- Інь-ер, цей Військовий табір Божественної Пустоші... Ти справді мусиш туди йти? — Цзян Сяжу покуштувала губи, з тривогою дивлячись на І Юню.
І Юнь не розповідав їй про високий рівень смертності, але Цзян Сяожоу все одно дізналася. 15 відсотків смертей і 5% інвалідності звучать занадто моторошно.
— Зі мною все буде гаразд, — серйозно сказав Юнь.
Цзян Сяожоу шевельнула губами, хотіла щось сказати, але в кінцевому підсумку промовила. На кінець вона лише міцно обняла брата. Вона розуміла, що І Юня має своє життя і свої цілі, і якщо він щось вирішив, вона не зможе його втримати. Дикий кінь, який несеться в повну опору, служить для безкрайних степів...
Цзян Сяжоу зібрала для І Юня все, що тільки можна було взяти з собою і також стиснула найпроникніший мішечок. На лицьовому боці вона вишила ієрогліфи « Жоу», а на обвороті - благословляючий священний візерунок, в який вірили жителі Великого Дикого краю. Усередині вона зашила рятівний талісман життя, залишене Су Цзе, сподіваючись, що він захистить І Юню...
Тож Юнь вирушив у новий шлях.
***
На третій день, у призначений час, Юнь мало розсіялася ранкова темрява, і з зазубленим мішечком із тваринної шкури заввишки в півлюдину вже чекав на плацю військового табору Стражі Цзіньлун. Незабаром у полі його зору з’явився Сон Цзицзюнь. Юнаки переглянулись, кивнули один одного і мовчки втупилися у сторону Божій Дикій Пустоші. Їх підтяті фігури нагадували два прямих списи.
Коли сонце відкинуло перші золоті промені, на далекому небі з'явилася смарагдно-зелена тінь. Тень швидко збільшувалась і невдовзі запустила небо над п Плавцем.
І Юнь задер голову, ахнувши про себе. Це був корабель, що ширяв над нами! Колись у Великій Пустоші він бачив, як на подібним літала Лінь Сінтун. Цей військовий корабель перевищував ті розміри, хоча й виглядав менш елегантним.
Парні кораблі були гордістю транспортної системи Божественного Царства Тайської. Особливо ті, що можуть перетинати божественну пустелю: їх називали « Божественними ковчегами». Їх створювали найкращі майстри-куренці держави, а в металеві конструкції майстрів масивів записували великі закляття, що дають надпроочний захист і багато атакуючих артилерійських нападів літаючих астральних тварин. Відомий флот Божественних ковчегів Божествного Царства в Таїланді був одним з символів могутності імперії.
Божий ковчег плавно знижувався. Його каплеподібне гладеньке черевце холодно відбувало металом у променях ранкового сонця, а в деяких місцях проступали таємничі стародавні руни, які окутували корабель туманним і священним горілком.
Коли Юнь побачив, що корабель настільки розкішний, то відчув кров. Він вперше піднімався на борт такого гігантського летючого артефакту. Цей юнак зменшив пропуск у руці, щоб пройти відбір.
Гудіння прорізало повітря. Човнярі зависли над землею на 100 метрів. З люка в його нижній частині з гуркотом падали ланцюг завтовшки з бочку і зі дзвінком впала прямо перед І Юном та Сун Цзицзюнем, піднявши хмари пилу.
У відкритому люкі стояв худий плішивий чоловік середнього віку. Зклавши руки в рукава, він зверху вниз подивився на хлопців.
— Ви рекрути, відібрані відділенням Стражі Цзіньлун Міста Небесної Столиці для військового табору Божествної Пустоші? Покажіть ваші жетони! — Звук, який лунав прямо над вухом І Юню.
І Юнь і Сун Цзицзюнь відгукнулися, а точні броскамі послали жетони наверх.
Плешивий чоловік уважно дослідив документи і кивнув:
- Гаразд, піднімайтеся по ланцюгу.
Юнаки поспішили нагору, але виявили, що ланцюг неймовірно слизький - його щедро змазали тунговою олією. Здається, це було ще одне невелике випробування. Але для Юна й Сун Цзицзюні таке не було легким. Вони з’їхалися із силами, щоб зловити мавпами вгору. І Юнь карабкався так легко, ніби йшов рівною землі, через що спостерігачів зверху командир мимовільно затримав на ньому погляд.
Коли хлопці були всередині Паряючого судна, вони стежили за керівником Чжоу в північно-східному напрямку. Той коротко виклав правила поведінки на борту і пішов геть.
Як тільки керівник Чжоу пішов, І Юнь озирнувся навколо. Усередині корабля вже сиділо близько двадцяти осіб. Це, мабуть, були обрані кандидати з сусідніх міст — тільки в околицях Тяньду!
Очі цих людей світилися волею, а їхні дихання і ци були повні життєвої сили. Деякі навіть на борту не переставали тренуватися: хтось медитував, дехто відробляв удари, розсікаючи повітря з гучним свистом. І Юнь тихо зітхнув: серед тих, хто відбирався до табору дійсно не було простих людей!
І Юнь не став ні з ким замовляти. Він сів на своє місце і занурився в медитацію, контролюючи дихання.
Божевільний ковчег швидко покинув околиці міста Небесної Столиці. Приблизно десять осіб піднялися на борт, і корабель відвідав ще з десяти міст.
Коли підсадити його, Божественний ковчег піднявся ще вище і змив прямо в хмари. Захисні масиви заробили на повну потужність, і судно прорізало небо з громуподібним гулом.
І Юнь відкрив очі і подивився у вікно. П’єспасіння Божественного Царства в Таїланді було надзвичайно величним! Для чоловіка, який виростав у диких і зубожілих племенах, можливість споглядати ці землі сама по собі була цінним досвідом.
Невдовзі за вікном з’явилася бурхлива річка завширшки сотні років. У глибинах мілини виринали чорні тіні, і раптом одна з них викинулася — це був гігантський монстр, який багато разів перевищував розміри кита. Вискочивши з води, він на льоту схопив велику пташку і знову занурився у пустку.
І Юнь був вражений. Він ще ніколи не бачив таких лютих водних тварюок!
Під час подорожі він також спостерігав у безмежній пустелі велетенських птахів, чиї крила розмахували сотні джгутів створювали пориви вітру, що заставляли судно на крилі. У безмежному океані він бачив велетенські острови, які насправді були головами гігантських черепах, що випускали в небо райдужні фонтани... Такі чудеса і монстри розширювали кругозір І Юна, щоб викликати захоплення величчю світу.
Територія Божественного Царства Таї була величезна. Кожних кілька днів корабель влітав у величні й неприступні фортеці. Усередині них були величезні заклинанні масиви, а кристалічні камені нагромаджувалися горами і видовбали яскраве світло. Це були стародавні телепортаційні масиви наддовго радіусу дії. Без них подорож з віддалених регіонів до Богомьної Пустоші зайняла б надто багато часу.
Юнь вважав, що корабель тричі входив у такі фортеці і три далекі телепортації подолав десятки мільйонів років. Тільки так вони змогли дістатися до безкраї Пустоші, що межувала з Божою пустинею.
Спочатку Юнь був у провінції Цінчжоу, що межувала з пустинею Юня. Щоб дістатися до неї, потрібно було перетнути більшу частину Божого Царства в Таї!
Дорога була надзвичайно далекою.
Коли сонце зайшло, небо огорнулося в багрові тони і відкидало останні промені на судно. На борту виднілося кілька вм’ятинів: хоча артефакт захищав могутні масиви, у дорозі вони двічі зазнали нападу астральних звірів, які залишили сліди на металі.
— Боженя пустишь! Ми прибули в Божевільну Пустоню! - Хтось закричав у салоні, і натовп знущався над вікном.
І Юнь піднімав брову і дивився крізь прозорі вікна далеко вперед. Там туман розсіявся, і перед ними ніби хлинула подих первісної дикої природи.
Річ тварин трясе небо і землю. Внизу піднімалися хмари пилу, серед яких були велетенські монстри, і глухий топот їх копит гремів як грім.
На далекому горизонті простягалися чорні ліси, де дерева-гіганти, як підпіруючи небо стовпам, попадали вершинами прямо в вишину.
У небі пролунав пронизливий клекот. Хижа птаха, розміром з гору, вигнала вниз камінь і вихватила із клубів пилу лютого звіра з мордою лева та тулубом слона. Кров бризнула сліпучою студією.
Ще далі височіли гірські вершини, що виходили за хмари. Усередині них переливалося м’яке світло, утворюючи ілюзію об'єктів безсмертних людей. Але з цієї "обробники" то і справа вилітали чорні нитки павутини, заволокаючи пробних повз монстрів... Деякі вершини були голими і мертвими, а на їх вершинах лежали величезні хмари сплячих лево-тигрив, чиї хропіння нагадували розкати грому.
До того ж судно стало обережнішим, коли піднялося на ще більшу висоту. Під ним простягалися нескінченні гірські хребти, які змінювалися темними болотами та розжареними пустелями.
« Так от яка... Божевільна пустище..." і Юнь глибоко зітхнув. Це місце було справді великим і моторошним.
— Дивіться, це ж полум'яний звір! - Хтось гукнув.
І Юнь подивився вниз і побачив на рівнині скелет завбільшки з пагорб, між кістками якого все ще текла подібний магмі лава. Але ця тварина була мертва, її нутрощі випадали назовні і зверху засідали птах з семиколірним пір’ям.
И Юнь вдрагивал. Він знав, що полум’яні звірі також водилися у пустелі Юнь, де вважалися грізними хижаками. Але тут цей птах став лише здобиччю для кольорових птахів.
Божественна пустиша справді таїла небезпеку на кожному кроці. Пустоша Юнь виглядала зовсім невинною.
Пустоша Юнь була бідним краєм з дуже рідкою енергією Юань Неба і Землі, де не могли вирости рідкісні скарби або сильні астральні звірі. А от нефілім і стародавні релікти не сягали зовсім там. Найсильніші звірі Пустоші Юнь пішли далеко на північ, до Диких Руїн.
Але Богова пустиня була зовсім іншою: тут дійсно панували стародавні монстри. У пустелі Юнь ледве виживали прості люди, але в Богомьній пустищі не було взагалі простих людей. Згідно з легендами, тут жили лише таємні племена Божественної пустелі — таємничі й могутні власники стародавніх унікальних родоводів.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv