- Що... Що відбувається?
Люди в заціпенінні подивилися на Білу Нефритову Платформу. І Юнь стояв з закритими очима, повністю занурений в медитативний стан. Його руки повільно піднялися до переносниці, кінчики пальців скоркнулись і він плавно опустив їх вздовж центральної осі тіла аж поки не досяг данини.
Ліні Сінтун у своїх коментарях до « Колаку Драконячої жили і Тигриної Кості» відзначала, що завершення практики не менш важливе, ніж виконання рухів. Не достатньо просто ідеально виконати більшу частину - не можна виявляти недбалість у фінальних жестах. Завершення техніки — це збирання і впорядкування енергії. Ці рухи допомагають заспокоїти дух і закріпити його, лише тоді тренування можна вважати змістовним.
І Юнь завершив вправу і видихнув. Цей потік повітря, який втягнув у себе внутрішню енергію хлопця, вирвався назовні, наче примарний меч, і довго не розсіявся в повітрі. Коли Юнь відкрив очі, його погляд був подібний до двох спалахів блискавки — гострий, пронизливий і владний!
— Правда... Невже все це влаштував той хлопець на платформі? — Люди навколо були спантеличені, відмовляючись вірити своїм очам.
- Здається... Здається, так... — Неперевірливо відгукувався хтось.
Люди задерли голови: в небі все ще слабо мерехтіло пурпурне мариво, зібрана у одну хмару. Потім вони переклали погляд на судовий стіл. Було страшно, бо десятки порцелянових чашок розлетілися на шматки. Вони виглядали так, ніби їх розчавили з яєчою шкаралупою — найбільшими були не більше нігтя, а деякі навіть дрібним пилом.
Він зібрав пурпурні хмари, поки І Юнь працював на кухні? А гуркіт його кісток і гуль жив у « Кулаці Драконячої жили та Тигриної Кістки» вдребезги розніс чайні чашки?
Людям було важко прийняти цей факт. Вони стояли як громіздкі, але найбільше були обшаражені члени підготованого табору воїнів клана Левь. Вони мало що розуміли в пурпурних хмарах, але ось розбиті чашки привели їх у ступор. Хіба не про цей рівень майстерності говорив Яо Юань: « Грам, схований у хмарах дев’яти небес і падаючи від звуку тітиви дикого гусу?»
Ті воїни, які ще з нетерпінням чекали ганьби І Юна, тепер не могли проколоти ані слова так, ніби він обернувся в камінь. Від самого початку відбір був доказом сили свого стилю, знищуючи каміння. Одним ударом нянь Чен’ю розбив чорний залізняк завбільшки з жорно. Тао Юнсьйо першим вийшов за рамки « Колака Драконячої жили і Тигриної Кості», продемонструвавши вишукані „Дива мечів Небесної Тайни", що виглядало неймовірно благородно. Але зрештою навіть Тао Юньйо довелося використовувати величезну руйнівну силу, щоб підтвердити могутність техніки.
І тільки Юнь від початку до кінця не торкнувся чорного залізника. Замість цього його внутрішня енергія втілилася у пурпурне сяяння, а резонанс його тіла роздмухував чашки суддів. Тао Юнсьйо явив меч, якого майже неможливо досягнути в Сфері Смертної Крові. І Юнь викликав небесне сяйво і розчавив порцеляною звуком. Хто з них кращий?
Воїни не могли дати точну відповідь, але одне було ясно як день: їхній пан Лень Чен'ю опинився в тіні обох конкурентів. Члени підготованого табору на чолі з Чжао Течжу-вторам не могли повірити в реальність того, що відбувається.
На той момент обличчя Лева Ченья вже позіхнуло від злості. Він не до кінця розумів, що зробив Юнь, але бачив світло і зметені чашки в небі. Інакше як пояснити походження таких аномалій?
« Невже він зазнав якогось особливого стану?» — Лев Чен'ю, звичайно, не знав про розуміння "Пурпурного сяйва зі Сходу" - це було занадто далеко від його рівня знань. Але він зміг правильно розсудити, що це пов’язано з певним вищим озарюванням. І Юнь, можливо, зробив прорив прямо під час демонстрації!
У очах Лева Чен'я спалахнула глибока заздрість. Він був розлючений. Це відчуття... Ніби щось, що належить йому по праву, наглух вкрали у нього на очах. Блистати на попередньому і повторному відбірах, привернути увагу офіцерів Стражі Цзіньлун, стати частиною їх еліти - все це Лянь Чен'ю вважав своїм напередначертанним шляхом.
Але спочатку він зазнав невдачі, коли намагався прорватися до Пурпурної Крові, причини якої досі не розумів. Якби він досягнув цієї сфери, Великий відбір Божої імперії став би для нього порожньою формальністю. Тепер він мусив вигризати собі шлях власними силами. І як тільки він виявив себе в повторному відбірі, сподіваючись заслужити схвалення Чжен Таня і Юнь відразу ж затьмарив його!
У рухах І Юня не було крошового каміння або повалених дерев. Лише спалахи хмар і гром кісток, що розбував чашки, придали Лянь Чен’юя до землі важким вантажем. І зробив це чоловік, якого він вважав нікчемним бідняком зі свого клана! Лянь Чен’ю і жахливий сон не могли приснитися, що такий день настане.
Але найбільше Лянь Чен'ю пригнічував те, що він так і не зміг побачити справжню силу І Юню. Той не завдав жодного прямого удару, і його руйнівна міць залишалася загадкою. Який його рівень? Пік Сферы Меридианов? Сфера Прилучення Ци? Або щось більше?
Недалеку від платформи Чжен Тань все ще перебував у стані шоку. Бідний юнак з іноземного племені Великого пустинші зміг викликати Пурпурне сяйво зі Сходу — це було щось неймовірне.
Пурпурова енергія вважалася ознакою шляхетності і величі. У легендах говорилося, що вона супроводжує народження засновників імперій або великих святих. Такі легенди не народжувалися на порожньому місці, адже воїни могли збагнути Пурпурне сяйво зі Сходу і досягали великих висот. Серед вищих кіл Божественного Королівства були найбільш химерні чутки про це явище.
Дехто навіть казав, що ті, хто пізнав цей стан, були визнані Неба і Землі. Їх називали « людьми з Небесним мандатом», народжені під щасливою зіркою, чиє життя приречене бути видатною. Хоча це звучало як перебільшення, у цьому була частка правди. Пурпурне сяйво зі Сходу виникло тоді, коли життєва енергія, дух і воля людини об’єдналися з енергією Юань Неба та Землі, утворюючи потужний стовп енергії. По суті, це означало, що світ сам визнав цей звичай!
У той час Лінь Сінтун стояла високо над платформою, всередині човна. Вона спостерігала за тим, що відбувається з ледь помітним усміхом на губах. З такої висоти краса пурпурних хмар повністю розкрилась — вони попадали на полум’я фіолету, яке яскраво палало у вишині. Під цим сяйвом фігура хлопця в грубому холшовому одязі здавалася величною і самотньою, наче він стояв на вершині світу. Пурпурне сяйво зі Сходу... Яка приємна несподіванка!
— Синтун... — Раптом заговорив Старик Су.
— Да, учитель? У чому справа? — Вона обернулася і побачила, що він нахмурився.
- Знаєш, мені в голову прийшла одна дивна думка... Те Явлення Фіолетових Хмарів у пустині Юнь кілька місяців тому, чи могло воно бути викликане чиєсь "Пурпурним сяйвом зі Сходу"?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv