвилі плавно зв’язувалися з енергією Юань Неба та Землі.
На одному з них вирізали Масив Небесного Інь, а на іншому — Міцив Вів’язької Цикади. Обидва інструменти були зроблені великими майстрами формцій з міста Тай А. Майже всі руни Драконячої Чешуї І Юню, за вирахом тих що пішли на Бусіну Небесного Зла були витрачені саме на цю купівлю!
На диску Масива Небесного Інь була наклеєна блідо-фіолітова смужка - дешевий активує талісман. Цей талісман був пов’язаний з волею І Юна, і він міг лише побажати, як його друк миттєво розбудив би масив.
Коли всі приготування були завершені, темрява згущалась ще сильніше. Час невблаганно наближався до третьої сторожі. Енергія Великого Інь досягла піку. Навіть Юнь відчув, як цей холодний холод проникає до кісток.
М’язи хлопця швидко напружилися. Він продовжував блукати по схилу з нарочище розсіяним виглядом, але насправді крок за кроком наближався до Кривавого Сонячного Квітку!
І в цю саму мить...
Гудіє!
У вухах І Юню пролунав оглушливий гуркіт!
Океан душі і Юня здригнувся, голова пронизала нестерпний біль — це був ментальний удар Небесного Пурпурного Сонячного Женьшеня! Цей удар перевищував попередній по силі більше ніж у десять разів. Очевидно, Женішень назбирав достатньо могутності для того, щоб одним махом знищити волю юнака!
Проте Юнь ще перед сходженням на Аптекарську гору прийняв Пілюлу Очищення Духа. Він заготовив ці ліки, які коштували недорого. Він чітко відчув, як у мить гострий біль в Океані душі з його Даніеля піднялася прохолодна і заспокійлива сила. Чистий струмок вона хлинула в голову, миттєво прояснюючи розум і притуплюючи біль.
І Юнь добре пам’ятав, що головною зброєю Небесного Пурпурного Сонячного Жененя були ілюзії і тому подбав про все заздалегідь. Завдяки енергетичному зору Пурпурного Кристала та дії Пілюлі Очищення духом ясність думки повернулася до нього майже миттєво!
Але час діяти ще не настав. І Юнь розумів: навіть опинившись на відстані 10 чжанів, постріли він з Лука Лазурної Бездні, все одно навряд чи потрапив би в Женісінь. Він міг вразити будь-яку нерухому або рухому по передбачуваній траєкторії ціль на відстані у десять чи більше, але вигинати маршрути польоту стріли слідом за ухиляючим противником поки що не вміли.
Небесний Пурпурний Сонячний Перлина рухався занадто швидко! Його стріли просто не встигли б за ним. Існував лише один спосіб вразити ціль — порахувати наступний крок Жененя!
І Юнь чекав ідеального моменту.
Тим часом світ навколо нього почав змінюватися. Відважний витес перетворився на безпричинну дику долину, з якої поповнило первісною та лютою силою Божествної пустиші.
Грім! Грім! Грім!
Земля здригнулася. Великі, подібні до пагорбів звірі з ревом неслися рівниною прямо на І Юні, готові розтоптати і побити все на своєму шляху. Після ментального удару сталася хвиля ілюзій.
І Юнь більше не відчував того замішання і розгубленості, що охопили його під час першої зустрічі з чарами Женьшеня. Він дізнався, що перед ним розкинулися простори Богочного пустища.
Мислливо посміхаючись і Юнь прикидався одуманеним. Він з лютим криком кинувся назустріч монстрам, схопивши Саблю тисячі воїнів. Ілюзія залишалася лише ілюзією. У серці І Юня не було страху, і хоч би якими грізними здавалися ці астральні звірі, для нього вони залишалися лише безлотними тінями.
Кхр!
Сабля тисячі Воїнів опустилася. Могутній звір, який в дійсності міг би прибити І Юня одним ударом, розсікся надвоє від одного помаху клинка!
Лезання свистіло, розсипаючи холодні іскри. Юнак розмахував саблей, утворюючи широкі розчавлені удари і всюди літали бризки примарної крові. Одною з таких страхітливих створінь була його зброя!
Його хаотичні на перший погляд кидки з боку в сторону насправді були чітко виконаними маневрами. Здійснюючись і петляючи, він постійно наближався до Реліктного снагою Тайгу!
Десять жанів!
Дев'ять жил!
Вісім чжанів!
Дистанція повільно скорочувалась. І Юнь раз у раз перерахував відстань. Він імітував божевілля, але таємно готував нищівний випад.
Але Юні довелося наблизитись до Небесного Пурпурного Солнєя, що на відстані семи джжанів. Незважаючи на повне нехтування здібностями підлітків, вроджена обережність Реліктового знаброя Тайгу змушувала його триматися подалі від людей. Жінь плавно відповз назад, але не занадто далеко, щоб не розірвати зв'язок і не розсіяти ілюзії.
Помітивши цей рух, Юнь злегка помачав. Він мусив відмовитися від задуму, щоб підібратися до мети під прикриттям нерозбірливих. Реліктові зілля Тайгу були надзвичайно полохливі, адже вони інстинктивно тримали дистанцію навіть серед тих, хто не був для них загрозою.
Тисячі воїнів не могли приєднатися до одного чіжа, щоб атакувати Сабріни. Йому все ще залишалося покладатися лише на свою луку, щоб завдати цього єдиного смертельного удару!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv