***
Наступного дня після того, як Пілюлі Кривавого презирства роздали, працівники, які колись страждали від « тетфа », несподівано пішли на поправку. Отримавши ліки та в’ялене м’ясо, вони були сповнені вдячності і почали працювати над виварюванням астральних кісток з більшим запалом.
Звичайно, Юнь був одним з них. Його "виздоровлення" пройшло швидше за всіх: достатньо було просто стерти з обличчя холодну воду, якою він імітував піт. Тому рано - вранці і Юнь, повний сил та енергії, вирушив на площу для сушки зерна.
Після цієї хвороби людей перевели з нічних змін на денні, що влаштовувало І Юня. Кулак Драконячої Жили і Тигриної Кості, якого навчав Яо Юань, вже майже вивчив за допомогою таємного спостереження. Здається, наставник поки не збирався показувати нові прийоми, так що Юню цілком вистачало роботи над вже освоєннями рухами. Удень він займався заготовкою дров, а вночі тренувався на задньому схилі гори.
- Малюк Юнь, ти вже цілком здоровий? — Здалеку гукнула його сусідка, тітонька Ван. Заздрість І Юна була такою сильною, що не могла стриматися від усмішки.
— Тітонька Ван, я повністю поправився! І все завдяки пилюкам молодого пана Левія. Пан Лянь — справжній добродійник! — І Юнь простодушно посміхався, усім своїм виглядом демонструючи безмежну вдячність. По дорозі він не упускав нагоди, щоб піднести силу Пілюль Кривавого презирства перед кожним зібранням.
- Ну і чудово, ну й добре! « Тітонька Ван, побачивши його силу, повністю заспокоїлась.
Дорослій людині в тілі І Юні було трохи ніяково розгулюватися, але що робити, коли для інших вона залишалася 12 - річною дитиною. У цьому віці діти сповнені енергії і люблять подуріти. Після того як І Юнь потрапив у поле зору Лев Чен’юя, він зрозумів, що раніше поводився занадто зріло для свого віку і міг підозрювати себе. Дванадцятирічній дитині слід було поводитися належно, бо вона була трохи юною і вільною.
- Мій чоловік теж хотів піти варити цей кістковий бульйон, та ось не взяли його. Повело тобі, Юнь-ер, - з легким подихом заздрості проговорила тітонька Ван.
— Ха-ха, тітонька Ван, у нас від пайка ще залишилося трохи в'яленого м'яса. Увечері я занесу вам шматочок, — безжально кинув І Юнь, не шкодуючи дорогоцінного м’яса, яке для місцевих бідняків було дорожче життя.
Насправді, як тільки Чжао Течжу видав пайок, і Юнь відрізав маленький шматочок та стромив його пиці. Звичайно, пес не був його — у бідних родинах було вдосталь їжі на тваринах. У клані Лянь собак тримав тільки підготовний табір воїнів. Це були мисливські собаки, без яких навіть кролика не можна було вловити - через близькість духовних місць дикий звір тут рідко бавився. І Юнь годмив м’ясо собаки, боячись, що Лев Чен'юй міг підмішати туди отрута. Можливості були невеликі, але обережність не перешкодить.
Упевнившись, що Псом все гаразд, І Юнь дозволив Цзян Сяжу приготувати трохи м'яса. Він давно забув його смак, але в’ялене м'ясо з пайка виявилося не надто позитивним — твердим, сухим і пересоленим, воно зовсім втратило свій природний аромат. Однак Цзян Сяжу навідка відмовлялася їсти, намагаючись залишити все братові. Юню було нелегко переконати її з’їсти хоча б маленький шматочок. Сам він також з'їв небагато, а решта так і висіло на стіні.
І Юнь помітив, що відбір у Божому Царстві Тайської імперії мав відбутися через два місяці, тому не цінував шматочків м’яса. Цзян Сіоу розповідала йому, що тітонька Ван часто допомагала своїй сім’ї, особливо в перші роки після смерті матері І Юні. Коли Саяжу самотужки тягла їжу та запаси харчів до кінця дня розподілу зерна, то саме сусідка виручила їх від голоду. У цьому жорстокому світі було набагато серйозніше ділитися їжею, ніж позичати гроші на Землі. Отже, віддати частину м’яса тіточці Ван було лише малим жестом вдячності за велику користь.
— Це... Як же так! Юнь-ер, ти і твоя сестра ще ростете, вам сили потрібні. Тітонька не може забрати у вас такої цінності! — Я рішуче відмовилася.
І Юнь відразу пройнявся повагою. У цьому нікому і суворому клані Лянь вистачало підлеців та негідників, але були й такі люди, як тітонька Ван — прості і щирі душі, які думали про інших навіть тоді, коли самі недоїли. Одна земля, але люди на ній народжуються різні.
— Тітонька Ван, Сяоке теж росте. Якщо не хочете їсти самі, віддайте їй.
Дочка тітки Ван, Чжоу Сяоке, була ровесницею І Юня. У дитинстві вона завжди ходила за ним хвостиком, витираючи рукавом ніс. Тепер Сяоке підросла і ставала все милішим, але після переродження І Юнь почав спілкуватися з нею набагато менше.
— Гаразд, тітонько, мені треба бігти валити бульйон.
— Ох, ну и збавник! « Тітонька Ван похитала головою, але на її обличчі розцвіла тепла усмішка.
***
У той час у резиденції старійшини клана Лев’я, що була вимощена каменем, тренувався Лень Чен'ю. На ньому був простий шовковий костюм — розкішна розкіш для клана Лянь. Тканина м’яко поблювала на сонці і, очевидно, була надзвичайно прикута до тіла.
Лев’я Ченюй рухався по колу, сповільнюючись так само як старий у ранковому періоді, — ніби кидка леопарда на здобич. Його погляд був незмінно прикутий до кінчиків пальців. Його руки були схожі на отруйних змій, які сходили в лісову частіше.
Чжао Течжу стояв неподалік, слухняно очікуючи закінчення тренування і боячись навіть голосно зітхати. Приблизно через чверть години Льонь Чен'ю нарешті завершив серію рухів. Він звів руки біля пояса і сильно видихнув. Потік повітря вирвався з його рота, наче невидима стріла, пролітаючи пристойну відстань і не розсіюючись.
Видих як стріла — це ознака Сфери Довгого Дхання. Однак у випадку Лева Чен’я ситуація була набагато серйознішою. Він вже був на п'ятому рівні Смертної Крові, в Сфері Прилучення Ци. Лев Ченьянь навчився втягувати з початкової енергії Неба і Землі до свого тіла, тому його видих складався не просто з повітря, а насичений чистою енергією!
- Чудово! Просто неймовірно! « Коли Чжао Течжу побачив, що майстер закінчив, то відразу підскочив до нього з посмішкою. — Через два місяці пан точно стане державним чоловіком Божественного Царства Тайва!
Чжао Течжу не скупився на лестощі, але в його словах була частка правди. Лев Чен’юй мав велику силу, і його амбіції спиралися на реальні досягнення. Він досяг п’ятого рівня Смертної Крові ще минулого року, і в його техніці бою вже бачили риси правдивого майстра.
- Досить балаканини. Як просувається виварювання астральних кісток?
— Все йде як по маслу! Обов'язково вийде! — Чжао Течжу вдарив себе кулаком в груди. — Ці мізерні речі, відвівши своє м’ясо та ліки, готові орати день і ніч. Зі шкіри лізуть, щоб виварити кості для пана!
— Добре... Роздайте їм ті ліки, що залишилися з минулих разів — недбало кинув Лянь Чен'ю. Для нього цей жемух вже не був цінним. Подумавши, він додав: - До речі, як там цей ... І Юнь?
— И Юнь? — На обличчі Чжао Течжу проминуло презирство. - Коли цей щеня захворів позавчора, його полосло так, що кохання-дорого дивитися. Весь у поту, міти в його халупі стояла нессвітня, як від останнього бродяга. Якби не ваша милість і ваші пігулки, він би вже давно подих! Я особисто простежив, щоб він проковтнув ліки. Але мушу визнати, що хлопець був вдячним за те, щоб тепер у кожного зібрання ви милувалися вашою добротою і сказали: « Лише завдяки вашому дару він залишився живим! »
— Ось як... — Почувши промову, Лень Чен'юй ледь помітно посміхнувся.
Мешканці цього клана були один дурніше іншого. Раніше він вважав, що в поселенні є кілька образотворчих людей, у тому числі Юня, але тепер бачив, наскільки марним було хвилювання. Тим краще, якщо вони так тупі, приховати наслідки буде простіше.
— Пильно слідуй за всім. Чим ближче до кінця, тим менше помилок слід робити при виваренні кісток. Якщо все пройде успішно, я тебе щедро нагороджу. Але якщо трапиться хоч найменша промах — пий на себе, голову зрубаю!
Останні слова Лень Чен'юй промовив з такою ж жадобою вбивства, що Чжао Течжу здригнувся і закинув як заставлений.
— Будьте спокійні, сер! Я очей з них не спущу, ні вдень, ані вночі. Все буде в кращому вигляді!
***
Невдовзі Чжао Течжу в метушні примчався на площу. І Юнь просто посміхнувся, виглядає зовсім нешкідливо.
— На що вилупився? Жвавіше працюй, хотів померти! — ряв Чжао Течжу і кинув на землю великий цвіріньк. Той розкрився, і з нього висипалася купа ліків від жмиху.
Це були залишки інгредієнтів, які ллюнь Чен'юй використовував для миття тіла.
— Ці залишки - нагорода вам. Тут і допоміжні трави є. Зваріть у воді, а гарячу обтирайтесь. Це піде вам на користь, чорт би вас побрав, пощастило ж покидькам! - Ворчав Чоу Течжу.
Очі роботяг відразу загорілися. Вони накинулися на купу і в мить ока розхопили весь жмих. І Юнь, звичайно ж, нічого не отримав. Однак він не потребував цього сміття і дарма. По суті, це була використана вода з ванни Лянь Чен’юя. Чи вона купається в чужому домі? Але для вигляду І Юнь все ж потонув у натовпі, а зостаючись ні з чим, зітхнув.
Помітивши його повільність і безглуздий вигляд, Чжао Течжу презирливо хмикнув. « Це ідіот, навіть коли добро роздають, не може вчасно підсолодитися. На що він взагалі придатний? Здохне з голоду і поделом!»
Коли охоронець пішов, люди повернулися до роботи. Заколення Костей полягала в тому, щоб виварити есенцію астеральної кістки у Воде Лі-Огня і потім багато разів випаровувати її, поки розчинена на воді міць не кристалізується. Температура кипіння Води Лі-Огня була дуже високою, і випарувати її коштувало величезних робіт. За ці дні було спалено величезну кількість дров, а шкіра у казанок почервоніла від спеки.
Однак Юнь був винятком. Його шкіра була світлішою і гладенькою, лише на щоках грав рум’янець. І цей рум’янець був не від жару багаття, а через надмір поживних речовин та здоров'я - він пожер велику кількість есенції кістки.
І Юнь проводив поглядом спину Чжао Течжу, потім подивився на величезний котел. Сьогодні він знову наситився, сгорал від нетерпіння і хотів піти на задній схил гори. Його тіло було наповнене енергією, а кулаки прагнули дій!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv