***
Пустеля Юнь була малозабезпечена, кишила астральні та люті звірі і безліччю дрібних кочівників. У таких умовах треба було зібрати чоловіків і жінок, щоб випробуватися.
І хоча Боже Царство існувало багато століть, великі відбивання воїнів у Великій пустелі проводилися як раз. Було нелегко визнати, що народження у Великого Дикого краю — це справжнє прокляття. Мало того що тутешні землі бідні ресурсами, так ще й видатний талант, будь він хоч тричі генієм, не мав майже ніяких шансів опинитися поміченим і вибитися в люди.
Те, що в Царстві Ітаї панувала чудова атмосфера, не могло нічого вдіяти. Що ж сказати про Пустоші Юнь, якщо навіть обдаровані хлопці з ста восьми внутрішніх провінцій королів іноді не звертали уваги!
Протягом багатьох років незліченна кількість талантів Великого Дикого поля загинуло у безвісті. Хтось помер від голоду або хвороб, хтось зірвався зі скелі під час збору лікарських трав, а хтось збився в паще диких звірів. Творці великих судів, яким призначено блидіти, вийшли з життя як жебраки. Після смерті їх навіть не загортали в циновку, а просто викопували у випадковому місці. Через кілька років надгробка впала. Але коли померло небагато людей, які ще зберігали про них пам’ять, їхнє існування не мало нічого спільного з ними.
Народитися в бідності й втратити надію — це була доля мешканців Великого Дикого краю. Саме це розуміння викувало спотворений світогляд Лев Чен’юя.
- Наш візит і Великий відбір воїнів Божественного Царства Тайу... Сказати, що вони не пов'язані, буде неправда, але також прямий зв'язок тут теж немає, — заговорив пухлий старий. — Якщо точніше, то наше прибуття в Пустоші Юнь і раптовий Великий відбір воїнів може бути викликане тією ж подією.
— Ось як? — Зацікавилася дівчина. Її мигдалевидні очі були вражені моргнутим, а довгі вії м’яко забили у променях сонця.
— П'ять місяців тому в Пустоші Юнь виникла аномальне природне явище. Небо було ясним і чистим, але буквально за 10 вдихів всю вися над Пустошею Юнь на сотні тисяч чи навколо протягнуло густими хмарами. І найдивовижнішим було те, що хмари були фіолетового кольору! Фіолетові хмари, які ховають пустелю Юнь, — це справді дивовижний знак неба і землі. Зоряні зорі Божого Царства Таї цілу ніч читали знаки по зорях і назвали це явище Явним Фолетовим Хмаром.
— Приблизно два місяці тому ця ознака повторилась, і вдруге все було куди більшим. Здавалося, ніби хмари поглинули сонце і місяць, затамувавши собою саме небо й землю! Явлення Фиолетових Хмарів переповнило все Боже Царство Тайської імперії. Але прості мешканці Пустоші Юнь не здогадалися: усе сталося глибокої ночі, а звичайне людське зір не може розрізняти кольору хмар у темряві. Вони не знали, що фіолетовий покрив розкинувся над усією пустинею Юнь, і тим більше не ведали, який хаос закрутився в струмках природного енергії Юань по всій околиці в ті мить. Саме тоді навіть стародавні астральні звірі, що потрапили глибоко в пустинші Юнь протягом десятків тисяч років! Подібний небесний знак може означати кілька речей.
- По-перше, народження великого скарбу. Але ще п’ять місяців тому Боже Царство Таї задіяло священний артефакт — Пошуковий компас Скарб, щоб прочестити пустелю Юнь. Нехай цей компас не може точно визначити розташування цінності, хоча б він міг підтвердити її існування у певній галузі. Але не знайшли нічого спільного з пошуковим компасом Скарбу. З цього виходить два висновки: або немає скарбу, або воно настільки незбагненне, що навіть імператорський артефакт не зміг його засікти. Якщо це друге, то страшно навіть уявити масштаб знахідки! Такий скарб може втопити весь континент у річках крові.
Друга версія - це прорив прихованого від світу Великого Імператора з Раси Людини чи коли-небудь на шляху до випробування неба якимсь стародавнім астральним звірем. Але це малоймовірно. Хоча Юнь — це великий пустище, вона не є чимось незвичайним у світових масштабах. Навряд чи великий імператор, або стародавня астральна тварина, відшліфували б саме це місце для свого прориву. Третя версія ще менш вірогідна і базується лише на похмурих стародавніх легендах, про які й згадувати не варто. Я привів тебе до Пустошу Юнь саме заради цього знака, і раптом нам пощастить знайти те, що може зцілити твої пошкоджені канали!
— Вчителю... — тихо зітхнула дівчина. У її грудях розлилося тепло подяки. Їй було нестерпно бачити, як старий мечеться по світлу заради неї, хапаючись за маленьку примарну надію. Все ж вона добре розуміла, що її запечатані канали — це прокляття. Так, були легенди про Великого Імператриця давнини, який міг відновити свої меридіани, але це була легендарна правителька, і ця історія залишалася лише переказом. Такі чутки лише підтвердили, наскільки нездоланною була ця перешкода.
Її думки, пухкий старий усміхнувся: « Гаразд, побачити такий величний знак своїми очима вже саме по собі корисно, навіть якщо ми підемо ні з чим. Аномалія з’явилася на землях Божественного Царства Тайу, і тому імператорська сім'я давно стоїть на вухах. Навіть шукачі лазутів з сусідніх країн таємно проникли в пустище Юнь, сподіваючись дізнатись правду! Протягом останніх місяців Боже Царство Тайюа руками Стражі Цзіньлун шукає джерело цього явища, сподіваючись на появу великого артефакту. Оскільки Страва Цзіньлун прибула в пустелю Юня, вони вирішили провести заодно і Великий відбір воїнів.
Після того як дівчина вислухала пояснення, вона нарешті зрозуміла. Тому Стража Цзіньлун настільки ретельно розмальовувала карту Пустоші Юнь, що скрупульозно позначала навіть найменші клану населення у тисячі родин.
- Ну що ж, продовжимо шлях. Перевалимо он ту гору, обійдемо стороною землі клана Лянь, а наступною нашою зупинкою зробимо Племя Тао. Це велике поселення, більше ста тисяч подвір'їв, там ми і відпочинемо.
Старик ще не закінчив фразу, як раптом в його грудях щось скидалося. Він тихо ахнув від подиву.
- Що сталося, вчитель?
- Попереду, біля підніжжя водоспаду. Хтось є. Здається, людина тоне. Ходімо подивимось! — З цими словами старий кинувся в чащу. Його кроки видавалися неквапливими і за розміром, але з кожним кроком він долав величезну відстань, ніби сама земля під його ногами стискалася.
Лінь Сінтун пішла за ним. Для сотень мільйонів простих смертних, бідних людей на цій землі вони з учителем були альтруїстами високо в хмарах. Вони не могли врятувати всіх знедолених у цьому світі, але коли вже біда розгорялася прямо в їхніх очах, вони ніколи не відмовлялись.
***
І Юнь не знав, скільки часу він провів у воді. Минулої ночі, поковтнувши всю енергію з астральній кістки до останньої краплі, він кинувся в омут і занурився у самозабвенну вправу. Його розум досі не прояснився остаточно, і здавалося, що він бачить прекрасний сон.
Сила астральні кістки була повністю засвоєна його тілом, до найменшої крихти! І тепер його тіло знову наполегливо вимагало їжі, яка з’їдала голод.
Перебуваючи в напівзабутті, Юнь відчув, як чиясь ніжна долоня вхопила його за комір і витягла з води. Його легке, майже невагоме тіло обережно опустили на м’яку траву. Через мить та ж ніжна рука доторкнулася його грудей.
— Кха!
І Юнь виплюнув брудну воду — мутної рідини, змішаної зі шлаками та нечистотами з його тіла в процесі закалки.
— Ой?
Вона не виказала проковтування, коли бачила цю темну жижі. Навпаки, її очі були вражені. Як Майстер Астральних Небес, вона миттєво зрозуміла справжню природу цього бруду.
І Юнь нарешті прийшов до тями. Він не міг розплющити очей, як яскраве сонячне світло осліпило його і заставляло зіщуритися.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv