Використовувати епідемію як привід для фальшивого звинувачення — підступний і отруйний план. З обмеженим кругозір жителі Великого Дикого краю ніколи не зможуть розкусити цю хитрість!
Чи могли вони сенсувати в пілюлях, що виснажують силу крові та ци? Звідки їм було знати, що існують отруйні астральні кістки, через які після варіння люди почнуть вмирати? Багато з них вперше почули саме слово "астральна кістка" лише два місяці тому.
Тих бідних, змучених людей постійно переслідували голодом і холодом. У їхніх головах не вистачало місця, окрім думок про їжу. Навіть якщо б їм стали пояснювати все слово за словом, вони навряд чи б щось зрозуміли.
- Будь ти проклятий! — очі И Юня завелили. Якщо він здасться зараз, це означатиме публічне оголошення війни нянь Чен'ю.
І Юнь прикинув свої шанси. Зараз він був у Сфері Меридіанів, але вже досяг рівня досконалої закалки тіла та стадії « пульсу ». Щодо Лева Чен’юя, то він вже одну ногу перейшов поріг Пурпурної Крові на пікі Сфери Прилучення Ці. Якщо б не втручання І Юня, прорив Лянь Чен'ю за допомогою астральні кістки був би вже вирішений.
Коли Юнь був на фермі Меридіанів, то не міг повірити в перемогу над нянею Чен'ю. До того ж, в клані Лянь, крім нього, були ще старий Патріарх і інструктор Яо Юань. Всі вони були на п'ятому рівні Смертної Крові, в Сфері Прилучення Ці. І Юню довелося б боротися проти трьох.
Старий Патріарх його не дуже турбувало, а ось Яо Юань... І Юнь не знав його справжньої сили. Колись ця людина досягла Суфери Пурпурної Крові, перш ніж її рівень впав. Але навіть без врахування ранги, бойовий досвід Яо Юаня напевно був колосальним.
І Юнь, окрім Кулака Драконячої жили і Тигриної Кості, не мав жодних машин чи механізмів пересування. Йому бракувало досвіду в справжніх схопах, його шлях бойових мистецтв тільки починався. Тому йому потрібно було зберігати холоднокровність і добре все обміркувати.
« Любинь Чен'ю, я знайду спосіб зробити твою смерть нестерпною!»
І Юнь стиснув кулаки. В минулому житті він був людиною з Землі, і хоча він переродився в іншому світі, де правила груба сила, він все ще не міг легко позбавити когось життя. Але сьогодні він відчув нестримне бажання вбити Лен Чен'ю.
Той вже двічі намагався розправитися з ним, але це не викликало такої люті в І Юні. Лев Чень Чен'ю зробив неправу помилку, коли втягнув у це Цзян Сяжу. Його бідна сестра, одинока 15 - тилітня дівчина, була змушена протистояти нападам всього клана!
Коли ополченці помруть, лінь Чен'ю навіть не доведеться нічого робити - він просто звалить всю вину на І Юню. Що ж тоді зроблять родичі убитих з Цзян Сяожоу? І Юнь боявся навіть представити. І якщо в цей момент з'явиться Лянь Ченью з поганими намірами, вона просто не зможе чинити опір.
Прийшовши в траві, Юнь підняв камінець і прицілився до обличчя Лянґ Цуйхуа й з силою мітнув його. Роздався різке клацання, і камінь дійшов точно до мети.
— Ой! — Лянь Цуйхуа з жахом присідалася за обличчя, на якому раптово почав наливатись синець. — Яка ж сміховина посміє мене вдарити?
Ті, що стояли поряд з зірванцями, відразу затрясли головами і наперебою запевняючи, ніби вони тут ні при чому. І Юнь не став бити на повну силу. Хоча у нього виникла спонука прикінчити цю смердючу бабку, він розумів: якщо з нею трапиться щось серйозне, це викличе підозри в Лянь Чен'ю. Він запам'ятає цей должок. Через місяць, максимум через місяць він змусить її заплатити за рахунки з відсотками.
— А-а! — У цей момент заволокли голови хлопчиків, підстрибуючи і хапаючись за дупу. - Хто в мене потрапив?
— Не я!
— И не я! — Посипалися виправданням.
Але крики почали розчавлюватися один за одним. І Юнь метал з неймовірною швидкістю вибирав такі траєкторії, щоб снаряди після потрапляння відскакували і зникали в нічній темряві. Діти навіть не розуміли, що саме в них летить і звідки.
- Що це таке?
Хлопчики почули недобре. Надворі стояла глуха ніч, дув холодний вітер, а вони прийшли займатися « спалахом нечистоти». Позапні удари з нізвідки змусили їх волосся стати дибки.
— П-привиди! Привид! - Викрикнув хтось, і інші, збліднувши від жаху, кинулися розсипну.
Лев Цуйхуа, який втратив самовладання на колінах, відповзла геть. У селі боялися всього, що було пов’язане з демонами і злими духами.
Коли натовп розпорошився, І Юнь переконався, що навколо нікого немає, привид ліз до дверей свого будинку і перемахнув через паркан. Хоча двор був завалений коров’ячим гноєм, Юнь і досягнув своєї ферми Мерідіанів та досконалості в тілі, рухався так само як великий майстер. Наповнивши тіло справжньої юані, він переходив річку на одній тростинці. Його ноги майже торкалися землі, а солом’яні сандалі були ідеально чистими.
Змахом долоні він створив потік повітря, який безшумно відчинив двері, і прослизнув всередину. Відразу біля входу стояла піч, довкола була темрява. Однак у спальні через розбите і замазане вікно пробивалося слабке місячне світло. У його срібному сяйві І Юнь ясно побачив крихкий силует Цзян Сяжу. Її обличчя і понижені плечі викликали ще більше почуття жалю.
- Хто тут? - Незважаючи на горе і тривогу через зникнення брата, Цзян Саяжу не втрачала пильності. Почувши звук, вона інстинктивно схопила стрілу.
Вона була сильною і впертою дівчиною, але через суворий спосіб життя сказала: « У домі без чоловіка — лише смуток ». Поки брат був поруч, у її житті було сенс. Коли він зник, вона не лише втратила опору, але й розуміла, що одинока дівчина у Великій Дикоші неминуче загнить. Пам'ятаючи попередження І Юня про те, що ліань Чен’юй поклав на неї око, вона весь день не випускала стрілу з рук.
— Сестра, це я... Юнь-ер... - Голос І Юня злегка тремтів.
Дивлячись на загажений гноєм будинок і виснажену Цзян Сяжу, що стояла посеред цього хаосу, він відчув, як до горлу підскочив кома, а на очі навернулися сльози. Цзян Сяжу замерла. У темряві, при світлі місяця вона розглянула обличчя І Юню. Чи могла вона не впізнати рідного брата, щоб він був нечітким?
— Юнь-ер! « Зі слізьми на очах вона кинулась до нього і міцно притиснулася до себе. - Юнь-ер, ти живий! Слава богу, ти в порядку!
Вона шепотіла це, обіймаючи його з усіх сил, ніби боялася, що він знову зникне. І Юнь відчував, як тремтить її тіло, чув часто серцебиття, а на шиї відчув тепло її сліз.
— Сестра, зі мною все добре...
- Я знала... Я це знала від самого початку! - Вона розплакалась. Вона казала, що знала, але як вона могла не хвилюватися?
Її не турбувало образа у вигляді гною на стінах, не турбувала лайка злих сусідів. Єдине, що мало значення - чи повернеться її брат. І ось, вона дочекалася.
— Ходімо, сестро. Ми йдемо звідси. Ми більше не залишимося в цьому селі!
Позазапнені слова І Юня оступили Цзян Сяожоу, чиї почуття і так були на межі:
— Не опинимося? Але куди ми підемо? Невже в Пустошь Юнь?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv