***
Лев’я Чень валявся на землі, наче собака. З його шлунка виривали залишки їжі, змішаної з кров’ю. Він виглядав жалюгідно і нікчемним.
- П'ятий смертний гріх! Ти збирав дівчат клану, щоб зробити їх своїми рабинями. Ти не тільки осквернив їхні тіла, але й мучив їх! Ти навіть застукав на мою сестру, якій ледь виповнилось 15 років. Ти крок за кроком гострив її в кут, намагаючись тягнути у свої кігтисті лапи! Це життя ти заборгував дівчатам клану і моїй сестрі!
І Юнь викинув ногу вперед. Лянь Чен'ю лежав нічком, головою до І Юню, і цей удар прийшов йому прямо в голову!
Бах!
Від глухого удару Лянь Чен'юй встромив у повітря, точно шкіряний м"яч, прокрутився кілька разів і знову з гуркотом впав на землю!
Лянь Чен’ю корчився на землі, аж поки зрештою не помер. Його носова кістка була повністю роздроблена! Без чудесних пільг та еліксирів нянь Чен'ю фактично залишився потворним: на місці його носа тепер зяяли лише дві закривавлені діри.
— Я... Убью... Убью тебе... — Жань Чен’ю важко давали кожне слово, а потім з рота стікала кров.
Він був повністю спотворений! Насправді, навіть якщо б Лев Чен'ю зараз благав про милість і визнав поразку, Юнь не дав би йому такого шансу. У мить, коли Лев Чень спробував би відкрити рот і Юнь просто розморозив йому щелепу ударом ноги!
Це не був тільки бій, але смертельна ворожнеча, і Чжен Тань мовчав! Крім того, він запропонував поєдинок на смерть сам Лянь Чен’ю — власноруч викопав собі могилу! І раз вже Лянь Чен'юй приготував собі погост, з чого б і Юню не скористатися випадком, щоб закопати його та кинути зверху ще пару лопат землі?
Коли Юнь підійшов ближче до Лянґ Чен’юй, що лежить на землі! Він, наче зібрав останні залишки сил, викинув кулак убік І Юню!
Звичайно, цей удар не міг бути загрозою для І Юна. Але це була лише обманка: на півдорозі Лянь Чен'юй розтиснув пальці, і з його долоні вилетіли три метальні ніжки у формі вербового листя!
Схованої зброї!
Усі три ножі були виковані з холодного заліза, а їхні леза мерехтіли синю — очевидно, ратищені смертельною отрутою!
Це був останній козир Лянь Чен'ю, рятівний засід. І зараз він пустив все, не ошукаючи нічого!
Однак Юнь помітив, як він рухається далі. У ту саму мить, коли ножі зірвався з руки, Юнь злегка гойдався корпусом і зробив три блискавки пальцями!
Дзінь, динь, дзинь!
Роздалися три металеві дзвони, і всі троє клинка опинилися збиті на землю!
Відразу ж і Юнь схопив нянь Чен'ю за руку і різко скрутив суглоб.
Хруст!
Рука Лянь Чен'юя, якою він кинув приховану зброю, була зламана! Лев’я Чен'юй жалівся, поки він не вкривався холодним потім. Його права рука зігнувся під неприродним кутом, назовні стирчала біла кістка.
- Шостий смертний гріх! Ти обманював жителів клану Лев'янь, змушуючи їх виварювати отруйну Астральну кістку! Вони не отримали компенсації і були покинуті помирати! Але люди були темні й не розуміли справжньої причини своєї загибелі. Зведені тобою, вони продовжували віддавати за тебе життя. Через це клан Лянь втратив понад два десятки сильних чоловіків! Усі вони були опорою своїх родин, і їхнє знищення полягало в смерті позосталих сиріт та вдови! Це життя ти заборгував тим, хто загинув чоловіками, їхніми дружинами, дітям і мені!
Заговоривши, Юнь схопив Левя Чен’юа за гривок і витягнув руку вгору та підняв його над землею. Здалеку Лень Чен'юй порівнював тушу свині, підвішену на гак. Тоді Юнь з силою вражав його обличчя прямо на землю!
Бум!
Земля знову розлетілася на шматки, а обличчя Лянь Чен’юя перетворилось у криваве місиво. Вся передня частина його голови опинилася похована в купі кам'яного креслень. Він виглядав надзвичайно шкода, а камені навколо помаранились в багряний колір.
— Сьомою смертний гріх! Ти виварив Астральну кістку і згубив багато міцних чоловіків, але переклав вину на мене! Ти зганьбив мене, заявивши, що я підхопив чуму і одержимий бісами, через які надихаю нещастя на мешканців. Ти змусив людей не знати правди і ненавидіти мене до глибини душі! За цю ворожість ти теж заслуговуєш смерті!
З цими словами І Юнь заніс ногу на голову Лев Чен'юя.
Хруст!
З тріском розлетілися каміння під його стопою. Лев Чен’юї вже не міг навіть кричати, бо його голова була вбита до землі і лише судноплавно підробляла.
І Юнь вже сім смертних гріхів Ляйн Чен'юя і вибив його сім разів. Тепер нянь Чен'ю не міг піднятися зовсім.
— Го... Пане...
Члени табору, що підготувала клана Левь, тремтіли. Вони не могли собі уявити, що цей слабкий з виду, невинний і Юнь, якого можна було безкарно обитиснути, здатний проявити таку жахливу силу та вибити їх високошкірого пана Лева Чен'юя, наче паршивий пес!
Не тільки члени табору калану Лев’єн, але й мешканці Клана Тао століттями жахалися. Що це за змагання? Це жорстока бійня!
Цей І Юнь дуже лютий!
Але, як він сказав, між льняним Чен’єм та Юнем справді була смертельна ворожнеча. І хоч би як Юнь повівся з ним, це було заслужено! Справді, вчинки Лева Чен’юя були підступними, отруйними і нелюдяними.
Однак у Великій Пустоші такі речі були звичайним явищем. Якщо ти сильний, то наказуєш чужій людині долі і навіть за найганебніші злочини не понесеш покарання. Навпаки, ти збереш цілу сутичку прислужників і співучасників, щоб далі помикати слабих та наживатися на людях. Але смерть чекає на того, хто загине. Тоді ти втратиш силу і отримаєш такий сумний кінець!
Доійшовши до цього, Юнь не виявив ані краплі милосердя. Однією рукою він схопив Лянь Чен'я за все ще підрагову щиколотку і витримав його з купи каміння.
У цей момент Лянь Чен'юй був породжені до такої міри, що рідна мати не впізнала б його. І Юнь тримав його вгору ногами за ногу, а його обличчя вкрилося по землі. Лев Чен’юй був подібний до підплутаного пензля, проведений ним по землі і залишиться червоний слід. Тільки замість чорнила цієї рідиною була кров.
І Юнь не зупинився, коли побачив жалюгідний стан Лен Чен’юя. Як холоднокровний Яма, що тримав у руках Книгу життя і смерті суд над гріхами та добродійцями, він продовжував виявляти вину Лева Чен’ю.
— Вісімома смертний гріх! Ти підбурив людей, через що на мою сестру напали жителі села, а потім наш будинок згорів дотла! Моя сестра залишилася зовсім одна. Коли вона загубила звістку про мене, то відразу зазнала нападу з боку односельчана. Вона мало не зазнала душевного болю! Я присягнувся захищати свою сестру, а ти загнав її в глухий кут! Це життя ти заборгував мені і моїй сестрі!
З цими словами І Юнь простягнув руку. Тіло Лянь Чен'юя послизнуло вниз, і наступного разу І Юн наніс хлитій бізькою ногою!
Бах!
Лянь Чен'юй, бризка крові, відлетів, точно м'яч!
У багатьох присутніх передернулася губа, і вони зковтнули холодне повітря.
Цей хлопець неймовірно лютий!
Діти, які вчора біля дверей їдальнею шукали неприємностей з І Юнем, особливо очолювали їхні дівчатка тринадцяти-чотиринадцкі років, зараз тремтіли від страху! Їхні литники збліднули, а в серці пробудився жахливий жах. Цей невисокий і начебто нешкідливий молодший братик виявився справжнім демоном! Під його невинним виглядом переховувався безжалісний хижак. Вони боялися навіть уявити, що сталося б, якби вчора ввечері цей демон виявив хоча б десяту... Ні, мою сітку! Це було неймовірно!
— Не... не бийте більше... Наш пане... Визнає... Визнає поразку... — тремтливим голосом промовив один із членів підготуючого табору воїнів.
І Юнь без найменшого виразу на обличчі просто повернув голову і подивився на того, хто говорив. Його погляд був поглядом бога смерті. Обличчя І Юня кропляла кров, а навколо вихитала невимовна вбивча аура. Під цим поглядом у воїна схилилися коліна, і він з глухим стуком впав на коліна.
Тиск від І Юна був занадто великий. Нанісши нянь Чен'ю такі поранення, Юн наводив такий жах, що слуга Лев Ченья не зміг побачитися з ним.
- Що ти сказав? — Перепитав И Юнь.
Від цього одного питання воїн відразу ж замолк, як цикада восени. Він уже пошкодував, що вимовив ті слова.
— Я... Я нічого... Нічого не сказав... — Заїкаючись, відповів він і палко подивився на Чжен Таня в надії, що той зупинить це побиття. Тепер зупинити це міг тільки Чжен Тань.
Переможець вже визначено. Коли Чжен Таню сказали лише слово, то І Юнь зупиниться.
Але Чжен Тань зберігав абсолютне холоднокровність, ніби все це не стосувалося його.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv