— Э-э... — И Юнь пошел. - Ми справді будемо битися?
Не може бути. До цього через те, що Старий Су підлив масла у вогонь, він вже воював з Лінь Сінтун один раз, але І Юні бачив що насправді вона не хотіла битись з ним.
Де її рівень культивації і де його? Сили були абсолютно невпевнені, це все одно що дорослий став би ображати дитину. Проте Лінь Сінтун була позбавлена зарозумілості і, ймовірно, не вважала зазорим відкинути статус, щоб дати йому пару настанов, тому той бій ще мав сенс.
Але сьогодні-то навіщо?
І Юнь в замішанні запитав:
— Линь-гунян, ви жартуєте над молодшим? Який сенс нам битися?
Лінь Сінтун похитала головою:
- Я не люблю жартувати. Щодо причин... Це стосується одного з моїх секретів.
"Секрет?"
У І Юні відразу проникла цікавість. Якій таємниці може бути ця горда пара небес? Варто визнати, що як сучасний користувач Інтернету, він був не проти послухати плітки, але раз вона сама не сказала, питати було б неприємно.
— Той... Я трохи зголоднів, і тепер сили закінчилися. І Юнь погладив живіт із гіркою усмішкою.
Лінь Сінтун плавно спустилася з давньої сосни і замерла перед ним. Щілком пальців вона пустила в його сторону промінь світла. І Юнь підсвідомо зловив предмет і, розкриваючи долоню, побачив червоний кристал завбільшки з арахісове зерно. Він був прозорим, наче застигла свіжа кров і з нього виходила могутня енергетична аура.
— Це... Невже це... Шаріра з Кістки Пустоти? — И Юнь.
Легендарна Шаріра з Кості Пустоти, створена руками Майстра Астральних Небес шляхом переплавки астрольних кісток, коштувала банослових грошей. Тільки генія великих кланів могла дозволити собі таке.
— Ні, — похитала головою Лінь Сінтун. - З твоєю силою, ти з'їси Шаріру із Кості Пустоти, твоє тіло вибухне. Те, що у тебе в руках - шаріра з лютого звіра, яку я виготовила сама. Діти з великих сімей кажуть, що тренуються на Чарірах із Кістки Пустоти. У більшості випадків вони використовують саме такі кулі з лютих звірів, як ця.
— Шаріра з лютого звіра... — І Юнь замер, і в його душі настала осяяння.
Так, лютих звірів у тисячі і десятки тисяч разів більше, ніж астральних. По цілій Пустоші Юнь за межами земель Раси людей скрізь кишать люті звірі. Вони мають здатність поглинати енергію Юань неба і землі, завдяки чому ростуть та стають надзвичайно сильними. Якщо вб'є таку тварину, можна також створити шариру. Звичайно, така величезна кількість ресурсів поглинається великими кланами.
Однак слова Ліні Сінтун про те, що вона сама виготовила цю кульку, змусили серце І Юна здригнутися. Він і не здогадувався, що ця дівчина ще й Майстер Астральних Небес або майже досягла цього звання.
Порівняння було не на його користь, і це викликало роздратування. Мало того, що вона шляхетного походження і має велику силу, так ще й Майстер Астральних Небес. Це може призвести до таких успіхів у підлітковому віці. Інші ж не хочуть жити так, як хотіли б.
- Твоя сила піднялася до Сфери Прилучення Ці. Я вивищу свою силу закалки тіла на один рівень - тобто подавлю її до четвертого рівня Смертної крові і буду битися з тобою. Я все ще буду використовувати Кулак Драконячої жили і Тигриної Кості. Тобі краще бути обережним. Минулого разу я не була серйозною і з певних причин відволікалася під час бою. Цього разу такого не буде.
Голос Лінь Сінтун звучав рівно. Минулого разу вона відволіклася через аномалії в меридіанах, які сталися саме під час застосування техніки Кулак Драконячої жили і Тигриної Кісті. Тому і зараз вона вирішила використовувати саме її.
— Дякую за попередження, Лінь-гунян, я буду обережним. І Юні вертел у руках шаріру, відчуваючи від неї спокусливий аромат, наче з найвишуканіших делікатесів.
У місячному світлі шаріра ставала алою і прозорою, наче рубін. Справжня картина мистецтва. Те, що Лінь Сінтун могла створити таку красу, викликало заздрість. Але хоч би якою вродливою вона була, її треба було з'їсти - і Юнь був дійсно голодний.
Він, наче горішок, закинув кульку в рот. І Юнь вперше спробував щось таке високорівневе. Він виявив, що шаріра зовсім не тверда як камінь, як він думав раніше, а досить пружна і легко розкусується. Йому було потрібно розжовувати її, як у роті розлився смак, що нагадує добре вино.
« Смачно! Справді смачно! Ось яка на смак шаріра з лютого звіра. Якщо таке існує постійно, то можна і розвинути залежність. Хоча вона все ж не замінить звичайної їжі, це зовсім інше задоволення, ніж їсти курку в солі."
Насолоджуйтеся їжею — одним, вином — іншим, курінням — третє. Ці речі важко порівнювати, і одне не замінює інше.
Шаріра впала в шлунок і повільно перетворилася на гарячий потік, що розтягнувся по всьому тілу. Порожні шлунок І Юня миттєво наповнився, і він відчув, як ця спека мечеться всередині нього, вимагаючи негайного виходу.
Тепер йому дуже важко боротися, адже він має силу до сьомого поту.
І Юнь подивився на Лінь Сінтун, і його очі спалахнули азартом. Він ситий, задоволений, а тут ще і такий висококласний спарінг-пертнер підвернувся - як тут не радіти?
Хоча його культивація досягла піку Сфери Прилучення Ці і його особистий потенціал був великий, він залишався одним вагомим недоліком — дуже мало бойового досвіду. Навіть Лев Чен’ю поступився в цьому. Той щодня тренувався з Яо Юанем, який колись був воїном Пурпурної Крові і вів життя на гострі ножі, тому бойовий досвід, перекладений ним, був винятковим.
І Юнь не знав бойових технік і стилів, пройшовши лише два реальних битви. Лише тіло, в якому він був досконало загартований своїм тілом, сильно зменшилося. Тепер можливість помірятись над майстром, як - от Лінін Сінтун, доповнювала цей проміжок.
Від перевищення ентузіазму і Юнь мимовільно поманив Ліні Сінтун рукою, ледь не крикнувши: « Нападай!» Але він швидко зрозумів, що не можна втрачати голову від радості, інакше доведеться жалкувати.
Ледве він зробив цей жест, як Лінь Сінтун зникла з його поля зору. У наступній мить вона, немов телепортований, з’явилася прямо перед ним. У очах І Юня полило, а потім в груди немов ударили величезним молотом.
— Бам!
Лінь Сінтун завдав удару долонею. І Юню здалося, що його кістки деформувалися, а нутрощі перевернулися. Який біль! Ця дівчина, яка визирала такою тендітною і витонченою, на ділі виявилася справжнім людяним тиранозавром!
— Грох!
І Юнь важко врізався у дерево, переломивши його навпіл. Перед очима посипалися іскри. Він ледве спробував піднятися. На щастя, він з'їв шариру, а не курку в солі, інакше від такого удару його б точно вивернуло навиворенку.
Лінь Сінтун не дивилася на І Юню. Вона роздивлялася свою руку. Того самого загадкового відчуття від цього удару не виникло ...
« Невже це ілюзія? »
Лінь Сінтун відчула легке розчарування. Вона повернула голову до І Юню і холодно сказала:
— Ти занадто неопоганений. Справжній воїн перед лицем ворога звужує зіниці і намертво реєструє кожен рух. За мить до того, як я атакувала, ти дивився на мене, але не стежив за всім тілом, а п'явся мені в обличчя.
І Юнь почервонів. Ця дівчина була надзвичайно проникливою. « Поняла і зрозуміла, навіщо говорити? »
Він сухо кашлянув, настроївся і почав стежити за кожним рухом Лінь Сінтун. Минулого разу він дійсно виявив недбалість, але погляд на обличчя був несвідомою дією. Він не був ветераном сотень боїв, щоб від самого початку бою, як вона радила, зутиснути зіниці і фіксувати кожен миг ока. Лінь Сінтун була вродлива, і хоча вони були мало знайомі, симпатія у нього була, але не до такої міри, щоб будувати якісь плани.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv