Дні мінялися ночами, хмари ліниво пливли по небі.
Час летів непомітно, і поки Юнь та інші були в дорозі, життя у кланні Ляань ставало все важчим. Нині клан Лянь був бідний до крайнощів. Навіть у сім’ях старійшин, які мали права верхівки клана, закрили майже спорожнілі риси.
За останні кілька років Лан Чен'юй справді вичавив з клану Лянь всі соки, а в останні місяці його апетити тільки зросли. Тепер у клані забили майже всю худобу, яку тільки можна було пустити під ніж і вигрібували всі запаси зерна. Проте, незважаючи на те що все село знеохочувало від голоду, надія в серцях людей ще не зникла. Усі вони, затамувавши подих, чекали повернення Лева Чен’ю з тією самою доброю новиною, яка мала перевернути їхнє життя.
У той час кілька селян, які жили на невеличких полях вцілілих, трудилися у поті чола. Без худоби робота йшла надзвичайно важко. У тіні дерев жінки виготовляли стріли, а в останні дні — клан Левь запас наконечників та обладунків. Але єдиним купальником таких речей міг бути лише Племія Тао. До Племені Тао дорога була б неблизькою, і якби вони самі не прислали людей за товаром, то в клану Лянь не було би можливості обміняти свої вироби на продукти.
Коли сонце піднялося у зеніті, люди готувалися до ранкової вечері. Знурені голодом, вони дивилися на свої миски, де рисові крупки в рідкому похлі можна було перерахувати за пальцями. Така їжа була дуже виснажливою, бо не могла їсти.
Тепер навіть у підготованого табору не було жодних привілеїв. Як і прості люди, вони їли лише двічі на день. Декілька бійців, які йшли по посту на горі, спустилися поїсти, коли їх змінила наступна група.
Навіщо було виставляти караул на горі? Головно тому, що Клана Лянь збагнула: День за днем має прийти звістки про наслідки Великого відбору Божественної імперії. Тому кожного ранку старійшини відправляли людей до поблизького перевалу, щоб вони дивилися вдалечінь у очікуванні Лев Чен’юя — головної надії на Клана. Вони чекали, коли він повернеться разом з загою воїнів, ставши повноправним членом Стражі Цзіньлун, і з тріумфом увійде до рідного села. Людям, які жили в крайніх злиднях, ця новина була необхідною для того, щоб заспокоїтись.
Так вони чекали вже кілька днів, але на просторах пустелі не було видно ні душі. Сьогодні, коли воїни підготованого табору почали змінюватись, Чжен Далі раптово замер. Він витріщився, не промкнувши: — Дивіться... Що це там?.
Палець Делі вказав рукою на горизонт, і люди один за одним почали обертатися. Побачене змусило їх екнути серце. На далекій лінії горизонту повільно піднімалися клуби пилюки. У цій завісі можна було легко помітити силуету велетенських звірів, що мчать у великій обстановці!
Вони вже бачили таких істот, як у Їздових звірах Стражі Цзіньлун!
- Молодий пан Лянь... Невже це він повертається? — Невпевнено вимовив один з чоловіків.
— Напевно, він! Погляньте, звірі біжать прямо в сторону нашого клана Лянь, помилки бути не може! — БАН Далі плескав себе по стегнах, його обличчя так і сяяло від збудження.
Коли Лев Чен’ю подорожував разом з елітою клан, вони переправлялися саме на таких велетнів — Стража Цзіньлун прислала за ними спеціальних ведучих. Тепер вони знову бачать цих істот, отже молодий пан Лянь повертається! До того ж, загін виглядав куди більшим, ніж коли вони поїхали. Там було як мінімум ... Шість величезних звірів!
- Чому їх так багато? — Здивовано запитав один з хлопців.
Коли вони від’їжджали, звір був лише один, а тепер їх шість. Чому така різниця?
Чжен Далі, трохи подумавши, відразу знайшов пояснення і зголосився: « Тут нічого не розумію! Раніше молодий пан Лянь був лише звичайним кандидатом, але йому не слід було шанувати його. Але тепер він, мабуть, був на Великому відбірі Божественної імперії і став офіційним членом Стражі Цзіньлун та заслужив визнання! Звичайно, його повернення повинно бути залишене по вищому розряду. Не пристало такій людині люльитися разом з рештою на одній звірині!
Слова Чжен Далі були дуже переконливими.
- А брат Чжен і справді розумний, відразу розібрався!
Брат Чжан, звичайно, не навчений те, що ми, селюк, підштовхував коротешко з натовпу. Чжан Далі справді вміє писати - він міг вивести своє ім'я, в основному тому, що у ньому було мало рис.
— Швидше повідомимо добру новину! — Помахнув рукою Чжан Далі, і група чоловіків зайшла до села. Незважаючи на їхній голод, новина про повернення Лева Чен’юя додавала їм сил і вони бігли так швидко, ніби мали крила.
У цей час в резиденції старійшини клава старий Патріарх клана Лянь сидів з трубкою, іноді безуспішно намагаючись її розкурити. Насправді тютюн у трубці давно не було. У Великій пустелі тютюн коштував дуже дорого, і патріарх майже повністю розробляв свої запаси. Тепер він клав лише крихітну щіпку в день, якої вистачало всього на пару затяжок. Але навіть коли тютюн закінчувався, він продовжував поласувати телефонною трубкою за звичкою.
- Другий, як думаєш, минуло більше десяти днів, від Чен'ю адже вже повинні бути вести... — звернувся Патріарх до іншого старого, який сидів у невідповідному місці. Ці слова патріархат промовив за останні дні безліч разів.
Другий старий чоловік, одягнений в поношений бавовняний халат, напивався гіркого чаю на одній лише чайній ртухі. Він не зважав на це: — повинні бути з дня на день...
Коли старі люди розмовляли, пролунав гучний бавовняний гулянок — ворота резиденції відчинилися. Старик з чаєм здригнувся, ледве не виронивши свою дорогоцінну порцелянову чашку, яку в клені Лянь знайти було не так-то просто. Він вже збирався напасти з злобою, але побачив, що це Чжен Далі, а за ним - ще кілька хлопців із підготованого табору воїнів. Усі вони були з тих, кого відправили чергувати на гору.
Гнів старого негайно ущух. Він впився поглядом у Чжен Далі, його подих поширювався - він нутром відчув, що зараз почує щось неймовірне.
— Едут! Їдуть! — Беззв'язно закричав Чжен Далі. — Шість! Шестеро!
Чжен Далі виставив перед собою шість пальців, а старші просто ненято переглянулися. Що за нісенітниця?
- Шість тварин! Ті, на яких скачуть панове з Стражі Цзіньлун! — Важко дихаючи, він пояснив один з бійців за спиною Чжен Далі. Він біг усю дорогу і тепер ніяк не міг відпочити.
— Да... Це я перший помітив! « Хоча жан Далі і сам ледве перекладав дух, я не забув згадати про свою заслугу. - Стільки звірів їдуть прямо до нашого села. Це точно... Так молодий пан Лянь!
Поки Чжен Далі говорив і хрипів, він безцеремонно вихватив чашку з чаєм із рук одного з старих і осушив її одним ковтком. Він був занадто спонуканий, інакше в звичайний час йому ніколи б не вистачило духу на таку зухвалість.
« Молодий пан Лянь, напевно, потрапив до Страгу Цзінлуна і став там одним з найліпших! Інакше чому б Стразі Цзіньлун відправляти стільки звірів, щоб проводити його додому! — Палець Делі зрештою висловив свої припущення.
У розумінні Лев Чен'ю був зобов’язаний добитися чудових результатів. Якщо б він провалився, Страма Цзіньлун в кращому випадку виділила б одну людину для супроводу, а швидше за все, взагалі не стала б утруждитися. Тоді Лянь Ченю довелося б стирчати в Племені Тао і чекати, поки воїни Пурпурної Крові звідти не відправляться до клан Левь міняти зерно на зброю, щоб повернутися разом з ними.
Усвідомивши це, патріарх розмальовується від припливу крові і його борода затремтіла з радощів: « Добре! Дуже добре! Нарешті наші муки закінчилися!
— Чен'юй не підвів наших очікувань, не підвів! — Старик з чашкою від радості так сильно розхвилювався, що зайшов у кашлі і мало не задихнувся від перезбутку почуттів.
— Наш клан Лянь тепер піднятий! З того дня ми залишимо велику пустелю і підемо в Середні Долини! — Патріарх не міг перестати посміхатися, тому його зморшкувате обличчя стало порівнювати до осінньої осирантії. — Швидше! Віддай наказ усім у клані, нехай готуються! Вибудуйся уздовж дороги, щоб зустріти Господарів з Стражі Цзіньлун! Не можна допустити, щоб ці важливі люди сказали, що в нашій глушині не знають правил пристойності!
Там патріарх згадав про свої вчинки і, плескаючи в долоні по стегнах, почав роздавати накази Чжен Далі. Відтоді як Чжао Течжу був покалічений, багато справ клана перейшли в руки розквапного чіж Далі.
— Буде зроблено!
Чжан Далі одним стрибком вилетів з подвір’я. Його спосіб сповіщення був простий і ефективний, він уся гортань задер на ціле село.
— Земляки, выходите все! Молодий пан Лянь пройшов Великий відбір Божественної імперії! Молодий пан Лянь став елітним воїном Стражі Цзіньлун! Господа з Стражі Цзіньлун везуть молодого пана додому, вони вже майже біля воріт! Збирайтеся швидше, будемо зустрічати!
Голос у Чжен Далі був зичний, і його крик рознісся по всьому селі. Люди покидали свої справи: хто їв — перестав жувати, хто готував — кинув котел. Мешканці міста викидали з домів, обступаючи Чжен Далі.
- Молодий пан справді повернувся?
— Та хіба ж я буду брехати! — Невибагливо відповів Чжен Далі.
- То ми зможемо переїхати до міста?
— В город... Ну, це ще бабуся надвоє сказала. Я чув, що ми всі повинні стати державним чоловіком! А це не так просто. Але з талантами нашого пана це лише питання часу!
Чжен Далі говорив з великою гордістю, і селяни слухали його із завмиранням серця. Вони пам’ятали, що їхній вихід з Великого Дикого поля — справа вирішена!
Люди спішно одягалися у свої кращі, більш-менш пристойні одягу і стягувалися до околиці села, готуючись привітати Страгу Цзіньлун.
— Мама, значить, молодого пана Лева обрали на відбір... — У натовпі Чжоу Сяоке міцно тримала руку Тетоньки Ван. Коли дівчинка дивилась на галасливий натовп людей, то не могла зрозуміти, що таке шум. « Цікаво, як там брат і Юнь... Він також мав би повернутися з ними? "
Тітонька Ван відповіла: " Юнь-ер теж не схиблений. Він навіть Чочжу зміг побити, так що може і його обрали! Але навіть якщо і ні - нічого страшного, адже йому всього 12 років.
Тітонька Ван погладила Чжоу Сяоке по голові і відвела її до краю дороги. Невдовзі вони побачили шістьох велетнів, що мешкали в селі. Штрихова сила шести монстрів була настільки великою, що земля під ногами сильно здригалася!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv