Лагерта також подивилася на Рейна, який лежав перед нею, в її голові панував хаос.
Якщо бути чесним...
Це разюче відрізнялося від того, чого очікувала Лагерта.
Спочатку її план був в тому, щоб тихо прийти серед ночі, залишитися на деякий час і потім так само спокійно піти.
Перед світанком вона збиралася залишити лист біля ліжка Рейна, а потім тихо покинути місто зі своїм багажем і повернуться до Прерію Морозного Ветра.
Вона вважає, що саме чоловіки повинні витрачатися першими і потім впадати у сон.
Навіть якщо вона знала, що Рейн має неймовірну витривалість, то він напевно піде на те ж саме.
Однак...
Тільки коли почало світати, Рейн зміг заснути!
Це не тільки змінило її розуміння, але й виснажило всю енергію...
Тепер вона відчувала глибоке фізичне виснаження в поєднанні з якимсь одухотвореним відчуттям; всередині все буквально бурило від суперечностей.
Крім того... Це зробило неможливим для Лагерти здійснення її початкового плану.
Але ідея про можливість зустрічі з її подругою- Ханною після пробудження повернула Лагерту до реальності, і вона сказала:
« Я... Я мушу йти, Рейне.
"Куди?" Рейн підвів брови, очевидно здивований.
« Так, мені потрібно забрати зброю мого брата та всіх інших і поспішити в Прерію Морозного Відра», — серйозно сказала Лагерта, дивлячись прямо у очі Рейну.
« Це... Ти не можеш повернутися трохи пізніше? "
Одного разу Да Вінчі сказав у попередньому житті: « Глаза - дзеркало душі», і насправді Рейн вже зрозумів послання, яке читали в ясні очі Лагерти.
Отже, Рейн не намагався утримати її, але та частина його, яка не хотіла відпускати, все ж змусила його запитати, чи може вона відкласти свій від'їзд ще на кілька днів.
« Боюсь, що ні. Я пробула там надто довго, і незабаром мені доведеться повернутися до племені» - сказала Лагерта, злегка опустивши голову та трохи покаявши рукою.
Відповідь справді була такою, як і сподівався Рейн.
За останні дні, проведеного разом, Рейн зрозумів, що можливо через те що вона виросла в суворих умовах Прерії Морозного Ветра, Лагерта була рішучою і непостійною дівчиною, і якщо вона щось для себе вирішила, то вона не відступить від своїх слів.
Одного разу Рейн здогадався, чому Лагерта виявила ініціативу і прийшла до нього в кімнату вчора ввечері.
« Коли ти повернешся?» — запитав Рейн з ноткою неохоти.
"Я не знаю..." - Лагерта знову похитала головою.
Вона планувала негайно пройти випробування життя і смерті після повернення в плем'я, і з огляду на високий рівень смертності під час випробувань, вона не знала, чи виживе вона.
Вона не вміла обманювати, тому у відповідь на запитання Рейна Лагерта насправді не знала, що сказати.
Більше того, вона не хотіла розповідати Рейну або комусь ще про свої плани пройти випробування життям і смертю після повернення в своє плем'я.
« Рейн... Мені справді пора вирушати, якщо буде пізно, Ханна прокинеться." - сказала Лагерта, встаючи, її яскрава фігура була очевидна і швидко одяглася.
« Достать, ти... передай всім від мого імені, що я повернулася в прерії» - додала вона.
Коли Рейн побачив, як у нього виривалися тіла Лагерти, то відчув біль втрати!
Рейн занадто добре розумів, що з його теперішньою силою він не може багато змінити.
Більш того, в даний момент він не міг дозволити собі мінливі задоволення.
Але Рейн вірив, що коли він рухатиметься вперед і ставатиме сильнішим, то зрештою захистить усіх дорогих йому людей!
___ назва_
Під час сніданку.
« Сестрянка Анна, ти не бачила сестру Лагерту?» — з цікавістю запитала Бо Ге, побачивши її відсутність за сніданком, який вона ніколи не пропускала.
« Я не бачила, її; можливо вона все ще спить, тому що вчорашня подорож до Слов’явного лісу була виснажливою» — сказала Анна, посміхаючись і погладжаючи Бо Хе з голови.
« Е-е... щодо цього... Лагерта вже пішла, вона поїхала до Прерію Морозного Варту".
Раптом кілька очей звернулися на Рейна.
Емма, яка сиділа поруч і здивовано подивилася на Рейна, запитала: « Ройн, що ти щойно сказав?»
« Е-е... Я кажу, що Лагерта вже покинула місто Флешголд, вона повернулася в Прерію Морозного Відра".
Раптом атмосфера за обіднім столом стала напруженою, і мати Емма тихо сказала:
"Рейн, ти ж не зробив нічого, що могло б її образити?"
Серце Рейна завмерло від її слів.
« Чи ти знаєш, чому вона пішла навіть не попрощавшись з нами? Кожного разу, коли Лагерта бачила мене, вона завжди привітала мене з усмішкою і називала тіткою Еммою".
Емма задумалася на мить, потім підозріло подивилася на Рейна і додала.
Це на мить змусило Рейна розгубитися, не знаючи, як пояснити це, але він безперечно не міг ні в чому зізнатися.
« Як це могло бути... Можливо, Лагерта не хотіла, щоб прощання було занадто сумним.
Перед тим як Рейна договорила, Анна подивилася на нього яскравими очима.
Раптом Рейн відчув, як в ньому росте незрозуміле почуття провини.
« Тоді чому Лагерта попрощалася тільки з тобою? » — тихо сказала Анна.
Погляди цілої сім’ї знову були прикуті до Рейну!
У цей момент Рейн відчув, що у нього немає захисту.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya